У Тернополі вигнали наркоманів з квартири на "Сонячному", щоб там жили сироти

Заселитися у власну квартиру на “Сонячному” не можуть брат та сестра Анохіни. Коли вони жили у дитбудинку, у ній господарювали наркомани. Зараз там немає світла, газу, води, сантехніки та меблів

- У мене болить душа за цих дітей. Скільки всього вони перенесли! Хочу, щоб вони нарешті мали свою квартиру, - каже сусідка Олександра Гумен.
Маленька - на 11,8 кв. м житлової площі - квартира у будинку на вул. Тарнавського дісталася у спадок сиротам Володимиру та Анастасії Анохіним завдяки старанням сусідки-пенсіонерки. Вона разом із директором дитячого будинку “Віфлеєм”, в якому 10 років жили діти, добивалися цього права через суд.
- Я переживаю за них, як за власних дітей. Скільки всього пройшла, щоб вони отримали в спадок квартиру. Але ви бачите, в якому вона стані… Де ж вони, сироти, можуть з нею дати собі лад! - бідкається 59-річна Олександра Гумен.

Розводили вогнище посеред кухні
У “малосімейці” стіни у дірах, плитка в кухні розбита, чорна стеля, нема труб, сантехніки, світла, води та газу. Власники цієї квартири - двоє молодих людей, Володимир та Анастасія Анохіни. Наразі вони живуть у соціальному гуртожитку на “Дружбі”. Юнак навчається на психолога у Тернопільському педуніверситеті, його молодша сестра працює швачкою у “Ромашці”.
- У гуртожитку довго жити ми не можемо. У нас акт, згідно з яким ми там можемо бути не більше трьох років. Живемо уже два, - розповідає 19-річна Анастасія.
Суд визнав дітей повноправними власниками квартири тільки у 2009 році. До того часу, як розповідають сусіди, там господарювали наркомани.
- На п’ятому поверсі був справжній наркопритон. Двері ніколи не закривались. Я вдосвіта вставала і вдосвіта приходила з роботи, бо працювала у тролейбусному депо. Постійно на сходах лежали наркомани, - пригадує Олександра Гумен.
Жінка заселилася у будинку 11 років тому. Каже, що сусіди будинку постійно викликали міліцію, але візити правоохоронців ніяк не впливали на ситуацію.
- Тоді я самостійно почала з’ясовувати, кому належить житло, щоб зрозуміти, звідки тут наркомани, - каже пані Гумен.

Попереднім власником квартири був тепер покійний тернопільський журналіст Ярослав Бенза. “Малосімейку” від отримав від телерадіокомпанії, в якій працював.
- Я його чудово пам’ятаю, хоча бував він тут рідко. Жив із донькою від першого шлюбу не тут, а на вулиці Живова. А тут оселилася донька його другої дружини - Олена Анохіна, яка мала якийсь стосунок до наркотиків, - розповідає сусідка.
Двічі молода жінка, уже покійна, сиділа у тюрмі, запевняє пані Гумен. А в той час у квартирі господарював її співмешканець-каліка, який постійно приводив наркоманів.
- Вони тут варили “зілля”, а ми всі задихались від запаху ацетону, - схвильовано продовжує пенсіонерка.
Через великі борги у квартирі комунальники відрізали всі комунікації.

- У кухні були меблі - газова плита, столик, тридверна шафа. Та коли їм відключили газ, то наркомани почали розкладати вогнище та варити “ширку” одразу на підлозі у кухні, - каже жінка.

Обох віддали у дитячий будинок
Сусідка Олександра Гумен також дізналася, що поки Олена сидить у в’язниці, у сиротинці живуть двоє її дітей.
- Пригадую, коли я їх відшукала, то Настуся мала ніжку зламану… Потім ходила в суд, щоб діти стали власниками житла, - розповідає жінка.
Пані Гумен також почала оббивати пороги комунальних служб, щоб ті анулювали борги.
- Ось, подивіться на квитанції, - показує вона. - Досі приходять рахунки від тепловиків. Я постійно підписую акти про те, що батареї давно відрізали. А вони все одно нараховують!
Жодних боргів за житло власники квартири вже не мають, - каже директор жеку, керуючої компанії “Коменерго-Тернопіль” Ігор Кравець.
- Рік тому до мене звернулася пані Гумен про те, що тут є заборгованість за послуги жеку. Борг був великий - майже 6000 гривень. Однак ми разом із водоканалом та іншими комунальними структурами списали ті борги, - запевняє пан Кравець.
Щоб можна було заселитись у квартиру, треба ще зробити чимало. Однак грошей у брата та сестри Анохіних на облаштування житла нема. Сусідка-пенсіонерка звертається з проханням до всіх небайдужих тернополян допомогти їм спільним зусиллям. Долучитися обіцяли і жеківці.
- Тут потрібні великі кошти - не менше 30 тисяч гривень. Поточний ремонт не вирішить цю проблему, - підраховує директор жеку. - Ми маємо фахівців та транспорт. За рахунок наших власних резервів ми будемо старатися долучитися до спільної справи - обладнати квартиру.
Тернополяни, які хочуть допомогти дітям облаштувати житло, можуть телефонувати на номер 068-105-76-32.

 Замінили двері та вікна
Перший крок у облаштуванні квартири зробила директор дитбудинку “Віфлеєм” Надія Вознюк. Вхідні двері, металопластикові вікна та домофон уже там є.
- Квартира у жахливому стані: двері розбиті, штукатурка оббита, знищене покриття підлоги. Але поки суд повністю визнав за дітьми право власності на це житло, ми нічого робити там не могли, - каже Надія Вознюк.
Судове засідання тривало довго. Адже в маленькій квартирі, житлова площа якої 11,8 кв. м, були прописані тоді аж п'ятеро осіб. У 2009 році суд визнав повноправними власниками квартири Володимира та Анастасію Анохіних (копія рішення суду є в редакції газети - прим. ред.). Після цього у квартирі замінили двері та поставили домофон, щоб не ходили наркомани.
- Для сиріт проблемою №1 є відсутність житла. Здебільшого їм доводиться винаймати житло, бо мати своє можуть одиниці, - продовжує пані Вознюк.
У дитячому будинку “Віфлеєм” Володимир та Анастасія Анохіни жили більше 10 років. Хлопчику тоді було дев’ять років, а дівчинці - шість.
- Настя бігала за братиком, як хвостик. Любила, коли він брав її на руки, - розповідає пані Вознюк.
Мати приходила до дітей всього двічі. Померла у 2010 році.
- Володя дуже відповідальний та уважний хлопець. Він дуже любить футбол, їздив на змагання, привозив нагороди. Його навіть взяли у збірну “Ниви”. Мав їхати навіть за кордон на змагання, але щось не склалося, - пригадує жінка.
Настя любить співати, гарно малює, вміє, як і брат, вишивати та плести бісером.
- Я помітила, що їй дається шиття, тому ми підказали їй вчитися у ПТУ №3, хоча вона хотіла на дизайнера, - каже директор дитбудинку. - А от Володя хотів бути юристом, потім економістом. Але поступив на психолога та далі не полишає тренування з футболу.