Кузьма у Тернополі повзав на колінах сценою

Під час концерту Кузьма пропонував тернополянкам… вистрибувати з трусів. Забирав у дівчат мобільні телефони та читав списки контактів. Утім, такою поведінкою він нікого не розгнівав, а лише привернув до себе публіку

- Ви створили мені справжнє свято! – гукав Кузьма тернополянам. - Не я вам, а ви – мені. Дякую вам!
Кілька сотень молодих людей “відривалися” на концерті Кузьми - Андрія Кузьменка - у концерт-холі Holiday 11 лютого. Дружню атмосферу співаку вдалося створити завдяки невимушеній поведінці на сцені та звичній для тернополян галицькій говірці. На сцені фани бачили не “небожителя”, а свого хлопця.

Відео дня

“Вистрибуйте із трусів!”
Перед виступом українського співака Кузьми (“Скрябіна”) під касою нічного клубу Holiday вишикувалася довжелезна черга. Молоді люди припускали, що вечір буде захоплюючим. Кузьма не розчарував. Коли він вийшов на сцену, всі почали захоплено кричати та займати місця, поближче до сцени. Співак поводився дуже невимушено і деякий час разом із ді-джеями намагався розібратися в апаратурі, якою згодом мав користуватися. Втім, посеред концерту він таки зізнався, що зовсім в цьому не розуміється.
Привітавшись, почав виконувати першу пісню - “Макулатура”. Натовп намагався підспівувати, але це виходило поганенько. Кузьма розгулював сценою, підходив до публіки, ловив руки дівчат і час від часу зупиняв музику, щоб спів фанаток було краще чути.
- Вистрибуйте із трусів! ¬– кричав він.
Під час однієї з пісень вирвав із руки дівчини, яка його знимкувала, мобільний телефон і сфотографував себе їй на пам’ять. Потім забрав мобільний в іншої дівчини і почав зачитувати вголос імена із її телефонної книги.
¬- Інколи дуже смішно почитати, як люди записують своїх колег, - каже він. – Чого там тільки не прочитаєш… І удави, і багато інших тварин там можна побачити.

Атмосфера в залі була дружньою. Кожен слухач хотів підійти поближче до сцени, щоб торкнутися рукою до улюбленого співака. Кузьма саме тоді завів пісню “Маршрутка”, кинувши у зал звичну ремарку.
- Кожного дня ми прокидаємося зранку, щоб доїхати - хтось в інститут, хтось – на роботу. Стоїмо на тій зупинці і приїжджає такий жовтий… євромобіль, - розповідає музикант. - Відчиняються двері, і хочеш ти чи не хочеш, тебе туди затягують… як в прірву. Ти проїжджаєш свою зупинку, з тобою роблять там всьо шо хочеш. Потім ти виходиш і думаєш: “Та нашо мені та робота?”.

Цю пісню тернополяни зустріли найбільшими оваціями. Кузьма, аби бути ближче до публіки, поповзав на колінах уздовж краю сцени.
“Люблю вас за те, що ви такі…”
- Ви такі, які ви є і я вас люблю за те, що ви не хочете бути ліпшими, аніж ви є насправді, - гукав Кузьма. – Ви робите в цьому залі афігенну атмосферу. Я гордий, що маю вам шо сказати, я гордий, шо розумію те, шо ви кажете мені. Дякую вам!

Переспівавши добру половину свого репертуару – “Ти мені не даєш”, “Гламур”, “Мама”, “Нам казали”, “Сюзанна” та багато інших пісень - Кузьма вирішив завершувати концерт.
- Щоб наша зустріч закінчилася інтелігентно, є пісня, яку я заспіваю на кінець, але перед тим хочу дещо сказати, - звернувся до присутніх Кузьма – Брате, як тебе звати?
Хлопець із залу гукнув, що звуть його Ігорем.
- Короче, уявіть ситуацію, - продовжує співак. - Проходить десять років, Ігорко в тому самому гольфі… Іде вулицею і чує шось “штиняє”. Дивиться сидить там такий патлатий бомж і п’є кефір. Тоді повертається і каже до мене: “Слухай патлатий, то ти десять років тому там в залі знайомився зі мною”. Я кажу, Ігорку звичайно ж я, і твій гольф “штиняє” зараз так само, як тоді. Про що я говорю? Дай Боже, щоб життя змінювалося. Але щоб не змінювалися ті люди, які зараз є в залі, яких ми любимо і які поряд з нами.
Тоді співак виконав пісню “Старі фотографії”. Натовп кричав і, здавалося, готовий був ловити Кузьму в свої обійми, але той зі сцени стрибнути не наважився. Заспівавши на біс “Люди як кораблі”, пішов у гримерну. Кілька десятків тернополян вишикувалися у чергу, щоб взяти у нього автограф і сфотографуватися. Пропускали до співака всіх охочих.
- Такого не буває, щоб я не знав, що сказати публіці, - зізнається Кузьма. – У той день, коли я не знатиму, що сказати людям у залі, я піду зі сцени.

Не приймає подарунки від чужих
Уже за кулісами Кузьма розповів, що досі - під емоціями.
- Тернопіль мене просто порвав! – не стримував емоції співак. - Є насправді дуже мало таких місць, де збирається стільки молоді. Значить, тут є атмосфера та ідея.

Він зізнався, що всі свої ідеї для пісень бере із життя.
- Я ніколи не ставлю собі мету, що от, наприклад, сьогодні мушу написати пісню “Спи собі сама”, - продовжує Кузьма. - Воно мусить звідкись прийти. Так, їхав я з малою, дивлюся – напис: “Пункт прийому макулатури“. І так от почала народжуватися пісня: “Твої листи - то макулатура, твоя любов - то є чиста халтура”. Така історія, яку легко переповідати, тому вона швидко “сідає на вуха”. Або про маршрутку наприклад. Їхав у маршрутці із Дніпропетровська. Притиснули мене до скла і тут же пісня вийшла. Пісню “Говорили, курили” написав, коли дивився на вагон у метро.
За словами музиканта, в метро він їздить тоді, коли в Києві затори, а в маршрутках - коли дуже “припече”.
Вірить Кузьма також у прикмети.
-Плюю через плече як баба переходить з пустим відром, біжу до тої баби кидаю щось у відро і прошу щоб вона перейшла ще раз через дорогу,- жартує співак.
Перед цим концертом каже, особливих прикмет не було, зате настрій підняли дівчатка, яких він підвіз по дорозі.
-Коли ми їхали сюди, то перед Гусятином двоє дівчаток по 15 років йшли з медучилища з якогось міста, назву забув, - каже він. - То вісім кілометрів до траси. Ми зупинилися і їх взяли. Я рахував, що одна з них сказала 35 разів слова “та то капець!”. То звичайно жахливо, що такі діти ходять отак посеред зими по полях¸ але настрій підняли страшне.
На запитання, що найоригінальнішого йому дарують на концертах, відповів, що не приймає подарунки на концертах від чужих людей.
 

Світлана МАЛА
 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.