Книжка. Як повернути її у руки українців? (ЗАПИС ПРЯМОЇ ТРАНСЛЯЦІЇ)

Про книжки та їхніх авторів, про проблеми видавців і розповсюджувачів літератури, про читачів… Словом, про все - навколо українського друкованого слова, ми говорили з експертами на засіданні Громадської ради RIA. Власне, і нагода для такого “круглого столу” була - Всесвітній день письменника!
Засідання відбувалося 7 березня у конференц-залі Медіа Корпорації RIA (вул. Дубовецька, 1 б, 2 пов.).

Аби зацікавити всіх темою розмови, ми зацитували колонку Бориса Новожилова - кандидата політичних наук, заслуженого працівника освіти України. Факти, наведені у статті, написаній для “Української правди”, вражають.
“Українська держава взагалі всю книжкову галузь не вважає для себе пріоритетною. Особливо за нинішньої влади. Свідченням цього є погіршення ситуації із книгодрукуванням 2011 року, за результатами якого ми вийшли на "почесне" останнє місце в Європі за кількістю книжок на душу населення. За останній рік сумарний наклад нових видань упав більш ніж на 7%!
І нині в нашій країні видається за рік менше однієї книжки на кожного її жителя! Це, зауважимо, разом із підручниками, які є виданнями специфічними, призначеними для окремої групи населення.
Якщо порівнювати з тією ж Росією, то там цей показник перевищує наш приблизно в 5 разів, причому російські фахівці вважають його надзвичайно низьким, і б'ють на сполох. Якщо ж порівняти з розвиненими європейськими державами, від них ми взагалі відстаємо десь у 8-9 разів. Внаслідок цього 90% вітчизняного книжкового ринку заповнено іноземною, переважно російськомовною, продукцією.
Книжки, видані в Україні, зазвичай коштують дорожче, ніж ті, що завезені з-за кордону. Дешевими вони й бути не можуть, з огляду на дуже невеличкі тиражі, а відтак – і високу собівартість. До того ж, накрутки, які роблять на вітчизняну книгу вітчизняні ж книготорговці, сягають 100 і навіть 180%!

Довідка
Всесвітній день письменника відзначають 3 березня за рішенням конгресу Міжнародного ПЕН-клубу, що відбувся у 1986 р. ПЕН-клуб заснували у 1921-му. Назва організації – абревіатура, утворена першими літерами англійських слів poets - поети, essayists – нарисовці, novelists – романісти. Слід відзначити, що абревіатура в даному випадку співпадає зі словом pen – “ручка” з англійської. Ідея її створення належить англійській письменниці Кетрін Емі Доусон-Скотт. Першим президентом ПЕН-клубу став Джон Ґолсуорсі. В 1923 р. відбувся перший конгрес ПЕН-клубу в Лондоні, в той час ПЕН-центри були створені у 11 країнах світу. Тепер такі центри діють у 130 країнах.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.