Враженнями від країни, де присуджують Нобелівську премію, діляться тернополянки

- Швеція настільки відрізняється від України, що в перші дні у мене був легкий культурний шок, - діляться враженнями Лілія Бабій і Тетяна Мазурик. - Там зовсім інші стиль життя, культура і порядки. У курортному містечку Лунд на узбережжі Балтійського моря дівчата провели декілька днів. Вона їздила туди в серпні у гості до друзів.

За оренду платять державі
Їх приємно здивувало, що і вода, і опалення в Лунді - безкоштовні. Однак за світло треба платити близько 200 доларів на місяць.
- Комунальні послуги надають кілька комерційних компаній. Люди самі обирають, з якою із них укладати контракт, - розповідає Лілія. - Індивідуального опалення у Швеції немає. Його вмикають всюди одночасно, коли температура повітря знижується до певної межі.
Більшість житлових будинків будує державна компанія. Згодом вони залишаються у неї на балансі.  
- Якщо людина не має, де жити, вона може звернутися в державну установу, стати в чергу та обрати місто. Там їй підшукають житло, - продовжує українка. – При цьому гроші за оренду квартири надходять у бюджет.
Там ніхто не бере чужого
Чистота на вулицях - майже стерильна. У моді - здоровий спосіб життя і турбота про довкілля.
- Перше, що впадає в око, - люди на велосипедах, - пригадує Тетяна. - Педалі крутять усі: діти, чиновники в строгих костюмах, пенсіонери... Ніхто не зважає на статок, соціальний статус, вік.
Площа велопаркінгів у Лунді - величезна. Хоча місто значно менше за Тернопіль – населення там близько 80 тисяч.

- Там ніхто не краде. Навіть якщо ти ненароком забув десь речі, хвилюватися не варто, - додає Лілія. - Гарантія, що наступного дня їх там і забереш.
Якось тернополянка забула сумку і папку з документами на стільці в аеропорту міста Мальме. Пішла тоді подивитися на розклад авіарейсів. Дівчина повернулася через кілька хвилин. Усе було на місці.
- Потім друзі мені пояснили, що для шведів така поведінка - норма. Там нікому не спаде на думку взяти чуже, - каже співрозмовниця.
На вулицях велосипеди не прив’язують. Люди знають, що ніхто їх не рухатиме.
Кілограм м’яса - 123 грн
- У супермаркеті можна стояти в черзі до каси або розраховуватися самому в касі самообслуговування. Підійшов, пробив товар, розплатився і пішов, - веде далі тернополянка. - Сумок, звісно, ніхто не перевіряє.
Ціни в “Країні ста тисяч озер” - дуже високі. Проте й зарплати - відповідні. Кілограм яловичини “тягне” 99 крон - близько 123 грн (1 шведська крона = 1,25 грн - прим. ред.).
- У серпні кілограм огірків у Тернополі коштував 1,50 грн, а там - 30, - пригадує дівчина. - У п'ять разів дорожчими були й кавуни.
Маленька пляшка мінеральної води обійдеться в супермаркеті у 5 крон. Заощадити можна, якщо брати кілька штук. Так, за дві мінералки заплатите лише 8 крон. Подібні пропозиції - на всі товари.

Сіли у “німий” вагон
Мандрувати цією країною - насолода. На вибір - потяги, пароми, літаки, автобуси чи автомобілі.
- Усі потяги в Швеції - комфортні швидкісні експреси, - розповідає Лілія. - Наприклад, відстань, як з Тернополя до Теребовлі, вони долають за 5 хвилин.
Решта варіантів сполучення між містами популярні значно менше. Машин на дорогах - обмаль.
- Ми кілька разів подорожували експресом, - каже Тетяна. - Якось ми сіли в останній вагон. Виявилося, що він - “німий”. Там панує абсолютна тиша, пасажири читають, слухають музику в навушниках, або... мовчать.
Із дисципліною в Швеції - дуже суворо. Правил дорожнього руху дотримуються і водії, і пішоходи. Штрафи за порушення - астрономічні.
- Цікаво, що квитки - універсальні, - продовжує дівчина. - Вони поширюються на всі види громадського транспорту і мають QR-коди, які зчитують сканери в транспорті.
Місячний проїзний коштує 600 крон. Його можна придбати в будь-якому кіоску Pressbyrаn або на станціях метро, незалежно від дати. При вході в автобус через передні двері, проїзний треба показати водієві лицьовою стороною. У метро досить провести магнітною смужкою крізь щілину в турнікеті.
Студмістечко - як “Дружба”
Університет міста Лунд займає 140-ве місце в рейтингу найкращих вузів світу.
- Ми гуляли їхнім студмістечком, - пригадує тернополянка. - Воно - гігантське! Мабуть, як наша “Дружба”.
Між корпусами їздить студентський автобус. Проте більшість молоді добирається на велосипедах.
- В тому університеті навчається дуже багато іноземців, зокрема поляків, - зауважує українка. - Воно й не дивно. Навчання для студентів з країн Євросоюзу - безкоштовне.
  Дівчата почувалися у цій країні, як риби в воді. Там всі - від малого до старого - знають англійську. Вона для шведів - наче друга рідна мова.
- Порозумітися із будь-ким - не проблема, - підсумовує співрозмовниця. - Коли ми їздили у Мальме і шукали станцію вокзалу, підійшли до перехожих, розпитали англійською. Вони люб'язно все пояснили.

Контролер казав пасажирам “так”
Швеція - одне з найстаріших королівств у світі. Упродовж століть вона була етнічно однорідною. Виняток - народність саамі. Тепер ця північна національна меншина налічує близько 15 тисяч. Частина саамі, як і в давнину, розводять північних оленів. Упродовж 60-70-х ХХ століття в Швецію емігрувало більше півмільйона людей у пошуках роботи. Переважно - фіни, греки, балканці.
- Шведська мова належить до германської групи індоєвропейського мовного сімейства. Вона є однією із державних мов і в сусідній Фінляндії, - каже Лілія. - Я знаю тільки одне їхнє слово: “так”. Шведською - “дякую”. Перевіряючи у потягу квитки, контролер казав кожному пасажирові “так”.
Усі люди - дуже ввічливі. Жодного разу дівчина не бачила штовханини в автобусі чи потязі.
- Якщо тебе десь ненароком зачепили ненароком чи штовхнули, одразу просять вибачення. У нас на таке навіть не зважають, - додає Тетяна. – Це - ідеальна країна для життя. Там усе - для людей.