Молочні ріки на Тернопіллі не течуть, тож ціни ростуть

Молоко і молочні продукти все дорожчають. Експерти кажуть, що у приватних господарствах тримати корів тепер невигідно. Тож влада робить ставку на відродження великих молочних ферм.

— Літрову пляшку молока віддаю за шість, півторалітрову — за 9 гривень, — каже Марія Кузь із приміського села, яка привезла 16 грудня на ринок у Тернопіль і городину. — Дешево! Зароблю пару гривень на подарунки внукам.
Жінка каже, що в селі не всі хочуть тримати корову. “Годувальниць” мають лише ті, у кого є діти-внуки. Втім, якщо в господарстві — дві-три корови, такий “бізнес” може бути успішним. У селах Тернопільського району, наприклад, люди, на молоці вже й заробляють.
— Якщо є одна корова, можна прогодувати і другу, — каже Андрій Возний. — Мої сусіди мають дві корівки. На день кожна дає по 12-15 л. Щодня 20 л люди здають, а з решти сир варять. І майже 100 грн мають. За місяць — три тисячі. Таких зарплат у селі немає.
Проте, наголошує чоловік, самому заготувати корми для такої кількості корів і доглядати за ними важко і фізично, і фінансово. То хіба варто дивуватися, що ціни на молокопродукти на Тернопіллі зростають? Це підтверджують і в обладміністрації. Так, за статистикою, у листопаді молоко, порівняно із жовтнем, подорожчало на 3,7%, молокопродукти — на 2,5%. І тенденція до зростання цін зберігається досі.
Немає належної підтримки держави
— Однією з важливих причин занепаду тваринництва є використання пальмового та кокосового жирів при виготовленні харчів, — вважає голова ТОГО “Фонд соціально-економічних ініціатив”, кандидат економічних наук Леся Колінець. — Результат — із дешевої сировини одержують дорогі продукти, шкідливі для здоров’я людей.
Боротися з цим, на її думку, можна, ввівши заборону на ввезення пальмового та кокосового жирів.
— Зросте попит на якісне молоко, це підштовхне тваринництво до розвитку, — додає фахівець. — Утім, неефективним є і процес постачання молока. Не секрет, що більшість корів — у приватних господарствах. Якби скасували ввізне мито і ПДВ на технологічне обладнання, можна було б у великих селах облаштовувати модульні пересувні доїльні зали з системами автоматичного доїння, куди люди приводили б корів. Зрештою, варто повністю оновити обладнання молочної галузі.
Ситуацію із виробництвом молока критичною вважає і депутат облради Юрій Чижмарь.
— Це пов’язано з різким скороченням поголів’я худоби у приватних господарствах і слабким розвитком організованих форм молочного тваринництва, — каже він. — Людям утримувати корову тепер просто невигідно!
Ціни на молоко встановлюють закупівельники. Ці суми часто не покривають затрат на утримання худоби. До того ж, уряд ввів ПДВ на закупівлю молока. І саме на цю вартість, пояснює екс-губернатор Тернопілля, молокозаводи зменшили виплати населенню. Відтак селяни або розбавляють молоко водою, або здають худобу на забій.
— Хто триматиме худобу, якщо у селі немає молоді? — запитує пан Чижмарь. — Інша справа — організовані підприємства. Фермери значно підняли ціни на продукцію, що забезпечило їм хорошу рентабельність. Прямі договірні стосунки з переробними підприємствами усунули посередницькі структури та посприяли стабільності відносин.
Утім, темпи появи тваринницьких молочних ферм досі не є високими. Основна причина, на його думку, — неправильна дотаційна політика. Уряд надає дотації фермерським підприємствам, виходячи з поголів’я худоби. Тобто дотує рентабельність, а вона й так висока.
Молодняк треба купувати за кордоном
У “Програмі соцекономічного розвитку Тернопілля на 2011 р.” записано, що в області мають закласти три тваринницькі комплекси на 800 корів кожен. Про це повідомив начальник головного управління економіки Василь Гецько (є й інші плани, див. довідку — прим. ред.).
— Сільське господарство без тваринництва існує наполовину, — каже директор приватно-орендного підприємства “Іванівське” Антон Білик. — Дещо вже в області виправляють, але своїми силами навряд чи вдасться відновити ту кількість корів, яка була тут за Союзу. Маточне поголів’я треба закуповувати поза межами держави.
Він нагадав, що уряд обіцяв селянам дотацію на молоко і м’ясо, але ці плани залишилися на папері. Всі проблеми досі лягають на плечі звичайних людей і господарств.
— Можна запланувати багато молочних комплексів, але їх треба худобою заповнити, — додає він. — У свинарстві ця справа — легша, адже свиноматка за раз дає 10-15 поросят. Корова дає одне теля, причому бичків і теличок — 50/50. Тож на своє поголів’я треба довго чекати.
За його інформацією, купити нині телятко у живій вазі на м’ясо коштує 18,5-19 грн/кг. Племінні нетелі вже “тягнуть” у межах 35 грн/кг.

Поголів’я селяни просто вирізають
Начальник головного управління ветеринарної медицини в області Зіновій Крушельницькій каже, що питання лейкозу та туберкульозу у корів на Тернопіллі зняли. Наявне поголів’я здорове. Не задовольняє потребу лише його кількість.
— Молока не вистачає, — каже голова правління ПрАТ “Тернопільський молокозавод” (продукція під ТМ “Молокія”) Віталій Ковальчук. — Хоча ціни на сире молоко у нас такі, як у країнах Європи, продуктивність корів набагато нижча і, відповідно, виробництво молока має меншу рентабельність або й взагалі збиткове. Держава декларує наміри про підтримку молочного скотарства, але коштів нема. Тому селяни просто вирізають поголів’я.
Це, в свою чергу, як він каже, провокує підняття цін на сире молоко. Як результат, натуральна продукція вітчизняного виробника стає дорожчою, а полиці магазинів усе частіше наповнюють імпортними молокопродуктами.

Довідка
На Тернопіллі нині є 112 тисяч корів. Цю цифру хочуть збільшити в рази. Так, у ТОВ “Бучачагрохлібпром” має бути 7000 голів. У ТОВ “Агропродсервіс-Інвест” с. Дмухівці Козівського району розпочали будівництво комплексу на 500 гол. корів. У Чортківському районі (с. Звиняч) ПАП “Дзвін” реконструює комплекс на 860 корів. Новий комплекс на 800 голів у ТОВ “Корпорація Колос ВС” буде у с. Юр’ямпіль Борщівського району. Планують новий комплекс на 1000 корів у с. Говилів Теребовлянського району (ТОВ “Мрія-Центр”). У с. Грицівці Збаразького — триває відновлення ферми на 500 корів.
За інф. обладміністрації