Вінничани аплодували ветеранам, що йшли по Соборній

Зранку по телевізору дивились парад як Московський так і Київський. Так враження що, чим віддаленіше у часі від дня Перемоги, тим розкішніше свято. А щодо наших місцевих урочистостей, то скажу, що пішли до скверу Козицького ( коли ж його вже перейменують?) тільки заради дитини. Сину в садочку вихователька сказала, що треба обов"язково сходити привітати дєдушек і бабушек, які захищали нашу Україну. Дякуючи нашим масам-медіа, на меморіалі важко було щось побачити. Ці оператори і журналісти, як козли цибали там по могилах і розштовхували людей, шукаючи кращого ракурсу. Суцільна неповага до живих і померлих! А ще, ви звертали увагу на те які прізвища викарбувані на плитах меморіалу? Таке враження що розстріляні євреї - це наші герої-захисники. А меморіали, де лежать справжні захисники, у нашого населення і чиновників чомусь не в пошані.

Останній призов який встиг повоювати, народжні до травня 1927 р.н.Тобто ветеранам, які встигли хоч на недовгий час попасти на фронт зараз мінімум 86 років!!! Якщо взяти, ще війну з Японією народжені до вересня 1927.

Ще добре, якщо є хоч з Ташкентськооо фронту. Скоріше всього радянські відставники яких повно у Вінниці

90 відсотків з них - ветерани Ташкентського фронту