Хвиля вбивств. 90-ті повернулися?

>Вибивають борги... автоматом
Якби бандити просто знищували один одного, можливо, було б не так моторошно. Але ж у кримінальних війнах гинуть й інші: підшефні комерсанти, зайві свідки, зрештою – випадкові перехожі.
Будь-який кримінолог з легкістю пояснить: розлад у кримінальній верхівці неминуче тягне за собою сплеск загальнокримінальної злочинності. Буденними стають нальоти на банки та інкасаторів. Підіймає голову «вулиця». Знову, як 20 років тому, рекетири атакують ресторани, магазини, магазинчики.
Одеські ЗМІ, посилаючись на власні джерела в правоохоронних органах, улітку минулого року повідомляли, що полтавці розстріляли людей у нічному клубі в центрі Одеси. А приїхали вони до Одеси для того, щоб вибити великий борг із місцевого підприємця. Для цієї мети їм знадобився автомат.
«Стріляти вони почали ще на вулиці, потім зайшли до закладу і влаштували бійню», - повідомляли газети.
У цій стрілянині загинув і 24-річний міліціонер.
А в одного із «гастролерів» вилучили посвідчення співробітника Антикорупційного комітету України. Про це з посиланням на власні джерела повідомляла газета «Сегодня». Та водночас не були обнародувані результати перевірки, чи дійсно він належить до згаданого комітету.

Кому заважають судді?
Також збурили українське суспільство і розправи над служителями Феміди. Як повідомлялось, у грудні 2012 року в Харкові по-звірячому вбили суддю Фрунзенського районного суду Володимира Трофімова та його сім’ю: дружину, сина і співмешканку сина.
А дещо раніше - в березні 2011 року - вбили суддю Шевченківського районного суду Києва Сергія Зубкова. По гарячих слідах були затримані Дмитро Павличенко і його 19-річний син Сергій. З 26 березня того самого року вони перебувають за гратами у Київському СІЗО. Свою вину вони не визнавали. А другого жовтня минулого року Дмитра Павличенка засудили пожиттєво. Його син Сергій Павличенко отримав 13 років позбавлення волі.
Дійшло вже й до розправи на громадськими діячами. У Макіївці вбили голову Донецької обласної громадської організації «Конгрес азербайджанців» Ігбалу Махмудова.
У ході досудового слідства було встановлено, що вбивство скоєне за попередньою змовою групою осіб і у зв'язку з громадською діяльністю Махмудова. Перед судом постануть четверо чоловіків, обвинувачених в організації та скоєнні тяжкого злочину.
У місті Сватово Луганської області вбили депутата міськради Івана Сінькова.
На сайті Сватівської міської ради зазначається, що депутат Сіньков Іван Вікторович є приватним підприємцем, безпартійний. У міськраді він входив до складу комісії з питань будівництва, благоустрою, комунального обслуговування, земельних відносин та екології.

«Бандитський Петербург» на наших вулицях?
Водночас відголоски тих часів актуалізували розборки і в середовищі народних депутатів. Вони торкаються прізвищ досить високого соціального рівня. Скажімо, одна із тих депутаток, котрі відвідували нещодавно Юлію Тимошенко, заявила, що тепер нинішній владі «пред’являть рахунок». Відкопають у шахтах убитих в 90-х роках донецьким криміналом. І, нібито про ці шахти знав і Луценко, коли керував Міністерством внутрішніх справ, але не розслідував, бо Ющенко заборонив. Якщо це не чергові піар–погрози й шантажі, аби полегшити життя Юлії Тимошенко, і дійсно клубочок почне розмотуватися, ми отримаємо ще кілька тем для бестселерів типу «Бандитський Петербург».

Вперед, у дев’яності?
Чому злочинне середовище знову одночасно почало піднімати голову? Що відбувається: друге народження? У чиїх руках сьогодні бази даних 20-річної давнини – матеріали по всіх лідерах і членах організованих злочинних угрупувань, їх зв’язках, економічних інтересах? Непростих питань знову більше, ніж відповідей. Злочинність – те саме постійно палаюче торфовище: якщо його увесь час не гасити, буде лише розгоратися.
Образ жаданого завтра, яке в усіх яскравих фарбах змальовують політики напередодні виборів, аж занадто схожий на «вчора» в образі 90-х років.
Якщо узагальнити всі кричущі кримінальні історії, то однією із десятків причин того, що відбувається, напевне, можна вважати, що до центру прийняття рішень наблизилася органічна спілка псевдоінтелігенції (особливо столичної) з олігархатом. Адже для першої категорії майже ключове завдання – ослабити нинішню державу, за допомогою параноїдальних заяв-підозр у поступовому створенні тоталітаризму. Це замість пропозицій і дій реального виходу з глухого кута. Олігархи ж зацікавлені в подібному ослабленні, через можливість спокійно розпоряджатися природною рентою.

Чи нарветься закон сили на самосуд?
Так само причиною відновлення кримінальних розборок, напевне, можна вважати й те, що принцип «закон для всіх» у нас не працює. Особливо, коли є тверда впевненість, що можливості набагато сильніші від «якогось там закону». І це посилюється ще й впевненістю, що в країні головує не сила закону, а закон сили, і хто правий, визначається соціальним становищем. Тобто в Україні розшарування не лише майнове, але й правове.
Є ще одна небезпека. Якщо не діє закон, якщо в існуючій системі правосуддя громадяни не зможуть розраховувати на справедливе покарання вбивць і ґвалтівників, буде працювати інший закон – самосуд.
Як показник, градус ненависті до реалій в українській блогосфері – він зашкалює. Нетерпимості все більше, хоча способи радикальних перемін не уточнюються.
Не виключено, що можуть з’явитися свої «ворошиловські стрілки», котрі ґвалтівникам і вбивцям будуть виносити власні вироки й приводити їх в дію. Наприклад, нещодавній інцидент в Києві, де «робінгуди» в масках громили ігрові автомати, що були замасковані під комп’ютерні клуби та бари відпочинку.
Не сумніваюсь, у переважній більшості напружена, налякана громадськість це схвалить – раз уже закон не гарантує справедливості.
А коли суспільство перебуває в стані психозу, то й у правоохоронних органів розв’язуються руки. До чого ми так дійдемо?

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.