Курорт-село посеред французьких Альпів. Враження тернополянина

У Валь д'Ізері збереглася атмосфера традиційного французького села. Дарма, що це один із найвідоміших курортів в Альпах.

Попри близьку відстань до женевського аеропорту, туди найкраще добиратися з Ліону, - розповідає тернополянин Руслан Балабан. - На трасі Женева-Валь д'Ізер, особливо на її гірських ділянках, напередодні уїк-енду утворюються довжелезні затори. Таке враження, що всі французи одночасно вирушають у гори.
Траси Валь д'Ізеру славляться своїм розмаїттям та екстремальністю. А перепад висот сягає 1300 м.
Кожен лижник може знайти щось для себе, - веде далі чоловік. - Рівень катання значення не має. На вибір - сині, червоні, чорні траси.
На курорті стільки різних спусків, що можна кататися весь тиждень і щодня - на новому місці. Для дітей і “чайників” - маса обладнаних майданчиків і схилів.
- Підйомники - сучасні, - додає Руслан. - Черг майже немає. Не порівняєш з нашим Буковелем!
Найбільше снігу випадає в січні та лютому. Кататися можна з листопада по травень. А на льодовику - впродовж усього літа.
Готелі - одразу біля трас

Схили Валь д'Ізеру включають три області: Бельвард, Солейс і Коль-де-Лізеран. На першій проходить траса для змагань “Крітеріум де ля Прем'єр Неж”.
Найдовша  траса - Верте, - продовжує чоловік. - Її протяжність - 5 км.
Більшість готелів містяться поблизу лижних трас. Це дуже зручно. Бо ставати на лижі можна майже біля входу.
- Ціни трохи “кусаються”. Так, скі-пас на шість днів обійдеться в суму близько 160-173 євро. Все залежить від сезону, - зауважує мандрівник. - Але можна заощадити на вартості проживання. Наприклад, оселитися за 3 км, у селищі Форне.
У центрі машин немає
Курорт розділений на дві частини. У першій є готелі, розважальні клуби, бари. У другій - тихо і спокійно: церкви і котеджі на тлі мальовничих альпійських пейзажів.
Під час зведення нових готелів будівничі намагалися поєднати “2 в 1”: старовину і сучасний комфорт. Кожне шале має двоскатний дах, стіни - лише з натуральних матеріалів: дерева і необробленого каменю. У центрі села, довкола середньовічної дзвіниці, немає жодного авто. Це - пішохідна зона. До речі, дзвіниця досі діє, - пригадує тернополянин.
Знайомство з Валь д'Ізером буде неповним без сходження в гори. Море вражень гарантоване. Особливо - від схилів, на які ніколи не потрапляє сонячне проміння.
Там суцільні камінці і кучугури снігу. Чітка межа температур - одна нога в снігу по коліно, а інша - з закоченою догори штаниною, бо жарко, - розповідає Руслан.
Окрім 97-ми підйомників, на курорті є 152 км трас різної складності. Сервіс - найвищого гатунку.
Там більше 40-ка ресторанів, два кінотеатри, з сотня магазинів. Французи - господарі курорту - намагаються в усьому догодити. Люблять усміхатися і цього ж чекають у відповідь.




Валь д'Ізер  Франція  Руслан Балабан 
Ірина ПРОЦИК:

Оцінити новину:

Рейтинг: 5
Голосів: 3
Переглядів: 593

Ірина ПРОЦИК
0
Написати листа автору



Додати коментар
Ім'я Вхід | Зареєструватися
Текст
Додати смайлик

Правила >>
Гість: Ім'я не вказано 29/01/2012 17:34 +5
задовбали з своїми курортами, люди в більшості живуть від зарплати до зарплати
Гість: Ім'я не вказано 29/01/2012 20:02 +2
Зарплати тої ніц нема, а люди в більшості живуть від смолоскипної ходи до смолоскипної!
Гість: тернополянин 29/01/2012 21:50 -1
люди в більшості живуть так, на що заслуговують....хто працює нормально і думає, той і живе нормально..а в Альпахреально класно!!
Гість: Ім'я не вказано 29/01/2012 23:23 +2
ти хочеш сказати, що більшість людей заслуговують на таке життя???? я працюю на двох роботах щоб прогодувати сім"ю, а ви мажорики нормально думаєте і нормально в альпах катаєтесь
Гість: JEMESON 30/01/2012 10:14 -1
Bilwist ljudej ne zaslugovujut na take zhyttja bo sami v tomu vynni!!!!! A Bukovel proty Alp - jak muxa proty slona!Treba perexodyty na Alpy,tam dewevwe nizh na Bukoveli!!!!!!!
Гість: xxx 30/01/2012 10:42 0
я винен в тому, що народився в країні де простим людям немає умов для життя, трошки думай, що говориш, спустись до реального життя!!!
Гість: xxx 30/01/2012 10:51 0
чи ми всі,згідно східних релігій, були поганцями в минулому житті,і нас покарано такем життям?
Додати коментар (7)

Заліщики. Синагога DiscoveRIA 2012. Мандруємо "Дністровським зашморгом"

Дводенний маршрут на карті має вигляд зашморгу. У середину цієї петлі потрапляє річка Дністер, а також села й містечка з костелами, старими синагогами, красивими мостами та краєвидами.  (2)

Оголошення Тернополя на RIA.ua
Додати оголошення
Інші новини
Країна, де народився художник Сальвадор Далі і виникло єврейське релігійне вчення

Старовинні вілли, середньовічний замок, вузенькі вулички і затишні бухти з чистими піщаними пляжами тернополяни побачили у курортному містечку Тосса-де-Мар. Натомість музей іспанського художника вразив туристів оптичними ілюзіями у форматі 3D і “божевільними” картинами та скульптурами 12/05/2012 12:00

Тернопільські хлопці на роверах заїхали у Роттердам (12)

Велосипедами до до кількох європейських країн з’їздили нещодавно двоє тернопільських пластунів. Кінцевою точкою мандрівки стала могила полковника Євгена Коновальця і свою мандрівку вони присвятили сторіччю виникнення скаутського руху. 08/05/2012 17:22

Тернополяни зійшли з маршруту, коли залишилося ще трохи

Сніг по пояс та часті перепади гірських висот — із такими проблемами зіткнулися тернопільські мандрівники на щорічних гірських перегонах “Стежками героїв”. 07/05/2012 17:12

Тернопільські школярі гостювали в польських друзів (1)

У польських друзів з містечка Косьцян учні, батьки та вчителі Тернопільської обласної школи мистецтв гостювали на весняних канікулах. Заодно вони відвідали Краків, Познань і соляні копальні Вєлічки. 04/05/2012 12:04

Тернопіль - Київ - Тернопіль: за десять днів - 1200 кілометрів (2)

Ольга Звенигородська фінішувала у Тернополі ввечері 27 квітня. Всю дорогу жінка їхала велосипедом, причому долала щодня більше 100 км. 30/04/2012 20:18

Країна, де немає пилу, а безпритульні - інтелектуали. Аргентинські враження (1)

Під спекотним сонцем Аргентини - другої за розмірами країни Південної Америки - немає “вчора” або “завтра”. Існує лише неповторне сьогодення. Життя в Буенос-Айресі вирує без упину, захоплює з головою і навіть змінює сприйняття світу. Це відчув на собі тернопільський фотограф Михайло Урбанський. 30/04/2012 16:57