Народ, який не має проблем. Враженнями від Нігерії ділиться тернополянка

Мандрівкою на іншу планету Наталія Гаєвська жартома називає свою подорож до екс-столиці Нігерії. У Лагос жінка подалася невипадково. Там уже п'ятий рік працює її чоловік.

- Я провела в Нігерії більше місяця. Була там із 16 вересня до 20 жовтня, - ділиться спогадами Наталія Гаєвська. - У цей час там - міжсезоння: дощі ще не закінчилися, а спека ще не почалася.
Тернополянку завжди дивувало, наскільки стрімко розвивається африканська природа. Все цвіте, буяє просто на очах.

- Так само розвивається і країна. Я не раз запитувала себе: “Як їм це вдається? Невже можна так швидко все зробити?”, - розповідає жінка. - Те, що було два роки тому і те, що є тепер, - небо і земля. На околиці міста тоді було пусто: лише піски і непрохідні джунглі. Тепер туди підвели всі комунікації.
Місцеві схвалюють політику президента. Скоро - нові вибори.
- Їхній глава держави - дуже амбітний. Якось від обмовився, що до 2025-го Нігерія повинна ввійти в десятку найрозвинутіших країн світу, - каже Наталія Гаєвська. - Наче фантастика, але зважаючи на те, як розвивається країна, цілком можливо, що так і буде. Пригадую місця, повз які ми проїжджали минулого року. Зараз там, де колись було брудно і пусто, - казка: ідеальні дороги, нові мости, багатоповерхівки у стилі хай-тек. Такі конструкції в нас - рідкість.
Попри те, що Лагос - величезне 20-мільйонне місто, заторів там майже немає. Транспортні розв'язки продумані добре, тому в будь-який час можна швидко добратися у всі кінці міста.
Закидали паб вибухівкою
Цьогоріч у міжсезоння в Нігерії було дуже мокро. Безперестанку падали дощі,  води було майже по коліна. Подекуди затопило перші поверхи будинків. Кудись дістатися було проблематично. Проїхати можна було лише позашляховиком.
- Таких повеней не пам'ятають навіть старожили, - додає тернополянка. - Вочевидь, змінюється клімат на планеті.
Місцеві переймалися стихійним лихом мало. Казали: “Що поробиш? Підтопило, то підтопило”. Роззувалися, закачували штани і йшли. Нігерія, за статистикою, займає останнє місце в світі за кількістю серцево-судинних захворювань. Люди нічого не беруть близько до серця, вміють боротися зі стресами і завжди налаштовані на позитив.
- Це неабияк заряджає. Хоча проблем насправді у них не менше, ніж у нас, - веде далі Наталія Гаєвська. - Але ставлення - інше: “Навіщо перейматися? Все одно все буде добре...”
Нігерія потерпає від міжрелігійних конфліктів. Щороку вони загострюються все більше. На півночі країни, яка менш розвинута, живуть мусульмани, а на півдні - християни. Вони здавна ворогують між собою - досить найменшого приводу, щоб спалахнув конфлікт.
- Приїхавши в Лагос цього року, я помітила, що в місті стало менше мусульман, - пригадує жінка. - Виявилося, їх добровільно-примусово вивезли на північ. Бо кілька місяців тому вони закидали вибухівкою паб, де сиділи “невірні”. Загинуло багато людей. Тому влада й вдалася до радикальних кроків.
Якщо раніше в Лагосі було багато жебраків, то зараз їх там - одиниці. Це теж заслуга уряду країни.
Живуть за сіткою, як у гетто
Ієрархія, чіткий поділ між людьми - звична річ для нігерійців. Кожен будинок у багатому районі нагадує фортецю в мініатюрі. Таке житло обов'язково має свій басейн, тенісний корт, охорону, навіть генератор електроенергії і... свердловину.

