Зграя собак змушує людей озброюватися ціпками та добиратися додому через сусідські огорожі

Жінка переконує, що у селищі Романівка Тернопільської області, де має дачну ділянку, неможливо без остраху перейти вулицю. Причиною цьому – зграя агресивних собак.
- У мене в сім’ї безмежно люблять тварин. Вдома чотирнадцять років жив собака. Але якось купили ми дачу у Романівці, і згодом все почалося, - розповідає тернополянка. - Сусідка має, казатиму як є, три суки і два пси. Таких великих. Вони безперешкодно ходять по вулиці. Взимку ще один господар прогнав свою собаку, бо він йому раптом набрид. І це вже так із другим псом. Дорогу перейти неможливо, обступають тебе та починають лаяти. Постійний ляк, що кинуться. Влітку часто їдемо в Романівку, бо маємо маленьку дитину. Хочемо, щоб та гуляла на свіжому повітрі. Але як тепер будеш безпечним за неї, якщо й самій на дачі страшно? Буває, щоб добратися до будинку, треба перелазити через сусідські плоти.
Доводиться "озброюватись"
Любов Ковальчук запевняє, що без ціпка дачники на автобусну чи залізничну станції не ходять, бояться.
- Ці собаки нападають на людей. Особливо небезпечно стало тоді, коли у зграю "влилась" вівчарка із сусідньої вулиці, - продовжує жінка. - Спочатку його власниця пані Орися обіцяла кудись прилаштувати пса. А згодом на наші скарги перестала узагалі зважати. Люди ідуть до поїзда, то беруть із собою палиці , щоб відганятися від тих собак. Крик, ґвалт постійно від цього. І це від дорослих. А про дітей – то взагалі мови нема. Це страшне. Ідеш на автобусну зупинку, то вони й там нападають.
Тернополянка уточнює, мовляв, на вулиці має дачну ділянку жінка, котра тих псів підгодовує. Заради чого щодня приїжджає з міста із харчами. А на скарги щодо своїх п’яти собак, нібито відповідає: "Не здихати ж їм".
- Цього року появилися цуценята, то треба було подивитися як вона їх топить. Це – страшна процедура, - переконує пані Люба. – І що я маю з цим робити? Досить того, що у небезпеці моє життя. Та й майно нищиться. Бо собаки перестрибують через сітку на подвір’я. Псують саджанці тощо.
На проблему – не реагують
Зі слів Любові Ковальчук, через наболілу ситуацію неодноразово зверталася до дільничного міліціонера та у селищну раду. Втім, безрезультатно:
- Там відповідають, що така проблема триває не перший рік. Але що нічого зробити не можуть. Кілька разів говорила із дільничним. Він, правда, у лікарні зараз. Тому пояснював, що наразі допомогти не має як. Дзвонила й у районну адміністрацію. Там мені подякували, що я з таким звернулася, та пообіцяли прийнятим міри. Але з того часу, відколи я до них телефонувала, пройшло уже більше трьох тижнів. І знову ж - нічого. Скоро весна. Захочеться поїхати на дачу. Маємо маленьку дитину, було б добре її взяти із собою. Але як це зробити, якщо постійно боятися ту собачу зграю? Таке враження, що Конституції для людей нема. І що собаки краще захищені, аніж ми.
Незнайомцям – зась
Аби з’ясувати, чи справді дачникам з Романівки не дають кроку ступити небезпечні «вовкодави», у суботу, 23 лютого, на місце події відправився кореспондент "20 хвилин".

На вулиці Весела - зовсім не весело. Достатньо лиш звернути сюди, як відчуваєш на собі погляди кількох собак. Продовжуючи іти, поглядів більшає. А через мить уже починається не зовсім втішний гавкіт та гарчання. Пройшовши ще трохи, на зустріч швидко наближається собака сірого кольору, чимось схожа на лайку. За нею – ще дві. Бачачи, що продовжую іти, пес гарчить та суне простісінько на мене. Доводиться відступати аж до повороту з вулиці. Трохи почекавши та пересвідчившись, що собаки віддалилися – шукаю дачу пані Олі, жінки – котра піклується про всю цю ватагу.
Неподалік зовсім скоро помічаю просто посеред дороги велику миску з якимись харчами. Навколо неї – кілька собак. Поруч – пані у темній шубі. Ще здалеку їй кажу, що я із газети, і запитую про ситуацію із собаками.

