Шкільні страхи

Тернополянка пані Ольга розповіла, як минулого тижня її дитина зі страхом очікувала настання понеділка. Мама за вихідні не встигла купити їй спеціального зошита. Донька, захлинаючись, розповідала їй, що на попередньому уроці за відсутність такого зошита вчителька ставила одиницю в журнал. Жінка змушена була зранку, перед роботою, бігти до крамниці і купити потрібного зошита, бо дівчинка відмовлялася йти до школи. — Ви не зможете виховати дитину стійкою до своєрідних погроз вчителів, якщо не дасте зрозуміти їй, що саме одиниця у журналі значить особисто для вас, — каже психолог “Психосоматичного центру” Владислав Газолишин. — Дитина має знати, що негативна оцінка за відсутність зошита вас, особисто, не травмує. Дитині також важливо відчувати, що в неї є тил, захист удома. Психолог вважає, що батьки повинні показати доньці чи синові, що сприймають їх будь-якими, за будь-яких обставин. І люблять навіть з такими оцінками. Лише тоді дитина навчиться або спокійно реагувати на подібні речі, або не допускати їх. Крім того, батькам треба намагатися знаходити вихід з подібних ситуацій. Найпростіше — домовитися з вчителькою про те, коли ви зможете купити необхідні для школи речі, щоб за це дитину не карали оцінкою. Чому хвилюється мама? До речі, батьки часто самі провокують чимало стресів у школярів. Наприклад, у тому, що дитина запізнюється до школи, насамперед, винні батьки. Адже потрібно вчасно розбудити, нагодувати дитину, звечора допомогти підготувати одяг і взуття, перевірити, чи зібраний портфель. Або, скажімо, в школі сказали прийти у святковому одязі, а дитина прийшла у буденній сорочечці... Цих стресів могло б і не бути. Також стреси виникають, якщо в сім’ї є проблеми, про які не прийнято говорити вголос, пояснює психолог. — Наприклад, ситуація, коли тато — за кордоном, — каже Владислав Газолишин. — Мама дуже хвилюється, як він там. Чи здоровий, чи не мерз, чи не голодний, а може у нього там вже інша жінка? Вона тривожиться, але з дитиною не обговорює. Психолог каже, що тоді дитина не розуміє, чому мама так змінилася і сприймає ці зміни як свою провину. Якщо емоції “не виводити” назовні, то у дитини можуть з’явитися навіть висипання на шкірі, діатез, дерматит, підвищитися температура. Діти стають нервовими, злими, метушливими, незосередженими. Такі переживання відбиваються на їхньому навчанні. Діти не можуть “зануритися” в навчання. В них розсіяна увага. Вони більш зосереджені на своїх переживаннях, тому важко засвоюють матеріал. А це впливає на успішність. Напруга виливаєтся у злочин або хворобу Діти не завжди без видимих наслідків можуть впоратися з навантаженням і режимними обмеженнями, вважає психолог. – Перший стрес — це урок, заборона робити те, що хочеться, — каже Владислав Газолишин. — Діти це пригнічують в собі. Якщо вони не можуть за коротку перерву зняти напругу, яка в них накопичилася протягом уроку, то ця напруга ніде не щезає. Якщо дитину постійно ставити “у рамки”, і раптом “рамка” зруйнується, то це, за словами психолога, може вилитися або у злочин, або у хворобу, бо напруга зміщується у тіло. Діти стають плаксивими, нервовими, відмовляються їсти, дуже втомлені, у них “гасне” погляд. Вони також погано сплять вночі, часто прокидаються, ввісні згадують про якісь речі, які не можна забувати. І як наслідок, вдень — сонливі, дратівливі. Це помітно навіть по шкірі — вона блідне, гасне погляд. З дитиною важко спілкуватися. Вона вас не чує, зосереджена на чомусь своєму. Ця напруга розростається. І з часом такі діти перетворюються на невротиків. “Чому вона обманула?” Якось сусідська дівчинка розповідала, як у їхній школі вчителька грозилася покарати незадовільною поведінкою того, хто забуде бейджика. Дівчинці довелося повернутися додому, бо забула цю річ. Трохи спізнилася на урок. Проте у той день кілька дітей таки були без бейджиків. Проте нікого так і не покарали. Найбільше дитину вразило те, що вчителька говорила одне, а зробила по-іншому. “Чому вона обманула?” — запитувала у мами дівчинка. — Стрес виникає від нерозуміння того, чому дії вчителя непослідовні, — пояснює Владислав Газолишин. — Особливо це стається з дітьми, де батьки завжди дотримуються своїх обіцянок. Психолог вважає, що в такій ситуації дитині треба пояснити, що люди не завжди потрапляють в ідеальні умови. Звичайно, вчителі мають якомога менше травмувати учнів власною непослідовністю. Але з другого боку, переживаючи такі стреси, дитина починає розуміти, що світ не є досконалим. — Згодом діти починають зважати на певні похибки, — пояснює Владислав Газолишин. — До чогось абсолютного вона вчиться робити допуск. Простіше кажучи, метр — це 100 см але і 98 см — це майже метр. Психолог каже, що дитина має мати людину, яка її приймає і розуміє, яка не буде ставити вчительку при всій повазі до неї в догму, а стане на бік дитини. Батьки мусять приймати свою дитину такою, якою вона є. Звичайно, вони при цьому можуть бути дуже суб’єктивними. Але батьки не мають права бути байдужими і ніяк не реагувати на дитячі переживання. Бо дитина буде страждати від того, що і в школі її дурять, і домашні від неї відхрещуються. — Важливо не допустити, щоб у дитини сформувалося розуміння світу, начебто вона там нікому не потрібна і всі її там обманюють, — каже Владислав Газолишин. — Бо тоді дитина знайде своєрідний вихід— вона озлобиться і захоче помститися цьому світові. “Переключайте” — і врятуєте Важливо, щоб дитина мала можливість відволікатися від навчання, кажуть психологи. — Дитині треба змінювати роль, — зазначає психолог “Психосоматичного центру” Владислав Газолишин. — Вона повинна відчути себе ще й кимось іншим, а не тільки школярем, від якого постійно щось вимагають. Психолог вважає, що найкраще це допоможуть зробити секції. Напругу знімуть заняття танцями чи плаванням. Тоді дитина розумітиме, що вона не тільки “той, хто відповідає”. Батькам також варто усвідомити, що дитина не може постійно ходити “по струнці”, не бігати, не шуміти. А якщо в дітей постійно такі вимоги в школі, то спортивна секція вкрай необхідна, найперше задля психічного здоров’я. Кому потрібні відмінники? Батьки мають усвідомити, що, можливо, їхня дитина не буде відмінником, зате вона може чудово, наприклад, ремонтувати “Мерседеси”. А класного майстра ніхто не питатиме, скільки він отримував на контрольній з математики. — Можливо, дитина стане майстром саме завдяки тому, що тато її не бив і не сварив за оцінки, — каже психолог Владислав Газолишин. — Дитина виросте впевненою в собі і передаватиме свою впевненість клієнтам. Він знатиме, що може зробити складну роботу, у нього не труситимуться руки від страху, і він не ховатиме очей від розгубленості. Діти з підвищеною тривожністю переживають, якщо не відчувають, що їх можуть прийняти такими, якими вони є. Це страшна травма для дитини — знати, що ти будеш покараним, побитим, насвареним за погану оцінку. Батьки не повинні бути надто строгими.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.