З Тернополя в Білорусь за 17 годин і 52 гривні

Справжнє згущене молоко, дешеве м'ясо та молоко, радянська атмосфера та майже диктатура — уявлення більшості тернополян про Білорусь. Та сусідня держава має значно більше цікавинок, а місцями зовсім не така, як про неї розповідають у новинах.

Відео дня

З’їздити в країну можна у вихідні. Закордонного паспорт не треба. Українців там розуміють.

У потязі - контрабандисти. Оптимальний варіант у співвідношенні ціна, якість, цікавість — залізниця. Нам у Брест, але з Тернополя туди не виїхати. Спочатку - в Львів електричкою о 13.18 (12 грн - прим. ред.), звідти о 19.33 потягом Львів-Київ на Ковель (22 грн - прим. ред.). Між потягами “зазор” декілька годин, тож можна й містом Лева погуляти. У Ковель прибуття о 00.12. У місті неподалік парку смачні хот-доги продають. Час поласувати є, бо потрібна нам електричка Ковель-Заболоття, яка відправляється о 02.10 (8 грн - прим. ред.). Заболоття — невеличке прикордонне селище. О 4.20 звідти їде електричка Заболоття-Брест (10 грн - прим. ред.). Щоб до неї дістатись, треба пропускний пункт пройти. Наші митники паспорт перевіряють та про візит питають. Черга чимала, а бабусі, які вочевидь часто їздять, спробують вас відтіснити.

- Ти рухайся давай, - каже одна з мандрівниць та б'є рукою в плечі. - Стоїть, роздивляється.
На поїзд, котрий уже чекав на білоруській стороні, встигли всі.
- Оплачиваем. У вас что? - запитала кондуктор. - Вы білет у себя брали? Зря, у нас дешевлє.
Білоруська залізниця, якій належить електричка, за білет бере 4800 рублів (1000 руб. = 1 грн - прим. ред.).
- О, та наші на всьому користають, - пояснює одна з пасажирок. - Така от Україна.
Також кондуктор дає еміграційні картки, де треба вписати особисті дані, причину поїздки, періоди та інше. Складається з двох частин. Одну - білоруським митникам, іншу - зберігати.

Більшість людей у вагоні вдягнені не по погоді - у куртках та плащах. Виглядають неприродно товстими. Вагоном ходять якісь жінки з пакетами, щось шепчуть пасажирам.
- Горішки мені перевезете? - запитує у мене пані років 50.
На такі прохання краще не погоджуватись. За хвилин 30 подорожі потяг зупиняється.
- Білоруський прикордонний пункт, - пояснюють бувалі пасажири.

У вагон заходять прикордонники. Ті, що в камуфляжній одежі, перевіряють багаж - у пакети та сумки зазирають. Ті, що в спецодязі, - паспорти. За хвилин 20 знову їдемо. Вагон “оживає”. Люди з-під одягу діставати якісь клунки та речі.
- Ми контрабандисти, - жартує одна з пасажирів. - Туди веземо, назад веземо, з того живемо.
Везуть у Білорусь, як з'ясувалось, одяг, взуття, китайські дрібні товари (бритви, дзеркальця, нитки та ін.) та солодощі. В Україну ж на собі ввозять м'ясо- та молокопродукти, косметику.
- Там всьо по стандартах і дешевше, - каже “контрабандистка”, яку звуть Олена. - Вожу не так на продаж, як собі і рідним. Хочеться мені справжнього масла та “докторської” ковбаси...

“По Советской на Ленина”. У Брест електричка прибула о 06.20. Під написом “Брест” на вокзалі красується серп і молот.
Перш ніж залишати вокзал, розмінюємо долари на рублі. Прямую в магазин з вивіскою “Продтовари”, аби щось на сніданок купити. Асортимент продуктів невеликий. Вартість дивує: молоко - 4600, хліб - 2500, а кілограм яловичини - 38000 рублів. Сигарети також дешевші. Є продукти й українського виробництва. Шоколадка, ціна якої до 10 гривень, там коштує 17000. Ціна білоруської — 8000. Дорожчі й такі продукти, як кока-кола — 7000 та Орбіт — 4500. Перекусивши на ходу, йду знайомитись із містом. Цікаві місцини випитую в двірника.

- Крепость посмотрите, - каже жінка. - Советской идите, поверните на Ленина, спросите где.
Назви вулиць у Бресті майже усі мають радянське коріння, нагадують про союз й серпи з молотами на держбудівлях. Вулиця Совєтська має декілька кілометрів, вона центральна. Вся викладена бруківкою. Прикрашена кованими лавочками, альтанками, фонтанами та різними скульптурами: котів, кажана, композиція з годинником. Там також розташовані десятки кафе, ресторанів та барів з терасами. Центральний пам'ятник - величезна композиція на честь 1000-ліття Бресту, яка розповідає про історію міста та людей. Зверху — архангел.

- Я вражена чистотою, кількістю скульптур, атмосферою, - каже інша туристка з України, яку зустріли на Совецкій Ірина Наливайко. - Я ходила закуточками всякими. Місто будується, ремонтується, нам до такого далеко. Вдало поєднали краще від союзу і Європи. Маса спортмайданчиків, палаци культури, храми. У пресі одне подають, а тут зовсім інше.

До фортеці таки їдемо маршруткою. Проїзд - 1300 рублів. Можна обійтись і без квитка.
- Возьмите, - каже пані, яка вийшла з транспорту і тримає квиток. - Берите, зачем покупать.
До речі, за весь час перебування в Білорусі, не бачив жодного патруля. Зате усюди висять попередження, що ведеться відеоспостереження.

Забагато контролю. Брестська фортеця — меморіальний комплекс, який займає десятки гектарів у межах міста. У 1941 році фортецю, де розміщувались військові, майже вщент знищила німецька артилерія. Тисячі солдатів та сотні цивільних фашисти добивали кулеметами, гранатами та вогнеметами. ЇЇ стіни, які збереглись, вкриті слідами від куль та осколків. З колонок лунають звуки війни та військові пісні. Це посилює враження.

- Тут моторошні відчуття, - каже тернополянка Оксана Смигур, яка бувала там. - Захоплює героїзмом захисників фортеці і їхня трагічна доля...
Комплексом можна ходити годинами. Є музей військової техніки та артилерії просто неба. Багато ДОТів та інших укріплень. Є й піонери, які марширують біля вічного вогню.
Після декількох годин у фортеці повертаюсь у місто. Обідати йду в один із ресторанчиків на центральній вулиці. Ситний обід на двох "потягнув" на 62000.

Є в Білорусі й негативні сторони. Говорять місцеві про це неохоче, можливо, бояться.
- У мене гостював товариш з Білорусі - розповідав страшні речі, - каже тернополянин Олег Мотрига. - Без паспорту неможливо скористатись Інтернетом чи купити стартовий. Заборонені акції, мітинги та протести. Злочин критикувати владу. Переконував, що навіть телефони прослуховують. Це не нормально жити під таким тиском. У нас з цим краще.

У Тернопіль повернутись з Бреста можна тим же шляхом, яким їхали туди. Електричка на Заболоття вирушає близько 8-ї вечора. Перед від’їздом варто витратити всі рублі, адже купити там валюту майже неможливо. У Тернополі білоруські рублі не обмінюють. З собою через кордон можна взяти по п’ять одиниць різної продукції, приміром: п’ять банок тушонки, "згущонки", п'ять палиць ковбаси. Зараз діє заборона на ввіз молочної та м'ясної продукції з Білорусі. Проте митники одну-дві банки провести дозволяють.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.