Він проживає в однокімнатній “хрущовці”. Щоб менше виділятися, купив таку само кепку й куртку, які носять чоловіки його віку. Наші вареники називає харчами із сюрпризом, бо наперед не знає, яка в них начинка. Все це - про Майкла Діксона, архітектора з Чикаго, який третій рік працює у Вінниці.
Попросився ще на рік
У березні 65-річний волонтер американського Корпусу Миру мав залишити наше місто, але попросився ще на рік продовжити йому термін перебування у Вінниці, куди прибув у 2011-му. Майкл - лауреат кількох національних відзнак США у галузі відновлення пам'яток архітектури.
Незважаючи на заслуги, американець простіше від нас сприймає українські реалії. Щоправда, деякі з них ніяк не може зрозуміти. Наприклад, чому зовнішні стіни “хрущовки”, де винаймає житло, облицьовані керамічною плиткою. Каже, ті, хто робив це, не могли не знати, що вона відпаде.
- Якби я таке зробив у себе вдома, мав би великі проблеми, - каже американець. Як і більшість вінничан, він користується трамваями й тролейбусами. Ходить на ринки й в магазини. Шкодує, що наша мова дається важкувато. Через це ніяк не може під час покупок зрозуміти, наприклад, які саме вареники купує. Вони, як і український борщ, до смаку гостю з-за океану.
Книга про місто над Бугом
У Вінниці книгу американського архітектора бачили тільки окремі посадовці міськради, яким автор презентував декілька примірників. Зате в Чикаго її вже оцінили студенти Інституту архітектури. 10 жовтня Майкл Діксон виступав перед викладачами й студентами інституту.
Розповідав про волонтерську діяльність. Його завдання в Україні - допомогти облаштувати місця відпочинку для дітей і дорослих в окремих населених пунктах. Як це йому вдається, говорив, виступаючи в Чикаго.
Починав роботу на Чернігівщині. Там за його проектом перепланували будинок сімейного типу для дітей з обмеженими фізичними можливостями. Хворим дітям стало зручно пересуватися у переобладнаній будівлі. Після цього архітектора запросили на сесію міськради, вручили почесну відзнаку, подякували за роботу і пропонували надалі залишатися у Чернігові. Однак у представництві Корпусу Миру в Україні архітектора відрядили до Вінниці.
Збудували літній театр
Аналогічний проект Майкл розробив для нашої обласної бібліотеки імені Тімірязєва. Зараз там тривають роботи, щоб люди на інвалідних візках мали можливість пересуватися у приміщенні. У Вінниці він також виконував замовлення для інших регіонів. На Волині в одному з районів за його проектом виготовили незвичний ігровий будиночок. Його особливість в тому, що споруду встановили на... дереві. Свій автограф американець залишив також на Львівщині. Там є дитячий майданчик, зроблений за його проектом. Жителі села виготовили його своїми руками з місцевих матеріалів. В цьому особливість проектів американця. Він не закладає в проект дороговартісні матеріали. Акцент робить на місцевих матеріалах, що не потребують великих грошей.
Так само власними силами місцеві жителі збудували літній театр у селі Северинівка Жмеринського району. Навіть сільський голова впрягався в роботу. Архітектор наголошує, що дуже приємно було бачити, як люди старалися реалізувати його задум
Збирають гроші для Северинівки
У Северинівці американець провів чи не найбільше часу. У цьому селі його зацікавили залишки старої будівлі місцевої пам'ятки садово-паркової архітектури. Майкл дізнався, що до 1926 року тут була власна оранжерея, в якій вирощували саджанці дерев і рослин.
Архітектор задумав відновити споруду. Вона органічно вписується в проект рекреаційної зони, розроблений американцем для Северинівки. Збережена стіна оранжереї стане одним з елементів, до якого “прив'яжуть” решту будівлі.
- Дуже важливо вписувати старі елементи при відновленні колишніх будівель, звичайно, простіше розвалити ту стіну і все збудувати з нуля, але світова архітектурна наука не схвалює такий підхід, - розповідає американець. - У своїй роботі я завжди намагався зберегти навіть найменші залишки з минулого. Це, можна сказати, мій підхід при відбудові пам'яток архітектури. Не має значення, про яку споруду йдеться - чи це оперний театр, чи залишки оранжереї у Северинівці.
Чекав, щоб стати волонтером
- Мій звіт про роботу в Україні сприйняли в Інституті архітектури із захопленням, - каже Майкл. - Почувався не інакше, як почувається відома “зірка”. Про мене написали в одній з Чиказьких газет.
Як пояснює гість, стати волонтером - це внутрішня потреба багатьох американців. Починається все зі шкільних років. Усі діти записуються у скаутські організації. Великий вплив на їхню свідомість мають традиції волонтерства. Волонтером був старший брат Майкла. У числі перших після створення Корпусу Миру поїхав в Африку.
