У Вінницькій області реформують інтернати для дітей-сиріт

>
Раз уже так сталося, що дитині не знайшли родину, вона повинна рости в умовах максимально схожих на сімейні. Це може бути прийомна сім'я, будинки сімейного типу. І сума, що виділяється на утримання сироти в цих умовах, не повинна бути менша ніж та, що виділяється інтернату. Таким чином, можна зацікавити сім'ї, які готові взяти собі сиріт.
Не завжди й прийомні сім'ї - благо. Відомі випадки, коли сироти тікали з родини, тому що до них погано ставилися.

 

Тетяна Дорош (52)
начальник служби у справах дітей Вінницької обласної державної адміністрації
- Відповідно до державної політики, проходить реформування державних закладів для дітей, з метою - віддавати їх до сімей або будинків сімейного типу. Та до цього питання потрібно підходити вибірково і продумано. Безумовно, дітям краще у родині. Але батьків потрібно обирати таким чином, щоб для них ця дитина була наче рідна. Я думаю, що в області ми не помилилися з підбором батьків. На сьогодні жодна дитина не тікає від батьків, не хоче повернутися в інтернат. Я думаю, що в цьому є свій позитив.
За останніми даними, за останні чотири роки влаштовано 410 дітей до прийомних сімей. У нас 28 дитячих будинків сімейного типу і 116 прийомних сімей. Що таке будинок сімейного типу – це багатодітна родина. Якщо в прийомній сім’ї це від одного до чотирьох дітей, то в дитячому будинку сімейного типу - до десяти.
Для того щоб сьогодні розвивалися ці сімейні форми – повинне бути готове суспільство. Я розумію, що сьогодні можна було всіх позабирати і повіддавати у прийомні сім’ї. І можливо дітей багато позабирали б лише заради грошей. Але ми не можемо цього зробити. Ми повинні бути впевнені в тому, що ця дитина дійсно потрібна. Нею будуть займатися, а родина має такий статок, що дозволить жити не на кошти, які виплачує держава. Що стосуються інтернатів – усі вони у нормальному стані, мають достатньо коштів, умови там хороші. На дитину там виплачується більше коштів – тому що виплачується заробітна плата та утримання самого закладу. Але так повинно бути. Якщо це просто заклад, то в майбутньому він може відійти. Але спеціалізовані заклади не відійдуть. На жаль, у нас дуже багато дітей хворих. Ні батьки прийомні, ні батьки-вихователі не мають змоги вести цих дітей. Їм потрібна постійна реабілітація та лікування. Можливо ці заклади будуть реорганізовані та зміниться їх цільове призначення, але вони залишаться.

Тетяна Столяр (52)
завідувачка медичної служби будинку-інтернату геріатричного профілю
- Люди часто психологічно не готові взяти у родину дитину. Сьогодні держава не може підвищити допомогу тим, хто готовий взяти дітей. Це повинна бути їх ініціатива від серця, не заради матеріальної вигоди. Нехай люди більше допомагають, приходять у дитячі заклади і там вони вже побачать цих дітей і захочуть всиновити когось.
У Вінниці я чула про випадок, коли прийшла жінка скасувати усиновлення. Хлопець 16-ти років там щось натворив, узяв батькову машину і побив, а вона вже прибігла віддавати дитину назад. Взяла ця жінка хлопця у три роки.
Це дуже важко забути про генетику і всиновити дитину. Одне діло, коли це рідна дитина щось накоїла і вже по іншому це все сприймається, а інша справа, коли це чужа дитина і про це ніяк забути не можеш.
Мені здається, що потрібно людям показувати більше позитивних прикладів, коли дітей всиновлюють вдало. Де діти живуть щасливо.

Віталій Коваль (39)
батько-вихователь дитячого будинку сімейного типу
- За п’ять років існування будинку в мене вже є десять дітей, які живуть у триповерховому будинку, і кожен має свою кімнату. Коли вирішили брати дітей, ми не думали про кошти і взагалі не знали про допомогу. Ми, як віруючі люди, хотіли створити родину для тих дітей, які її не мали. Нам сказали, що потрібно навчання пройти, ми були згодні на все. А коли дізнався, що ще якась допомога буде – взагалі не повірив, до держави більшість людей ставиться з недовірою. Кошти збирали на будинок усім світом, громадою. Одні просто приходили і допомагали. Були такі, що просто дарували, хто що міг - корову, інші коня пропонували. А з часом ті, хто нам допомагав, створили свій власний будинок сімейного типу.

Надія Андрієвська (52)
головний лікар вінницького обласного спеціалізованого будинку дитини
- Державні заклади є, були і будуть, можливо не такі роздуті. За указом президента вони повинні бути мінімізовані і умови створені близькі до домашніх. Дитині краще в родині, ніж у родинному закладі. Соціальна проблема не вирішена, асоціальних сімей не стало менше. Якщо діти в таких сім’ях хворіють, залишаються без догляду, тоді краще ту дитину вилучити з родини. Інколи такі мами біжать за дітьми, розуміючи, що вони можуть їх втратити назавжди. Їх життя змінюється, вони кидають пити і ми дітей повертаємо в такі сім’ї. А інші батьки забувають про своїх дітей і ми позбавляємо їх прав.
Крім того, наш заклад постійно поповнюється малюками, у яких великі проблеми зі здоров’ям. Якщо раніше діти до кілограма не виживали у лікарнях, то зараз є можливість виходжувати недоношених дітей. У них недостатньо розвинена нервова система, як і решта органів. Ці діти - потенційні наші клієнти на реабілітацію. Якщо така дитина народжується у сім’ї зі складними обставинами, то батьки їх віддають чи на реабілітацію, чи взагалі від них відмовляються. Так, у нас дуже великий штат – няні, логопеди, вихователі – але це спеціалізований заклад, який може реабілітувати, обстежити, пролікувати, якщо це можливо.  

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.