Любомир Гузар у Тернополі: "Щастя – не любити, а бути любленим..."

>Для тих, хто не зміг відвідати цю зустріч, пропонуємо діалог із бесіди між Блаженнішим Любомиром і нашою молоддю. Почалося все саме зі згадки про нашого земляка.

— Місцеві мають пишатися, що саме з цих країв походить Йосиф Сліпий, — вважає отець. — Він усе життя свідомо присвятив Україні. Від нього можна багато навчитися. Це — людина віри, науки, яка шукала добра для співвітчизників. Йосиф Сліпий не боявся навіть заслання... Нещодавно у храмі в Уневі знайшли листа, замурованого у стіну. Написав його святий отець у 1947-му. Але той текст дивує силою віри та актуальним підходом автора.

Благородність дуже актуальна
— У праці “Шляхом обнови” патріарх говорить про благородність. Скажіть, будь ласка, чи це поняття втратило актуальність і наскільки важливо для молодої особи бути благородною?

— Я не думав, що будуть такі важкі питання. Я собі все легше уявляв (посміхається). Але я сам запропонував, аби ви ставили питання, і буду старатися відповідати на ваші питання, а не видумувати своє. Як на мене, благородність — це стан душі, з яким ми зустрічаємо наших ближніх, як ми до них ставимося.
Ми живемо в таких часах. Може, не найкращих. До того ж, за часів більшовицького режиму виховували, що треба думати тільки про себе: “Що мені буде з того?”. А благородність — це відкритість до ближнього. Не просто послухати його, а мати бажання зробити йому добро.

Пригадую слова одного мудрого чоловіка: “Як нині поводяться люди, коли зустрічають перехожих? Стається те, що ми просто минаємо їх. Нам цілковито байдуже…”. Благородна людина, зустрічаючи на вулиці перехожих, не просто швиденько минає їх, а ставить собі питання: “Що доброго я можу тобі зробити, чим допомогти?”. І найменше, що можна зробити — усміхнутися зустрічному. Якщо ми так будемо жити кожного дня, всім стане краще. Тому благородність актуальна сьогодні. Навіть більше, ніж будь-коли.

— Як молодій людині подолати страх перед відповідальністю за себе, за державу?

— Відповідальність — це коли ми маємо проблемну ситуацію і треба запитати себе: “Що я повинен зробити?”. Відповідь почуємо лише у власному сумлінні. Не треба дивуватися, що люди втікають від відповідальності. Їх лякають наслідки. Але немає іншого способу, як в один момент зціпити зуби і сказати: “Я можу чи повинен це зробити і приймаю відповідальність! І разом з тим, наслідки свого вчинку.”. Ми не мо¬жемо завжди поводитися як діти — перекладати провину на когось…

Думка про одруження відвідує всіх молодих людей. Ніхто ж їх не змушує вступати у шлюб. Але молодим, треба пам’ятати: одруження — дуже велика відповідальність. Мене жахає статистика: 42% шлюбів розпадаються на першому році. Це означає, що їм забракло відповідальності. Відтак вони просто втекли! Ми маємо бути зрілими. До шлюбу себе треба заздалегідь готувати. Наші рішення передбачають подолання страху. Без серйозного ставлення до життя ми руйнуємо себе й оточуючих…

“І тоді приходить мудрість…”
— Сучасна молодь прагне “вільних” стосунків. Про які обмеження все ж не слід забувати?

— Багато хто вважає, що бути вільним означає робити все, що хочу. Ні, це — не свобода. Насправді, ми маємо право лише на те, щоб робити добро. Це і є суть свободи…

Нині популярно у молоді перед одруженням усе спробувати. Це не годиться для Божої волі. Найкращий подарунок, який можуть зробити одне одному наречені – вступити у стан подружжя чистими.

До речі, Церква міжконфесійні одруження не заохочує, але й не забороняє. Однак усім, хто наважу¬ється на подібний крок, варто розуміти: існуватиме ще одна стінка, що створюватиме труднощі у спі¬льному житті. Варто про це думати наперед. Хоча розумію: залюбленим людям важко взагалі думати (посміхається)…

— Чи вбачаєте ви небезпеку у тому, що молодь багато часу проводить в Інтернеті, соцмережах?

— Багатьом нині бракує зосередженості. Якщо дорослий ще дасть раду, то дитині важко розібратися в морі інформації. Адже вона натрапляє на протиріччя між даними. Через це може розгубитися. Навіть більше — духовно заломитися. Тож дбати педагогам слід не про те, щоб діти більше знали, а про те, щоб вони з тим уміли дати раду. Їм варто навчитися вчасно застановитися. Тому не зайвими будуть поради старших — батьків, учителів, духівників.

Раджу вам не соромитися спитати: “Як те і те зрозуміти?”. Тоді те море інформації вдається упорядкувати. І приходить мудрість.

Зрештою, не важливо тепер надто багато знати. Досить – того, що потрібно у житті. Але ваші знання повинні бути корисними іншим.

Віра долає наш страх
— Чи вважаєте ви себе щасливою людиною? У чому, на вашу думку, полягає щастя?

— Власне, я дійсно почуваюся щасливим. Адже так сталося, що якось воно все у моєму житті добре виходило…

Я ніколи не мав особливих амбіцій досягнути якогось становища. Я приймав життя таким, як воно є. Задовольнявся всім, що приходило в життя. Зараз я вже старший чоловік, то і немає, про що мріяти (посміхається)… Задумуюся над тим, щоб писати спогади. Назбиралося чимало за життя. Як на мене, щастя полягає у внутрішньому спокої. Люди стають нещасними, коли шукають лише слави і багатства. Щастя — не любити, а бути любленим. Коли ти усвідомлюєш, що Бог тебе любить. Це нелегко зрозуміти, але, коли вже усвідомиш, все в житті здається легким.

Коментар

Олена БІДОВАНЕЦЬ (25 р.), президент федерації товариств “Обнова”:
— Ми дуже давно чекали на цей візит. І дякуємо Богу за змогу зустрітися зі святим отцем. Любомир Гузар вважає, що молодь — це наше майбутнє, водночас — це і наша сучасність. Через це ми розуміємо, наскільки велика відповідальність покладається на нас — не просто молодих людей, а й громадян і християн. У той же час ми дуже потребуємо, аби поряд були особи, яким спілкуватися з нами було б так само важливо, як і нам із ними. Такою людиною і є Блаженніший. Глибину нашої вдячності важко передати словами.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.