Тернопіль: батьки переживають стрес, коли їхня дитина – інакша

За цей час її члени провели кілька тренінгів, налагодили співпрацю з фахівцями не лише з Тернополя, а й Львова. Нині в об'єднанні – більше 20-ти родин.

- Наше товариство існує для того, аби допомогти батькам, - пояснює Наталія Міхеєва. Насправді, їм дуже непросто. Вони переживають стрес, бо їм видається, що їхня дитина – інакша, не така, як інші дітки. До того ж, із такою малечою буває досить складно в побуті, навіть на вулиці. Всі роблять зауваження, що дитину батьки неправильно виховують. Це все накопичується. А від стану, в якому перебувають мати і батько, врешті залежить, як почувається дитина.

У спілці ініціювали обстеження діток. Запросили психіатра із Львівського реабілітаційного центру "Джерело". Ця установа уже давно працює саме із гіперактивними дітками.

- Врешті багатьом малюкам діагноз уточнили, одному – зняли, - розповідає жінка. - Виявилося, що ця малеча не хвора, а просто має дещо особливий характер. Частина вихованців отримала направлення на до обстеження в інших спеціалістів. Отже, наші батьки дізналися, в якому напрямку їм далі працювати зі своїми дітками.

Серйозну допомогу "Дзвіночки" отримали від Наталі Турецької - директора центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів. У роботі цього центру врахували чимало пропозицій батьків дітей із гіперактивним розладом із дефіцитом уваги, або ГРДУ. У тій мірі, як це було можливо, роботу з цими дітками профінансували з бюджету.

- Саме наші діти одні з перших пройшли відповідну реабілітацію і показали позитивні результати, - додає вона. – Крім того, ми підписали угоду із міським центром соціальних служб для сім'ї та молоді. Частина сімей – на супроводі у фахівців даної установи. На базі цього центру працює група батьківської підтримки. Починаючи з лютого, раз на місяць фахівці проводять тренінги батьківської ефективності.

Батькам не слід боятися консультації у невролога чи психіатра. Дуже важливо також, аби дітей із ГРДУ правильно сприймали і розуміли у школі. Тож "Дзвіночки" зустрічалися з освітянами за "круглим столом", розповідали їм, якої допомоги очікували б від них.

- Більшість поведінкових проблем дитини зумовлені не її злою волею чи поганим вихованням, а біологічними особливостями її мозку, - наполягає пані Міхеєва. – І лише добре розуміючи особливості доньки чи сина, батьки можуть допомагати їм долати поведінкові проблеми, повноцінно розвиватися, вчитися, інтегруватися у колектив ровесників.

Власне, батькам через це також не обійтися без допомоги. Часом їм просто треба комусь виговоритися. Тому у планах Спілки – створення групи психотерапії для мам, тренінги для батьків, а також учителів і психологів, які безпосередньо мають справу із гіперактивними дітками. Окрім того, спілчани мріють про спільний виїзд на природу чи у святе місце.

- Допомогти і батькам, і вчителям має й буклет, який ми незабаром випустимо, - підсумовує пані Міхеєва. – Адже через нерозуміння проблеми дорослими може дійти до серйозного конфлікту – у родині, у класі тощо.

Довідка
Контактний телефон "Спілки батьків дітей із синдромом дефіциту уваги та гіперактивності "Дзвіночки" – 0-50-950-49-07 (Наталія Міхеєва).

ПОРАДИ практикуючого психолога - батькам у нотатник!!!
1. У своїх стосунках з дитиною дотримуйтесь «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку, коли вона на це заслуговує, помічайте навіть незначні її успіхи. Пам'ятайте, що гіперактивні діти ігнорують зауваження й догани, але чутливі до найменшої похвали.

2. Не застосовуйте фізичні покарання. Будуйте Ваші стосунки з дитиною на довірі, а не на страху. Вона завжди повинна відчувати Вашу допомогу й підтримку. Формуйте у дитини адекватну самооцінку.

3. Особливо важливий фізичний контакт з дитиною. У напруженій ситуації обійміть її, притисніть до себе, погладьте, заспокойте, скажіть лагідне слово - в динаміці це дає виражений позитивний ефект, оскільки м'язова та емоційна напруга дитини будуть знижуватися. А постійні зауваження й обмеження лише збільшують прірву між батьками та їх дітьми.

4. Частіше говоріть «так», уникайте слів «ні», «не можна», «не чіпай», «забороняю», оскільки це для дитини, фактично, пустий звук.

5. Доручіть дитині частину домашніх справ, котрі необхідно виконувати щоденно (купувати хліб, мити посуд, годувати собаку тощо) та ні в якому разі не виконуйте їх за неї.

6. Заведіть щоденник самоконтролю й відмічайте в ньому разом з дитиною її успіхи вдома й у школі.

7. Введіть бальну або знакову систему винагородження (можна кожний гарний вчинок позначати зірочкою, а за певну їх кількість нагороджувати іграшкою, солодощами або давно обіцяною поїздкою).

