Гурт «Гапочка» хоче бути усюди

Знаковим для творчості гурту «Гапочка» став "The Global Battle Of The Bands UA 2008", де у півфіналі вони посіли п’яте місце і отримали можливість безкоштовно відзняти кліп на одну зі своїх пісень

Досить дивною є назва гурту, хоча, насправді, це прізвище вокалістки Катерини. Адже зібрала гурт саме вона. Дівчина є хмельничанкою, яка перемогла на пісенному конкурсі „Червона Рута-2007”.
- Хто у гурті пише тексти, музику?
Тексти пише вокалістка Катя Гапочка, а пісні ми аранжируємо разом з гуртом. Відбувається це приблизно так: Катя пише вдома пісню під гітару, приносить її на репетицію, де вже разом з хлопцями її опрацьовуємо.
- А все ж таки, якому місту належить «Гапочка», адже засновниця та вокалістка – хмельничанка?
Гурт – всеукраїнський, який знайшовся в Києві. Адже саме у столиці – найкрутіша музична індустрія. Там багато клубів, багато людей, які можуть допомогти, щось порадити. Наразі ми працюємо в Києві, оскільки навчаємось там.
- Підтримуєте зв'язок з друзями з Хмельницького училища?
Так, звичайно. Вже не так давно був випуск. Сподіваюсь багато друзів побачити на концерті.
- Стартом була «Червона Рута». А потім як?
«Червона Рута» дала лише ім’я, тобто багато людей підходили і говорили, що знають мене, чули, але не більше. Далі усе робили самостійно. У нас є мета, і ми її досягнемо.
- А яка мета, якщо не секрет?
Якщо ми вже зібрались у гурт, то як Ви думаєте, чого ми прагнемо? Останній варіант – це кінцевий результат. Ми нічого нікому не хочемо доводити. Граємо, несемо позитив. Музика повинна жити, нести любов, якийсь меседж. Нічого більше. Не хочемо втручатись ані в скандали, ані в політику. Це все досить брудно. Музика нашого гурту від початку відверта.
- Часто виникають конфлікти у колективі?
Звісно, як і в кожному гурті, як і в кожному організмі, що розвивається та самовдосконалюється. Це – творчі конфлікти. Знаходимо компроміси. Якщо не подобаються слова – змінюємо, так само з музикою. Ми – одне тіло, і не може бути так, що одна нога іде в один бік, а інша – в інший. Якщо замінити одну ногу залізною, тіло, звісно, ходити буде, але то буде вже зовсім інше. Ми разом – це ціла Україна, це сила об’єднання. Ніхто з нас не очікував, що через півтора року ми будемо грати разом, що у нас буде гурт.
- Який виступ найбільше запам’ятався? Чому?
Черкаси. Просто один з перших. Звук був жахливим, але атмосфера, люди – це просто кайф. Можливо, він був одним з перших, тому так і запам’ятався. Але загалом, усюди виступати було добре. Непогано було на півфіналі "The Global Battle Of The Bands UA 2008". Нам запропонували відзняти кліп безкоштовно з безкоштовною ротацією на телебаченні.
- До речі, про "The Global Battle Of The Bands UA 2008". На конкурсі ви познайомились з такими сучасними зірками української рок-сцени, як «ТОЛ», «АННА» та інші. Як склались стосунки з цими гуртами?
Досить добре. Ми з ними були знайомі ще до того. Грали на одних фестивалях. Дуже приємно було, коли нас підтримував «ТОЛ». Коли хлопці говорили, підтримували, врешті – вірили у нас.
- Яке ваше життя за сценою?
Звичайне. Ми живемо, відпочиваємо, розважаємось, граємо. Як справжні студенти! А вночі ми репетируємо. Це – найкращий час для гри. Можемо не спати уночі – грати до п’ятої ранку. Коли ми збираємось грати, не можемо зупинитись.
Підготувала Марія Турчина
Інформаційна служба газети “Діловий тижневик “ВСІМ”