Тернопільські заробітчани не хочуть повертатися додому

Так, вже десять років тернополянин Юрій Семців живе за кордоном. Чоловік поїхав до Іспанії, щоб змінити своє життя. Там він працює на будівництві і отримує понад тисячу євро заробітної плати. У Тернополі ж, каже статистика, заробити більше двох з половиною тисяч будівельники не можуть. Говорять про це і заробітчани.
- У нас грошей не заробиш, - каже заробітчанин Юрій Семців. - Наша держава не забезпечує нам умов, для того, щоб ми могли себе реалізувати. А працювати за копійки – я не згоден. Так, робота тут не мед, та люди знають, за що отримують гроші.

У Тернополі пан Семців працював на приватній фірмі і отримував півтори тисячі гривень. То його родині постійно не вистачало коштів, а дуже хотілось, щоб сім'я була заможнішою.
Аналогічні обставини змусили виїхати й Ольгу Коровій. Жінка працювала кухарем у Тернополі і заробляла близько тисячі гривень. Зараз вона - у Канаді.
- За цей час, що я перебуваю за кордоном, життя в нашій державі майже не змінилось, а от ціни виросли вдвоє, - каже пані Ольга. - Я працюю у дитячому кафе, заробляю порівняно небагато, зате стабільно. Мій дохід на місяць складає 900 доларів.

За ці гроші пані Ольга оплачує послуги, купує продукти і намагається відкладати. Додому вона повернеться нешвидко. Не на користь повернення людей схиляють місцеві високі ціни і низькі заробітні плати.
Так, вдруге до Італії збирається тернополянка Надія Яремчук.
- Спочатку я злякалася кризи, - розповідає пані Надія. - Тоді у Європі закрилося багато підприємств, ресторанів і фірм, на яких працювали українці. Та з часом все стало на своє місце. А у нас в державі, здається, криза існувала завжди.