8. Уникайте завищених чи, навпаки, занижених вимог до дитини. Намагайтеся ставити перед нею завдання, які відповідають її можливостям.

9. Визначіть для дитини рамки поведінки - що можна, а чого не можна. Вседозволеність безперечно не принесе ніякої користі. Незважаючи на певні недоліки, гіперактивні діти повинні справлятися зі звичними для всіх однолітків проблемами.

10. Система заборон повинна обов'язково супроводжуватися альтернативними пропозиціями. Наприклад, дитина починає рвати обої (цілком розповсюджений прояв). Безумовно, слід зупинити її й дати замість цього який-небудь аркуш паперу: «Спробуй порвати ось це, а коли закінчиш, збери всі шматочки в пакет».

11. Постійно вимагайте повторити, як дитина почула та зрозуміла звернення до неї. Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.

12. На певний проміжок часу визначайте дитині лише одне завдання, щоб вона могла його повністю і якісно виконати. Наприклад, з 8.30 до 9.00 прибирати постіль. Для цього можна використати будильник або кухонний таймер. Спочатку обговоріть завдання, а потім підключайте техніку. Це буде сприяти зниженню агресії.

13. Завдання повинні бути простими і конкретними («почисть зуби, а тепер одягайся», а не «збирайся до школи»).

14. Не нав'язуйте їй жорстких правил. Ваші вказівки повинні бути вказівками, а не наказами. Вимагайте виконання правил, які стосуються її безпеки й здоров'я. Оскільки гіперактивні діти часто бувають моторно незграбними, роблять небезпечні дії, не думаючи про наслідки, тому їх слід оберігати від можливих травм голови.

15. Демонстративна поведінка Вашої дитини - це її спосіб привернути Вашу увагу. Проводьте з нею більше часу: грайте, навчайте, як правильно спілкуватися з іншими людьми, як поводити себе в громадських місцях, переходити вулицю та іншим соціальним навичкам.

16. Дотримуйтесь вдома чіткого розпорядку дня. Вживання їжі, прогулянки, ігри, відхід до сну повинні здійснюватися в один і той самий час. Одразу хваліть і винагороджуйте дитину за хорошу поведінку.

17. Вдома необхідно створити для дитини спокійну обстановку. Ідеально було б виділити їй окрему кімнату або частину її для занять, ігор, усамітнення, тобто створити власну «територію». У кімнаті повинна бути мінімальна кількість предметів, які б не відволікали й не розсіювали б увагу дитини. Колір шпалер має бути не яскравим, заспокійливим (краще за все блакитний). Було б добре організувати в її кімнаті спортивний куточок.

18. Якщо дитині важко вчитися, не вимагайте від неї високих оцінок з усіх предметів. Достатньо мати гарні оцінки з 2-3 основних.

19. Створіть необхідні умови для навчання. У дитини повинен бути свій куточок. Під час занять на столі не повинно бути нічого, що відволікало б її увагу. Над столом не повинно бути ніяких плакатів і фотографій.

20. Уникайте по можливості великого скупчення людей. Перебування в магазинах, ринках тощо вкрай збуджують дитину.

21. Оберігайте дитину від перевтоми, оскільки вона призводить до зниження самоконтролю й зростання рухової активності. Обмежуйте час перебування перед телевізором і комп'ютером.

22. Слідкуйте за тим, щоб дитина висипалась. Недостача сну призводить до ще більшого погіршення уваги й самоконтролю і, як наслідок, до некерованої поведінки.

23. Розвивайте в неї усвідомлене гальмування, вчіть контролювати себе. Перед тим, як щось зробити, нехай порахує, від 1 до 10, а потім від 10 до 1.

24. Пам'ятайте! Ваш спокій - найкращий приклад для дитини.

25. Надавайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію. Корисні щоденні фізичні навантаження на свіжому повітрі - тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття. Розвивайте гігієнічні навички, зокрема, загартування. Але не перевтомлюйте дитину!

26. Виховувайте в дитини інтерес до якого-небудь заняття. Їй важливо відчувати себе вмілою та компетентною в якійсь справі. Задача батьків - знайти ті заняття, які б «удавались» дитині й підвищували її впевненість у собі. Проте не слід перевантажувати дитину заняттями в різних гуртках, особливо в тих, де є значні навантаження на пам'ять та увагу, а також, якщо дитина не отримує особливого задоволення від цих занять.

27. Зробіть усе можливе для підвищення самооцінки дитини, адже через дефіцит уваги вона може неправильно розуміти вказівки та іншу інформацію, тому всі навколо безупинно її виправляють.
28. Спілкуйтеся з іншими батьками, які мають ту саму проблему.

УВАГА! Найважливішим у роботі з гіперактивною дитиною є співпраця з батьками та вчителями. Кожен із членів сім'ї має усвідомлювати проблему та бути готовим її вирішити, навіть якщо це потребуватиме значних зусиль з їхнього боку.
За інформацією Наталії ГАЄВСЬКОЇ
 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.