Смак життя по-канадськи. Враження тернополянки

Канада - це США у кращих європейських традиціях. Там все дуже схоже, але водночас менше хмарочосів, шаленої мішанини націй, рас. Спокійніше і чистіше, - ділиться враженнями тернополянка Наталія Шпильова.

Торонто для Канади - як Нью-Йорк для США. Місцевий клімат нічим не відрізняється від тернопільського. Лише осінь і весна трохи коротші.
Місто - дуже красиве, стоїть на озері Онтаріо, - продовжує дівчина. - На фото ця водойма виглядає наче море, не видно кінця-краю, навіть бувають хвилі.
З автобуса переходять у метро
Нерухомість порівняно з США у Канаді дорожча. Все залежить від району. Оренда квартири на дві спальні подалі від центру Торонто обійдеться в 1100 канадських доларів у місяць.
У районі Йорквіль заборонено купувати нерухомість, - продовжує туристка. - Житло там можна тільки винаймати.
Йорквільські будиночки нагадують казкові. Всюди - дерева, зелень, а вулички -дуже доглянуті й красиві.
Різниця в часі з Україною складає сім годин. Коли в нас вечір, там -  ранок, - розповідає Наталія. - Я трохи адаптувалася під час перельоту. Зійшла з трапу майже опівдні, але зовсім не відчувала втоми.
Якщо в Україні відстань до чогось вимірюють у хвилинах, то там - у кілометрах і милях. Довжина - в інчах і футах. Аби перелаштуватися, знадобиться час.

Хоча Торонто - місто-мільйонер, тамтешнє метро - значно простіше, як  київське. Воно має лише дві гілки і то переважно - в центральній частині, - ділиться дівчина. - Навіть для новачка зорієнтуватися - не проблема.
Плата за проїзд - два долари. З автобуса можна перейти у метро. І навпаки. Купувати ще один квиток не потрібно. Це дуже зручно для людей, які роблять кілька пересадок. Додаткова плата - лише за проїзд у передмісті.
Більшість жителів Торонто пересуваються на машинах, - каже тернополянка. - Виняток - ті, хто працює у Даунтауні. Через довгі затори в центрі і проблеми з паркуванням вони користуються громадським транспортом.

Закон один для всіх
На багатьох світлофорах є камери спостереження, які все фіксують. Якщо водій порушив правила, через два тижні він отримає поштою повідомлення з фото і сумою штрафу.
Канадці - дуже чемні, законослухняні водії. Штрафи за перевищення швидкості - високі: близько 100-150 доларів, - зауважує дівчина.
Їзду в нетверезому стані прирівнюють мало не до вбивства. За таке навіть можуть посадити у в'язницю або відправити на виправні роботи.
Якщо водій перебував за кермом у нетверезому стані, у нього забирають права і відвозять у відділок. Все, що він каже, знімають на камеру. Потмі запис представляють у суді як доказ, - додає Наталія.

Але й тут не без нюансів. Розмір штрафу залежить від глибини сп'яніння. Якщо дорожній поліції треба здати план, вони можуть забрати людину і зачекати, поки в неї збільшиться кількість алкоголю в крові. Тобто взяти аналізи не одразу, а через годину.
Жодного поділу на “своїх” та “чужих” там немає. Закон один для всіх. І неважливо, хто ти: українець індус чи канадець, - наголошує Наталія. - Якщо порушник - іноземець, його можуть депортувати з країни без права повернення.
Ще суворіше карають тих, хто має громадянство. Порушників можуть позбавити волі на термін до трьох років.
У п'ять років - самостійні
У Торонто дуже багато емігрантів, особливо індусів і китайців. Вони навіть мають там свої райони.
Українці також тримаються разом, - продовжує дівчина. - З корінним населенням я не стикалася ні разу.

