Життя з пухнастим егоїстом

Пухнасті, м’якенькі, ніжні і вимогливі — вони живуть з нами на одній території, але ніколи до кінця не підкоряються. Коли їм щось треба, жалібно просять, а інколи вимагають. Та завжди домагаються свого, даруючи господареві за це свою “пухнасту” любов. Як жити разом із котом, розповідають тернополяни, які не уявляють свого життя без цих симпатичних егоїстів.Подарунок для себеГалина й Іван Пакураші переконані, що жити з котом весело. Завдяки йому вони ніколи не сумують. Перший жарт кіт “викинув” невдовзі після того, як з’явився у їхній квартирі, — з Майї він став Масіком. А сталося це так. Чоловік хотів зробити гарний подарунок дружині на свято 8-го Березня. Він знав, що Галина дуже любить тварин.— І хоча я сам котів не люблю, все ж вирішив зробити приємність коханій, — пригадує пан Іван. — Руду сибірсько-перську кішечку я назвав Майєю.Тваринка найбільше прив’язалась саме до чоловіка. Ввечері вона чекала, доки той прийде з роботи, пильнувала його біля дверей. Коли повертався господар, кіт ластився до нього і був дуже слухняним. А вночі приходив грітися до господаря у ліжко. Лише коли його не було вдома, пані Галина брала пухнастий клубочок до себе. За два тижні господарі вже не уявляли свого життя без Майї. Проте одного разу, граючись із котом, жінка помітила, що Майя — кіт, а не киця, як розраховував чоловік. Довелося вибирати йому нове ім’я. Оскільки кошеня відкликалося тільки на “Ма”, то господарі вирішили назвати його “Масіком”. Зараз Масіку два роки. Він так само, як і колись, обожнює господаря, а коли його немає вдома, приходить спати до Галини. А ще він дуже любить дітей і гостей, бо знає, що з ним гратимуться. Останнім часом Масік облюбував собі у квартирі велике м’яке крісло. Тепер, якщо хтось довго засиджується на ньому, кіт діє рішуче. Він сідає скраю на завойовану ним територію і наполегливо випихає гостя. Проте господарі стверджують, що на цей котячий жарт ніхто не ображається.Ревнива “лікарка” АліскаЧотирирічна перська кішка Аліска дуже любить, коли вся увага — тільки на неї. Вона прокидається о сьомій ранку, біжить до господині і вимагає, щоб її погодували.— Спочатку мама не звертала уваги на її прохання і продовжувала спати, — пригадує її хазяйка Уляна Грицишин. — Та Аліска не здавалась, вистрибувала на ліжко і топтала ковдру, під якою спала мама. Якщо це не допомагало, вона влягалася на голову жінки так, що сон у неї зникав одразу. Проте пані Стефанія, мама Уляни, не сердилася. Вона вважала тваринку своєю дитиною і тому прощала їй все. Згодом руда кішка почала проявляти свій характер ще більше. Вона ревнувала, коли домашні приділяли комусь більше уваги, ніж їй. Ображалася, якщо на неї не зважали. А на батька нашої героїні шипіла. І навіть кидалась йому під ноги, коли чоловік сварився, аби Аліска не вилазила на стіл.— Нашій рудій принцесі прощається усе, бо вона лікує усіх в домі, — стверджує Уляна. — Кішка піднімає настрій, коли сумно, розважає, якщо нудно, і навіть знімає біль.За словами Уляни, якщо в когось із членів сім’ї щось болить, Аліска тулиться до хворого місця і вигріває його. Тому, незважаючи на її ревниву вдачу, господарі дуже люблять свою вихованку.Коти прийняли в сім’юПані Надія опікується майже 20-ма котами. Три живуть у її квартирі, а інші у дворі. Жити з ними легко, переконана жінка, а от без них — неможливо.Кожен день вона прокидається о четвертій ранку, готує дворовим котикам їсти і вже о п’ятій виносить у садочок біля будинку. Звичайно, не всім мешканцям подобається, що біля під’їзду багатоповерхівки, де мешкає пані Надія, збирається близько 15-ти голодних котів. Проте кинути їх напризволяще жінка не може.— Котики — це моя любов, — каже пані Надія. — Як можна кинути тих, кого любиш і хто любить тебе?Більшість котів, які приходять їсти, приручені. Вони, як припускає пані Надія, певно, жили у сім’ях, але через жорстокість людей опинилися на вулиці. Тваринки не бояться людей, а навпаки, ластяться і муркочуть, чекаючи на їжу. Дикі, тобто ті, що народилися у підвалах чи під’їздах, утікають і їсти приходять рідше — бо бояться. Пані Надія помітила, що вони “живучіші” — адже розраховують більше на себе, ніж на чиюсь допомогу.Усіх їх жінка вважає своєю сім’єю. Вона каже, що коти не всіх підпускають до себе — напевно, відчувають, хто їх по-справжньому любить. Чоловікові пані Надії також подобаються котики. Тому у їхній квартирі живуть кіт Тіма, кішечки Муська та Настя. Тімка — улюбленець. Він полюбляє тільки м’ясо, тому інколи господарі балують його нишком від кішок. Два роки тому Тімку виводили гуляти надвір на спеціальному повідку. Кіт перед прогулянкою сам приносив його господарям і терпляче чекав, доки його одягнуть. Якщо Тімка чогось хоче, він, за словами пані Наді, стрибає до господарів на руки і лапкою легенько торкається щоки. Коти в житті пані Надії з’явилися після того, як виросли і роз’їхалися діти. Жінка каже, що коли у квартирі стало пусто, їй було дуже самотньо. І ніби щось тягнуло до школи, де вчилися колись діти, у місця, де вони гралися і гуляли. А після важкої хвороби вона взагалі занепала духом.