 "Вони ще нікого не вкусили"
- Просто це моя вулиця, і ці собаки тут – ніби як сторожі, - відповіла жінка, котра й виявилася пані Олею. - А коли люди ідуть на автобусну зупинку чи ще кудись, то ці ж собаки просто їх супроводжують. Вони не є агресивними. Крім того, своїм собакам я сама ж роблю щеплення. Це – пси, які приблудилися. Але вони щоденно мають харчі. Вони щоденно тут ходять. І, наприклад, перестрибнути на чуже подвір’я вони фізично не можуть. Всі люди з моєї вулиці їх знають.
Поки веду розмову, слідкую за реакцією тварин, беручи до уваги не зовсім веселі розповіді Любові Ковальчук. За декілька метрів від мене – п’ятеро незнайомих собак. Окремі з яких лаяли, коли вперше невдало намагався зайти на вулицю Веселу.

 - Минулої неділі було полювання. То ось один породистий собака приблудився. Я б хотіла, щоб ви його сфотографували. Можливо, власник знайдеться, - бідкається дачниця та знову повторює, що її вихованці нікого не могли кусати. - Було, правда, якось приходили люди, казали, що гуска чиясь пропала. Але то теж не собаки. То був лис завівся.
Трохи поговоривши, жінка, котра виявилася волонтеркою у "Ноєвому ковчезі", припустила, мовляв, якби йшли чужі люди, то ці собаки їх би зупиняли. Проте своїх – не чіпатимуть.
- Вони будуть гавкати на незнайомих. А якщо я на той час знаходитимусь тут, то вийду, припиню це, та й все, - запевняє пані Оля. - Та в нас, наприклад, чужих людей мало ходить. Ну, а в разі чого, як доведеться платити штраф, то заплачу. А що робити? Подивіться, скільки є викинутих собак. Всі хочуть їх ліквідувати. Але ж є люди, які навпаки – будуть доглядати їх. Я, якщо буде нова собака, її теж годуватиму. Бо ще є такі, хто собі відмовлятиме, а собакам їжу дасть.

Облаяли журналіста
Упродовж розмови дачниця відхрещувалася від нібито потенційної небезпеки зі сторони її улюбленців. Розповідала, що окремі сусіди навіть самі підгодовують тварин. Також додала, що у своєму будинку має ще семеро котів. Та кілька разів нагадувала зробити фото породистого приблуди, аби знайти його господаря. Увесь цей час всі її собаки були поруч та здавалися не агресивними. Однак, коли автор цих рядків спробував пройти повз них, тварини його обступили й почали голосно лаяти, що приємним назвати доволі важко. Втім, жінка одразу нагнала своїх вихованців.


Пан Володимир, котрий мешкає неподалік, каже, що по вулиці без арматури у руках не ходить.
- Мене якось Рекс за куртку схопив. Правда, не прокусив до самого тіла, - пригадує чоловік. - Це десь місяць тому було, чи трохи більше. Але та вівчарка, то із сусідньої вулиці. Вона – справді небезпечна. А ці собаки, що з нашої вулиці, то вони мене знають. Хоча, усяке траплялося. І той Рекс з ними, буває, бігає. Випадало, що іншим людям з ними впоратися трохи складно. Та не думаю, щоб всі сусіди були проти цих псів. Трапляється, що вони самі їх підгодовують, бо нібито потім собаки стережуть їм будинки.
Знайти вівчарку, яка буцім самотужки наводить ляк на околицю більше, аніж уся зграя, журналістові не вдалося.
- Гостоподар того пса помер, і за тим Рексом стала сусідка приглядати. Він тут бігає по околицях як напівдикий, - каже ще один дачник, який теж відрекомендувався Володимиром. – Але щоб той пес на когось кидався, то важко сказати. Принаймні мені, бо рідко тут буваю.
Штраф – 17 гривень
На момент, поки матеріал готувався до публікації, в обласній міліції зазначили, що 25 лютого до Романівки були відправлені правоохоронці, аби перевірити ситуацію із дачними собаками на вулиці Веселій.
- Згідно до статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення – коли не належно виконуються правила утримання собак і котів – людину, яка це робить, можуть відповідно застерегти та оштрафувати. Але самий протокол буде розглянутий на адмінкомісії, - зазначає начальник сектору зв’язків з громадськістю обласної міліції Петро Колісник. - Однак штрафи при цьому невеликі: від 17 до 51 гривні. У разі, якби собаки когось покусали, то щодо цього є більша відповідальність. В окремих випадках навіть кримінальна.
Натомість в обласній санітарно-епідеміологічній станції звітують, що лише за минулий 2012 рік до лікувально-профілактичних закладі Тернопільської області з укусами тварин звернулося 2702 особи. А це - на 17,5 відсотків більше, ніж у 2011 році.
Андрій ОРЛЯК, 0-96-552-51-13

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.