- Я б теж з ним поїхав, але тоді служив в армії, - каже Майкл. - Це бажання не залишало мене все життя. Але на заваді були поважні причини. Коли діти виросли, у мене їх троє, тепер вони самостійні, то я подумав, що далі вже нікуди відкладати давнє бажання стати волонтером Корпусу Миру. Одного разу мені на очі потрапила стаття в газеті під промовистим заголовком “Якщо не тепер, то коли?” Ці слова я повторив декілька разів, а тоді взяв ручку й папір і написав заяву до Корпусу Миру у Вашингтоні. Але, з'ясувалося, що не так просто стати волонтером. Дуже багато бажаючих. Я два роки чекав своєї черги.
Як відбирають волонтерів
- У першу чергу треба мати певні знання і вміння, які ти можеш передати людям в іншій країні, - розповідає американець. - Наявність вищої освіти - це теж обов'язкова умова. З тобою обов'язково проведуть співбесіду на предмет твоїх рис характеру, наскільки ти комунікабельний і чи вмієш налагоджувати контакти з іншими людьми.
Потрібна медична довідка про те, що ти здорова людина. На волонтерстві грошей не заробляють. Оплачують тільки кошти на оренду житла і на проживання. За тими розцінками, які існують у місці перебування волонтера. Після повернення в Америку волонтер має поділитися думками і враженнями про те, що він бачив у чужій країні, як там живуть люди, які особливості їхнього менталітету, про їхні традиції і звичаї. Такі розповіді завжди сприймаються з цікавістю. Волонтерами в Америці пишаються. Самі ж вони горді з того і дуже радіють, коли отримують за таку роботу сертифікат.
Фото онука тримає при собі
У заяві Майкл просив направити його у Східну Європу. Знає, що тут багато пам'яток архітектури. Яким же було його здивування, коли отримав відрядження у... Ботсвану - державу в Південній Африці.
- Я знову прийшов в організацію Корпусу Миру і кажу, зверніть увагу на моє резюме, я архітектор, понад 30 років займався відновленням пам'яток старовини, у Ботсвані нема таких споруд, - усміхається співрозмовник. - Після цього ще раз переглянули мої документи і сказали: “Україна якраз для вас”.
На той час він майже нічого не знав про нашу державу.
Під час перебування Майкла у Вінниці у нього в Америці народився внук. З останньої поїздки додому у жовтні нинішнього року, про яку вже згадувалося вище, він привіз з собою фото внука. Цей знімок завжди має при собі. Під час розмови Майкл дістав з кишені фотографію із зображеним немовлям і на обличчі в нього промайнула тепла усмішка.
- Старшій внучці вже п'ять рочків, - каже співрозмовник. - А тепер маю ще й внука. Дуже радий з того. Спочатку всі троє моїх дітей, а особливо дружина, трохи ображалися на мене, що поїхав надовго і далеко. Тепер, відчуваю, гордяться мною, що я зумів здійснити те, про що мріяв багато років.
Живе у “хрущовці”
До Вінниці волонтер приїхав на запрошення громадської організації ”Подільська агенція розвитку”. В офісі цієї організації його робоче місце. На столі постійно багато креслень.
- Майкл дуже скрупульозна людина, - каже голова організації Олег Левченко. - Старанний у роботі. В офісі з'являється одним з перших.
Болісно сприймає, коли щось не вдається. Зовсім невибагливий до умов, в яких проживає. Однокімнатна “хрущовка”, де нині проживає, не йде ні в яке порівняння з тим, що має в себе в Америці. Але він ніколи не скаржиться.
Працівникам агенції імпонує, що американець, попри свої роки, веселий і щирий у спілкуванні. Охоче долучається до відзначення наших свят. Та й про свої не забуває. Коли на Новий рік працівники агенції прийшли до нього в гості, він для всіх підготував подарунки. Недавно під час відомого свята Хелоувін жартував з усіма, теж дарував сувеніри.
Майкл Діксон - автор проекту одного з найдивніших музеїв США
Серед десяти найдивніших музеїв США на п'ятому місці знаходиться музей під назвою “Чортова мотузка”, або його ще називають Музей колючого дроту. Проектував його наш співрозмовник - архітектор Майкл Діксон.
- Музей розташований у місті Маклін, штат Техас, а точніше, на тому самому місці, де була майстерня, в якій вперше у світі почали виготовляти колючий дріт, - каже Майкл. - Представлені документи й експонати розповідають історію такого винаходу людства яким є колючий дріт.
Відвідувачам показують процес виробництва колючого дроту. Найбільш цікаві експонати - скульптури з колючого дроту, їх тут 45 і понад сто фотографій, на яких зображено застосування колючої огорожі. Виставлено і колючий дріт, й інструменти, якими його виготовляли.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 13 від 27 березня 2024
Читати номер
Anonymous
Anonymous
Anonymous
Anonymous