— Я людина дуже емоційна, — каже вона. — Тому мені потрібно з кимось ділитися своїми радощами чи негараздами. Про всі свої проблеми і  приємні події жінка розповідає котикам. Вона каже, що ніхто так не зрозуміє і не розрадить, як її пухнасті друзі.Отож наші герої переконані, що з котами жити весело, легко і корисно для душевного спокою і здоров’я. Щоб переконатися у цьому, просто заведіть кошеня. Але перед цим зважте всю відповідальність, яка ляже на ваші плечі — адже сім’я поповниться ще одним повноправним членом, зі своїми звичками і характером.Кіт для любові, собака — для сім’їКотеня додому люди беруть через надлишок або брак любові, переконаний психолог психосоматичного центру  Владислав Газолишин. Він запевняє, що кіт — ніби генератор любові.— Люди заводять котів переважно тоді, коли прагнуть ніжності, заповнення душевної порожнечі або хочуть комусь віддати свою любов, — каже він. Любов зазвичай асоціюють з чимось пухнастим, теплим, м’якеньким. Особливо це стосується дітей. Вони люблять гратися з кошенятами, пеленати їх, уявляючи, що це їхні діти. Проте насправді це лише гра в сім’ю, адже за своєю природою кіт — 100-% егоїст і на відміну від собаки ніколи не пожалкує господаря, не піде за ним у вогонь і воду.— Тому думка, що перед весіллям бажано завести котика, аби навчитися про когось дбати, — хибна, — аналізує В.Газолишин. — Вся опіка полягає в тому, щоб навчити його ходити в туалет.Якщо ж людина хоче реалізувати свою потребу опікуватися кимось, їй краще завести собаку. Бо його потрібно вигулювати, займатися “вихованням”. Собака виручить і у випадку, коли в сім’ї хтось має “хист” до перевиховування. На думку психолога, якщо у домі з’явиться собака, “вправлятися” можна буде на ній, а не, наприклад, на чоловікові. А от кота навіть не намагайтеся “перевиховати”. Його можна просто любити. До піску привчати не требаЯк правильно навчити кота “ходити в туалет” і чому він “шкодить”, розповів ветеринар Іван Скіра. Коли пані Яна принесла двомісячну сіамську кицьку Аліску додому, та відразу побігла у ванну кімнату. Там під ванною вона зробила собі “туалет”. — Лоток, який ми забрали в попередніх господарів, поставили в туалеті, — каже пані Яна. — Проте чомусь кіт відразу не захотів туди ходити.Уже пізніше жінка довідалась, що в попередніх власників кота схожа квартира, тільки ванна і туалет були розташовані навпаки. Тобто на місці ванної кімнати був туалет. Там і стояв лоточок для кота. Саме тому Аліска відразу побігла на звичне для неї місце. Щоб навчити кота ходити в туалет на нове місце, довелося постійно пильнувати, аби ванна кімната була зачинена. Бо кіт лежав під дверима і при першій-ліпшій нагоді намагався прошмигнути за двері. Після цього під ванною обов’язково з’являлася калюжа. — За такі збитки ми не били Аліску, тільки сварили, — пригадує жінка. — Іноді тицяли носом у ганчірку, якою витирали підлогу. Зараз киці уже 5 років і вона добре знає, де її “туалет”. Проте деколи, якщо ванна відчинена, може залізти під ванну і там справити потребу. А потім втікає звідти, бо знає, що зробила шкоду.Така поведінка кота, за словами ветеринара клініки Івана Скіри, характерна у період статевого дозрівання — коли він хоче “гуляти”. Тоді кіт починає “шкодити”. Може відмовлятися від свого туалету і справляти потребу на килимі, у взутті господарів і навіть на ліжку. Таким чином коти домагаються, щоб на них розсердилися і вигнали з дому, стверджує ветеринар. Він запевнив, що боротися з цим марно. Привчити кота до нового місця можна лише тоді, коли він “не гуляє”. Якщо кіт уперше “нашкодив” на килим, то потрібно шматинкою витерти мокре місце, а потім покласти її в котячий туалет. При цьому кімнату з “мокрим місцем” варто закрити, щоб кіт не відчував запаху. Привчаючи кота ходити в лоток, не варто насипати туди піску.— Бо він обов’язково зариє місце, де справив потребу, — роз’яснює І.Скіра. — А потім з лап мокрий пісок осипатиметься на підлогу.Лише у випадку, коли лоток накрили зверху решіткою, кіт не торкатиметься піску лапами. Однак, на думку ветеринара, значно зручніше використовувати замість піску папір, який потім можна буде викинути в унітаз. А найлегше тим господарям, домашні улюбленці яких “ходять” в унітаз. Привчити їх до цього не важко. Якщо котячий лоток поставити на унітаз, а за декілька днів забрати і заховати його, то домашній улюбленець звикне ходити на унітаз.Звичайно, не всі коти зможуть призвичаїтися до цього. Тому не варто їх бити, якщо вони “ходитимуть” на старе місце навіть без лотка. Ветеринар пригадав, що в його практиці були випадки, коли коти самі, без привчання господарів, справляли свою потребу навіть у дірочку раковини вмивальника чи ванни. Пан Скіра стверджує, що такі навики виробляються відразу або ж ніколи.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.