Країна, яка запозичила майже все в сусідів

У Словенію - альпійську країну на південному сході Європи - тернополянка Вікторія Клен закохалася майже одразу. Засніжені гірські вершини, печери, долини з виноградниками і садами, широкі рівнини й узбережжя Адріатичного моря - там безліч дивовижних панорам.

Усі емоції від подорожі неможливо передати — забракне слів! Це треба побачити і відчути! - ділиться враженнями дівчина.  - Хоча країна - зовсім не гігант. Це - на руку місцевим. Зі столиці Словенії Любляни можна за годину добратися в будь-яку точку країни!
Готель “не тягнув” на чотири зірки
Перед мандрівкою на Балканський півострів дівчина “на совість” проштудіювала відгуки в Інтернеті. Та це, на жаль, мало допомогло. Вона досі не уявляла, якою ж насправді є ця міні-країна площею всього 20,3 тис. км кв.
Враження склалосядвояке, - каже наша героїня. - Одні дописувачі були в захваті і стверджували, що - не що інше, як рай на землі, де є все - від гір до моря, інші, навпаки, казали, що гірше не відпочивали. Були й такі, хто думав, що Словенія і Словаччина - одне і те ж. 
Втім, перші емоції після приїзду виявилися не з найкращих.
Готель, як не крути, зовсім “не тягнув” на обіцяні чотири зірки. Ні мені, ні моїм друзям, не сподобалися номери. У кімнатах прибирали раз на два дні і навіть час від часу відключали воду! - зауважує тернополянин. - Та згадані недоліки - як крапля в морі. Вони зовсім не вплинули на загальне враження від країни.
Ухою називають грибний суп
Ця міні-країна в Східних Альпах межує з Австрією, Італією, Хорватією та Угорщиною. На заході, в районі Трієстської затоки, виходить до Адріатичного моря. Населення - 2 млн. 90%  з них - словенці, решта - серби, хорвати, боснійці, албанці, македонці, угорці, італійці
Мені дуже засмакувала тамтешня кухня, - ділиться українська гурманка. - Такої чудернацької суміші слов'янських, австро-угорських ті інших страв більше немає ніде.
Від німців у Словенію прийшли квашена капуста, ковбаски й шніцель. З Австрії - штруделі та омлет. А від братів-слов'ян - супи, вареники і каші.
Для маленьких країн це типово. Вони багато переймають від сусідів, - продовжує Вікторія. - З угорської кухні словенці запозичили гуляш. З італійської - різотто. Словенською ця страва звучить, як рижотта.
Одна з традиційних словенських страв - суп під назвою “уха”. Проте це не обов'язково рибна юшка. Наприклад, уха задова - це грибний суп. А уха гувея - бульйон зі шматочками яловичини та довгою локшиною.
Порції вистачає для двох
Найдорожче поїсти в “реставраціях”, - веде далі дівчина. - Заклади типу “гостілна” або “гостішче” - трохи нижчого рівня. Але, як на мене, вони нічим не гірші. Єдина різниця - ціни.
Цікаво, що вартість м'ясних страв зазвичай вказують без гарніру. Плату за обслуговування включають у рахунок. “На чай” прийнято залишати не лише офіціантам, а й носильщикам і таксистам (до 10% від суми рахунку - прим. ред.).
Найпопулярніші заклади громадського харчування у Словенії - “окрепчевалніци”. Там - недорого і смачно, - ділиться досвідом тернополянка. - Порції - наче для Пантагрюеля. Однієї вистачить на двох! Коли офіціант приніс мені яловичину у червоному вині і побажав “Добер тек” (словенською - смачного), я не змогла стримати здивування. Це була мрія гурмана! Порція складалася з трьох шматків зарум'яненого м'яса, кожен розміром з чоловічий кулак!
Кондитерські бувають двох видів. У “каварнах” можна замовити тістечка і каву, а в “слашчічарнах” - солодощі та морозиво.
“Понос” - гордість, “замуділ” - запізнився
Більшість населення, окрім рідної, знає бодай одну іноземну мову. Переважно - англійську, рідше - італійську чи німецьку.
Словенська - одна зі слов'янських мов, проте з сильним німецьким впливом, - розповідає Вікторія. - Багато слів схожі на російські або українські, тому порозумітися з жителями навіть у віддалених районах зовсім не складно.
До 9.00 у Словенії кажуть “добро ютро”, потім “добер дан”. Молодь говорить просто “дан”. Ввечері прийнято бажати один одному “лахко ноч”, тобто “доброї ночі”.
Не бракує, звісно, у словенській мові і “цікавих” слів, - каже співрозмовниця. - Коли я вперше їх чула, мимоволі усміхалася. Так, “понос” у них не що інше, як гордість, “замуділ” - запізнився, “рачунальнік” - комп'ютер. “Фант” - хлопець, “дакле” - жінка, та ще й чомусь середнього роду!
Винні погреби - найбільші
У Словенії, попри скромну площу, три різні кліматичні зони: середньоєвропейська, альпійська та середземноморська. Час відстає від київського на годину.
Словенія входила до складу Австро-Угорщини, потім - Югославії. Про це нагадують два державні свята, - додає дівчина. - Колись більшість доходів у бюджет надходило від туризму, нині - промисловість і сільське господарство.
Ця країна славиться найбільшими винними погребами в Європі. Окрім марочних вин, словенці роблять домашні міцні спиртні напої з меду та фруктів: груш, слив та яблук.
За однією з місцевих легенд, близько 200 років тому аристократу з династії Габсбургів сподобалася місцева дівчина, - розповідає українка. - Він придбав на крайньому сході Словенії, у Подрав'є, великий маєток і привіз із півночі австрійську лозу.
Тепер це - гордість Словенії центр виноробства. Тамтешні білі вина нічим не поступаються італійським.
У Словенії - справжній культ квітів, - зауважує туристка. - Майже ніде навколо приватних будинків немає огорожі, зате завжди розбиті сади або клумби.
Кожен платить за себе
Прожити в Словенії значно дешевше, ніж у сусідніх Австрії або Італії. Люди там дуже незалежні, працьовиті і скромні. Вони залюбки жартують над своїми земляками. Кажуть, що жителі Гореньська скупі, Штаерська - гуляки, Приморська - життєлюби, Бела-Крайни - простаки.
Вільного часу більш ніж достатньо, - каже тернополянка. - Робочий день починається о 7-8 ранку і закінчується о 15.00-16.00.
У ресторанах кожен платить за себе. Жінка може вважати приниженням для себе, якщо хтось запропонує оплатити її витрати.
Там марно шукати нічних розваг, - продовжує Вікторія. - Після 22.00 життя в місті завмирає - жителі рано лягають спати.
Словенці чітко розділять особисте та громадське життя. Вияви почуттів, палкі обійми й поцілунки не прийняті навіть у родинному колі.