Якщо дитині не говорити правди і не вчити, як поводитися у складних ситуаціях, у неї можуть з’явитися страхи чи інші хвороби, вважає психолог Владислав Газолишин.
Коли дитина заїкається чи має енурез, патологічно чогось боїться чи в неї сіпаються руки, плечі, повіки, то, за словами психолога, причина таких реакцій — страх. Страх заперечити щось, страх дорослішати.
— Десятирічна дівчинка кілька місяців заїкалася, — пригадав випадок з практики В.Газолишин. — Виявилося, що тато з мамою відвезли дитину до бабці. Сказали, що для неї це набагато краще, ніж жити з ними. Бо їм треба вирішувати свої проблеми. Але вони приїжджатимуть до неї.
Дівчинка образилася — вона не хотіла жити з бабусею. Але сказати про це не наважувалася. Боялася, що коли зізнається, батьки перестануть приїжджати і взагалі покинуть її.
— Заїкання виникає через страх щось заперечити словами, — пояснює лікар. — Дитина стримує в собі ці заперечення. Це призводить до того, що виникає спазм у горлі, збивається дихання. Така поведінка закріплюється в мозку.
За словами пана Газолишина, це дуже поширена причина заїкання — коли дитина не має права висловлювати власні думки, а лише виконує команди дорослих.
Більше правди не зашкодить
Не варто штучно оберігати дитину від інформації, мовляв, вона ще мала і не зрозуміє. Якщо вона не знатиме, що її чекає, то почне боятися.
Дитині просто треба пояснювати, чому все відбувається так, а не інакше, зазначає психолог. Наприклад, чому в садку треба спочатку їсти, а потім гратися, чому там так багато дітей і тільки одна вихователька. Бо страхи виникають тоді, коли світ “стає ширшим”. Це трапляється і в малих дітей, і в підлітковому віці.
Психолог пригадав випадок, коли по допомогу звернулися батьки 15-річної дівчинки. У неї періодично були напади астми. Але підтвердження діагнозу лікарі не знаходили.
— У дівчинки влітку на канікулах померла бабця, яка її виховувала, — розповідає лікар. — Дівчинці не пояснили, як пережити смерть близької людини, тому вона злякалася, що теж може померти. І раптом ця дівчинка раптом ламає руку. Всі теж налякані. І дитина уявила собі, що її стан дуже серйозний і вона дійсно може померти. А в бабусі була астма. І внучка скопіювала її поведінку.
Близько половини дітей, що зверталися до пана Газолишина, справді були хворими. Інші ж — просто налякані чимось й імітують поведінку хворих родичів.
Не підмінюйте правду грою
Проте найгірше лікувати нервові тики. На них скаржаться менше пацієнтів, але лікувати їх важче, каже психолог.
— Коли дитина часто кліпає, смикає рукою, це значить, що вона щось хоче змінити в минулому, — пояснює В.Газолишин. — Подія для неї не завершена і триває далі. Дитина це показує. В неї постійно ті думки “прокручуються”. Це триває доти, поки дитина не змириться або не виробить іншої тактики.
Так сталося з 4-річним хлопчиком, на очах у якого побили його тата, розповідає В.Газолишин. Малюк так налякався, що почав сильно кліпати очима. Заплакав він уже вдома. Батьки старалися відволікти, розвеселили синочка. І він розтягував губи, ніби в посмішці.
Дорослі пояснювали дитині, що то була така гра, що нічого страшного не сталося. Але страх не минув. Щоразу, коли малюк пригадував той випадок, він розтягував губи в посмішці, часто кліпав. Це тривало близько року.
Виявилося, хлопчик просто не знав, як поводитися. “Пояснення” батьків абсолютно не збігалися з тим, що він бачив. А йому дуже хотілося, щоб того прикрого випадку з татком взагалі не було.
— Батьки, звісно, хотіли як краще, — робить висновок лікар. — Але все ж треба було сказати дитині правду. 4-річний малюк виявився набагато дорослішим, ніж думали батьки.
Хлопчика вилікували. І коли через півроку сім’я потрапила в аварію, в дитини на день повернулися тики. Але потім все пройшло, каже В.Газолишин. Батьки пояснили синові, що сталося насправді.
Стежте за новинами Тернополя у Telegram.