Наталія була волонтером в українському дитячому таборі “Соняшник”.  Виховательками там працювали дві представниці української діаспори. Обоє народилися уже в Канаді.
Вихованці табору зверталися до вихователів не інакше, як “пані Марія” і “пані Ірина”, - пригадує тернополянка. - Діти спілкувалися між собою англійською. Українську знали мало.
Навіть найменші - п'ятирічні хлопчики й дівчатка - поводилися дуже самостійно. Та й ставилися до них як до дорослих.
Вранці батьки приводили дітей. Вони сідали на килим і гралися. Коли вихователька казала: “Зараз у нас буде невеличкий перекус”, малюки брали свої рюкзачки і сумки, витягували лотки з їжею і їли, - розповідає Наталія. - Потім чемно прибирали за собою. Всі речі ставили на місце.
За розбите коліно - в суд
Якось двоє хлопчиків з табору щось не поділили. Вихователь покликала того, хто перший затіяв сварку. Сказала: “Я змушена сказати про це твоїй мамі. Ти сьогодні був нечемний, тому дивитися мультик з усіма не будеш”.
Хлопчик зовсім не протестував, - веде далі співрозмовниця. - Він тихо сидів на стільці в куточку.
Коли за ним прийшла мама, вихователь їй усе розповіла. Пояснила, чому була змушена прийняти міри. Жінка подякувала і вибачилася за погану поведінку сина.
Там ніхто ні на кого не кричить, - додає тернополянка. - Звертаючись до дітей, вихователь каже: “Прошу мене послухати”. До ввічливості, “будь ласка” і “вибач” дітей привчають змалку. Вони вчаться поважати себе й інших.
Якщо вихователь залишить дитину без нагляду і та розіб'є собі коліно, не обійдеться без проблем. Справа навіть може дійти до суду.
Такий випадок трапився в одному із садочків, де мами - також українки. Батьки навіть хотіли звернутися в суд, - каже Наталія. - Аби залагодити неприємний інцидент, власниця дитсадка дозволила мамі водити дитину в садок два місяці  безкоштовно.
Не випишуть без авто-крісла
У Канаді - дуже високі податки. Ними обкладають усі види послуг і товари.
Там - страхова медицина. Людям доводиться доплачувати лише за візит до стоматолога і офтальмолога, - зауважує українка. - Деякі закони стосовно медицини - дуже цікаві. Наприклад, жінку не випишуть з пологового будинку, якщо в машині немає дитячого крісла.

У Канаді можна викликати швидку, лише якщо людині дійсно необхідна невідкладна допомога. Інакше - ніяк.
У нас “швидка” часто приїжджає вночі до літніх людей, щоб збити тиск. А все тому, що ввечері вони забула випити ліки, - веде далі Наталія. - На такі виклики там ніхто не виїжджає. Коли людина представляється і називає домашню адресу, медики бачать на моніторі її медичну карту і перелік діагнозів.
Якщо скарги - несерйозні або це - загострення хронічної недуги, хворому ввічливо відмовляють. Йому радять звернутися до сімейного лікаря, який дасть направлення до вузького спеціаліста. 
До хороших лікарів - великі черги, - додає дівчина. - Моя сестра почала шукала педіатра для дитини ще під час вагітності. І це при тому, що в перші декілька місяців після пологів за малюком спостерігає неонатолог. Врешті вона обрала індуса. Йти лікаря-українця не хотіла. Їй не сподобалося його ставлення.

Заробленого вистачає на усе
Отримати ліцензію на медичну практику в Канаді емігрантам дуже важко. Хоча лікарів не вистачає. 
Люди витрачають на це чимало часу - навіть по 5-10 років - і значні кошти. Але досягають свого. Основне - бажання та ентузіазм, - продовжує Наталія. - Не рідкість, коли іноземці і в 40, і в 50 років приїжджають у Канаду. Вони наново вчаться, здають на права, потім знаходить нормальну роботу. Заробленого вистачає на життя.
Мінімальна зарплата у Канаді - близько 8-10 доларів за годину. Якщо людина отримує більше 45 тис. дол. на рік, вона впевнена в завтрашньому дні ні в чому собі не відмовляє. Такий спеціаліст може спокійно сплачувати кредит, оселитися в будинку у хорошому районі, мати машину і мінімум двічі на рік відпочивати з сім'єю. Питання на кшталт “куди  поїхати в відпустку: влітку на море чи взимку на лижі” - там не актуальне.
Емігранти, які уже п'ять років прожили в Канаді, можуть подати прохання на отримання громадянства. Якщо його підтримають, їх чекає наступний етап.  Тобто - подання пакету документів.
Якщо дають “добро”, людина повинна скласти присягу на вірність королеві Великобританії, - каже українка. - Це - не більше, ніж формальність, данина традиції.
До речі, з документами в Канаді дуже суворо  Якщо в людина немає права на працю, її ніхто не візьме нелегально на роботу.