- Пам'ятаю, як ми проїжджали повз бідний район неподалік від центру міста, - каже пані Гаєвська. - Від багатшого його відділяла довга стіна з дрібною сіткою близько трьох метрів заввишки. Але крізь неї все було видно. У заростях, які нагадували тростину, стояли бараки, як у гетто, довкола валялося сміття...
Але навіть найбідніші нігерійці знають, що мають можливість перебратися в інший район. Однак потрібно докласти зусиль - не лінуватися і здобути освіту.
- Навчання в університетах - платне, але є державні програми для підтримки обдарованих дітей, - продовжує тернополянка. - Керівництво держави усвідомлює, що розвиток країни на 70-80% залежить від освіченості населення. Звісно, можна запросити на роботу іноземців, які будуть виконувати всю роботу. Але це - не вихід.
Чимало громадян Нігерії здобувають вищу освіту в Україні. Не виняток - і Тернопіль. Навчатися у нас їм значно дешевше, ніж у країнах Західної Європи.
- Вони легко обмінюють наші дипломи на документи європейського зразка. При цьому економлять значні кошти, - пояснює жінка.

Віддають 10% “на церкву”
Вартість життя у Лагосі напряму залежить від місця проживання та рівня прибутку людини.
- Мене раніше дивувало, чому ми йдемо саме у цей магазин, - пригадує співрозмовниця. - Адже в іншому дешевше. Навіщо викидати гроші на вітер?
Виявилося, що там дуже впливає на стиль життя така річ, як статус. Якщо людина займає певну посаду, живе в певному районі, то мусить ходити в певні бари, магазини, клуби.
- Інакше тебе просто не зрозуміють, - наголошує Наталія Гаєвська. - Ти автоматично дискредитуєш себе в очах свого кола, стаєш аутсайдером, чужим.
Чим дорожчий магазин, то вища ймовірність, що підробок там немає. Заклад гарантує якість продуктів, додає жінка.
- У дешевших магазинах - не так охайно, навіть ставлення до покупців інше, - веде далі тернополянка. - Персонал не працює на імідж. Адже клієнтура - зовсім інша.
Різниця в цінах - дуже суттєва. Буханець хліба для найбідніших верств населення коштує щонайменше 60 найрів (близько 2 грн - прим. ред.). Дорожчі “тягнуть” 100, 200, навіть 600 найрів. Усе залежить від рівня доходів людини, її соціального статусу, роботи, району проживання і кола спілкування.
Традиційної католицької чи православної церкви чи костелу в Лагосі немає. Зате баптиських, адвентиських, апостольських і не тільки молитовних будинків - хоч відбавляй.
- Особливо запам'яталася община, яку рекламували на бігбордах у різних частинах Лагоса. Її назва - “Небесне посольство”, - жартує Наталія Гаєвська. -  Цікаво, яка вартість гостьової візи?
Основною умовою відвідування церкви у Нігерії є сплата “оргвнеску”. Він складає 10% від зарплати. Причому “оподатковують” премії, підробітки та бонуси. Навіть із грошей, які нажили незаконним шляхом, знімають десятину.

Ханум несе болячки
Атлантичний океан справив на тернополянку незабутнє враження. Найнижчі хвилі сягали два метри.
- Водичка тепла, наче молоко, - пригадує Наталія Гаєвська. - Пісок на пляжі - кольоровий: від сліпучо-білого до червоного. Дуже багато кокосових пальм. Бачили рекламу “Баунті”? Не здивуюся, якщо її знімали саме там.

Коли жінка вперше поїхала на океан, дув ханум – вітер пустелі. Він розносив хмари із мікроскопічних частинок піску. Тож дивитися на сонце можна було без окулярів.
- Нігерійці кажуть, що ханум приносить багато хвороб. Правда це чи ні, сказати важко, - каже українка. - Але тільки-но він почав дути, я захворіла. Температура піднялася мало не під 40С. Три дні мене трясло. Подумала: “Ну, все, відпочинок зіпсується. Буду відходити ще тижнів два...”. Нічого подібного! Одужала так само швидко, як і захворіла. Випила антибіотики і вранці прокинулася цілком здоровою. Навіть слабкості не було.

У попередні роки, коли подружжя відпочивало на узбережжі Атлантики, Наталія не брала з собою кремів від сонця. Адже засмагнути тоді дуже складно.
- Але цього разу я сильно згоріла. Мабуть, щось таки змінюється, - припускає тернополянка.