Тернополянка Наталія Поліщук поєднує психологію та вотонтерство

Людина здатна розбудити в собі великий внутрішній потенціал, який може допомогти їй боротися із онкологічними хворобами, вважає психолог Наталія Поліщук. Перенести складне лікування хворим допомагає арт-терапія

Тернополянка Наталія Поліщук організовує волонтерські групи з числа студентів медуніверситету для роботи з дітьми, що перебувають на лікуванні у психоневрологічній лікарні.
У роботі з онкохворими дітьми вона планує використовувати різні методи арт-терапії - малюнок, створення колажів, піско- та глинотерапію, тістопластику, казкотерапію. Каже, що таким чином можна вплинути на перебіг хвороби та повністю одужати.
- Чому вирішили стати психологом?
- Це був інтуїтивний вибір. Я не мріяла стати психологом з дитинства, але в одинадцятому класі з’явилось бажання краще пізнати себе.

Перевіряє на собі
- Чи мали ви якісь комплекси та страхи, які вдалося вам побороти?
- Стала впевненішою в собі, уважнішою до переживань та болю інших. До речі, власний досвід, який я перевірила на собі під час казкотерапії, успішно застосувала у роботі з хворою дівчинкою. Вона позбулася відчуття провини, яка гнітила її. А найголовніше, вона повірила у власні сили та змогла боротися із важкою хворобою.
- Над якими проектами працюєте зараз?
- Організувала волонтерські групи зі студентів медуніверситету. Ми працюємо з дітьми, які лікуються у психоневрологічній лікарні, сиротами, дітьми з проблемних сімей, а також онкохворими. Найбільше цим дітям бракує віри у власні сили, декому любові, спілкування, уваги. Кілька годин спілкування з ними - і вони відчувають себе потрібними. Це відчуття допомагає у важких ситуаціях.
- Що в планах?
- Зараз навчаюсь у арт-проекті, планую це використовувати у роботі з онкохворими дітьми. Цей вид терапії не має протипоказів та вікових обмежень, до того ж він "м’який" та дієвий. Планую особисто зустрітись з Ривіль Кофман, яка у Києві активно працює з важкохворими дітьми. Їй вдалося досягати вражаючих результатів! Для того, щоб моя робота волонтера була більш ефективною, навесні відвідаю школу волонтерства у Києві.
Прислухайтесь до інтуїції!
- Ви працюєте тільки із дітьми чи й з дорослими?
- Працюю психологом у Школі щасливого материнства св.Анни. Я сама двічі переживала радісні і водночас тривожні моменти, пов’язані із материнством. Природа наділила жінок чудовою інтуїцією. Чимало правильних рішень вони приймають інтуїтивно. Якщо мають сумніви чи страхи - варто про це говорити, а не тримати у собі.
- Чи є якась універсальна модель, яка допомагає нам подолати власні проблеми самостійно? Зараз психологи вчать складати карту бажань, мріяти, пропонують візуалізувати своє майбутнє…
- Універсальної моделі, яка б однаково діяла на всіх, немає. Помилково думають, що психолог дає поради, які миттєво змінюють життя на краще. Чекають ефекту як від чудодійної пігулки. На жаль, такого немає. Людина повинна прийняти самостійно рішення, зрозуміти, що вона хоче… Що стосується дітей, то батькам треба прислухатися до їхніх бажань, не втискати її у рамки, не замінювати їхню мрію - власною ілюзією, яку їм не вдалося реалізувати.
- У чому полягає робота волонтера у психіатричному відділенні?
- Таким дітям бракує уваги та любові. Вони хочуть відчувати себе потрібними, а не відкинутими суспільством. Вони хочуть виступати, люблять співати, із задоволення малюють. Їм подобаються свята, конкурси, подарунки - у них такі ж потреби, як в інших дітей. Тому разом із студентами ми проводимо для них конкурси малюнка на асфальті, вчимо декорувати, організовуємо різні тематичні свята .Вони повинні відчувати себе щасливими і потрібними…
До речі, можу сказати, що волонтери під час занять переоцінюють свої потреби та роль сім’ї у власному житті. Бувають випадки, коли лякають - після першого візиту більше ніколи туди не повертаються. Інші - дякують та починають цінувати те, що мають.
- Чи важливі у роботі психолога інтонація, тембр голосу?
- Погляд, слова, а для дітей ще й тактильні відчуття (погладжування по руці чи голові - прим. ред.) - все важливо. Арт-терапія має мати, окрім творчого розвитку, ще й лікувальний ефект. Я постійно думаю про результат. Тому, коли малюю із дітьми, то ми не просто цікаво проводимо час, але й виявляємо страхи та "блокування" підсвідомості.
На мою думку, це не правильно, коли важкохворим, найчастіше онкохворим, не говорять про їхній діагноз. Їх оберігають від негативу. Але в результаті виникає стіна, тривога перед майбутнім. Думаю, для того, щоб боротися із хворобою, треба знати якнайбільше про хворобу. Тільки у такому випадку включається потужний додатковий внутрішній ресурс у боротьбі з недугою.

Декорувала квартиру
- Які маєте ще захоплення?
- Захоплююся дизайном приміщень, декоруванням. Якийсь період професійно займалась дизайном штор, працювала у арт-салоні. Однак основним для мене залишається психологія. Пригадую, на останньому курсі вузу мені було дуже важко під час проходження практики - все пропускала через себе. Я вирішила, що не зможу працювати так далі. Тоді зайнялася творчістю. Але полишити психологію не змогла.
- Як чоловік сприймає вашу роботу?
- Позитивно, за спеціальністю він також психолог. Півроку тому активно працював у школі-інтернаті. Там у нього були проблемні діти, тому ми часто на кухні обговорювали різні моменти. Завдяки йому я відчула потребу допомагати саме дітям.
- Чи пригадуєте, як заробили перші гроші?
- Під час навчання у вузі заробляла гроші тим, що шила та стригла. Ще під час навчання в школі закінчила обидва курси... Зараз на це не маю часу. Але мій досвід згодився, коли шию донці костюми на свята.
- Розкажіть про той період, коли працювали дизайнером. Ви розробили дизайн власної квартири?
- У нас маленька квартира. Тому я прорахувала все так, щоб меблі не забирали багато простору. Сама займалась дизайном квартири та її декоруванням. Я дуже чутливо ставлюся до кольорів, люблю яскраві. Тому в нашій кімнаті штори різних відтінків, які ми часом змінюємо під настрій.
- Як відпочиваєте?
- Люблю із чоловіком та дітьми відпочивати на природі. Мрію про сплав катамаранами по Дністру. А діти хочуть у подорож із наплічниками та з ночівлею у палатках.

Розмовляла Анеля ПРОТАСЕВИЧ, 0-68-105-76-32, anelya.protasevych@20minut.ua

Біографія
Наталія Поліщук народилася 10 квітня 1979 р. Закінчила школу №22. З 1996 по 2001 рр. - навчання у Тернопільському експериментальному інституті педагогічної освіти, спеціальність “Практичний психолог”. З 2007 р. - працює у Тернопільському державному медичному університеті, лаборант кафедри неврології, психіатрії, наркології та медичної психології. А також практичний психолог у Школі материнства св. Анни. Заміжня. Має двоє дітей - Світлану (10 р.) та Павла (5 р.)