Віра з Тернопільщини, яка народилася без рук, стала мамою

- Петро працює у Києві і ще не бачив донечки, - розповідає Віра, яку ми відвідали у пологовому будинку в день виписки - 11 березня. - Вирвався на два дні. Вже їде за нами...
Обоє - з багатодітних сімей
Малеча, за прогнозами медиків, мала з’явитися на світ 25 лютого. Втім, затрималася в маминому животику трохи довше.
- Ми з Петром дуже мріяли про доньку, - усміхається жінка. - Це найкращий подарунок, який тільки може бути.
Петро та Віра - з одного села. Вони виросли по сусідству і знали один про одного усе. Восени зіграли весілля.
- Обоє - з багатодітних сімей, - додає мама Віри, Антоніна Фещук.- У Петра - троє братів і сестра. А у Віри навпаки: чотири сестри і один брат.
Молоді батьки уже визначилися з іменем для дитини. Кажуть, буде Евелінка. Хрестини планують на другий день Великодніх свят.
Робить усе ногами
- Наша родина тепер стала ще більшою. У мене вже п'ятеро дітей, десять онуків та одна правнучка - майже п'ятимісячна Адріанка, - розповідає пані Антоніна. - Коли всі зберуться, то повна хата гостей! До сорока душ!
Віра - п’ята і наймолодша дитина в батьків. Вона ніколи не занепадала духом, завжди усміхнена й оптимістична.
- Хоча донька і народилася без рук, вона вміє усе: пере, прасує, прибирає в хаті, чистить картоплю, пересаджує вазони, - продовжує жінка. - На макіяж до неї ходять всі дівчата.
Вишивка є за кордоном
Одне з хобі Віри - вишивання. Вона залюбки імпровізує зі стилями. Її роботи є у Києві, на Закарпатті, у Німеччині, Сполучених Штатах.

- Коли сестра виходила заміж, то за два тижні вишила два рушники, - каже Антоніна Фещук. - Віра живе разом зі мною. Дві дочки також залишилися у Залісцях, ще одна дочка і син - у Шумську.
Родина висловлює подяку медикам: головному лікареві перинатального центру Вікторові Куценку, його заступнику Валентині Якимчук, завідувачу обсерваційного відділення Ірині Грабчак, лікуючому лікареві Людмилі Дробоцькій та усьому медперсоналу.