Сергій Рудчик: "Вінницькі вовки" влаштують турнір молодих команд"

- Хто тренує вашу команду? - З тренерами з цього виду спорту в Україні сутужно, - пояснює Сергій Рудчик, гравець команди з американського футболу «Вінницькі вовки». - Так що офіційного тренера у нас немає. Є просто людина, яка показує нам основні прийоми, навчає азам цієї гри. А все інше ми беремо з відео - переглядаємо записи ігор інших команд.

Наша команда була створена у 2007 році. Взагалі-то найпершу команду створили у 1996 році, але у 2002 вона розпалася. Рік у нас не було форми, от ми і грали без неї, як у бідних районах Америки… Потім нам допомогли придбати форму наші друзі - команда з Ужгорода, і ми вирушили у Київ, на змагання за Кубок федерації. Першу ж гру програли з рахунком 6:26. Тут трохи інша система підбиття рахунку, у європейському футболі це означало б, що ми пропустили 5 голів.
- Ще у якихось змаганнях брали участь?
- Минулого року брали участь у чемпіонаті України, але програли всі матчі. Після тієї серії поразок ми вирішили на цьогорічний чемпіонат не їхати. Тим більше, що зараз у нас проблеми з кадрами. Є лише 12 гравців, а треба як мінімум 35. Тут окремо має бути команда захисту і команда нападу, плюс ще дві допоміжні команди, тобто всього чотири команди, а не одна, як у європейському футболі. Оголосили набір, але охочих не дуже багато. Всі чомусь думають, що американський футбол – дуже жорстока гра. Надивилися фільмів, а там цей вид спорту і справді таким показують… А в дійсності жорсткості у ньому більше, проте травм - менше, ніж у європейському!
Дуже не вистачає нам спонсорів. Федерація теж нічим не допомагає. Доводиться викручуватися і кругом про все домовлятися самим, через друзів та знайомих: про форму, поля для ігор, фінансування поїздок…
- Де проходять тренування?
- Був період, коли тренуватися нам не було де – ми скиталися по місту, з усіх майданчиків нас регулярно виганяли. І часом під дуже «цікавими» приводами: мовляв, заважаємо розвиткові вінницького футболу. Або, що ще цікавіше – господар майданчика не хотів «брати гріх на душу», щоб у нього американці тренувалися… Зараз, правда, нам дозволяють тренуватися в аграрному університеті, за що ми дуже вдячні його керівництву. А ще нас взимку пускали грати у спортзалі школи №35, а зараз ми тренуємося на їх спортмайданчику. Але там просто поперек ігрового поля протоптана місцевими мешканцями стежина. І ось ми граємо, а люди собі спокійнісінько ходять через поле у своїх справах…
На чемпіонат ми не поїдемо, але в турнірах участь брати будемо. І хочемо влаштувати турнір для команд нашого рівня у Вінниці. Плануємо провести його у перших числах червня. Гратимемо у парку, на стадіоні зі штучним покриттям, за правилами аренболу: по вісім гравців з команди. Хочемо запросити молоді команди з Одеси, Дніпропетровська, Києва, Сімферополя, які займаються рік чи два цим видом спорту. Запрошувати донецьку команду, 12-кратних чемпіонів України, звичайно, не ризикнемо, а то доведеться потім довго рани заліковувати…