Перше приміщення Вінницького вокзалу було дерев’яним і нагадувало церкву із дзвоном

За інформацією, взятою з архіву керівником Вінницького клубу любителів електротранспорту «1000 міліметрів» Олегом Матюховим, перше приміщення вокзалу було дерев’яним і нагадувало церкву із дзвоном, з допомогою якого повідомляли про прибуття і відправлення потягів.
Капітальна споруда з каменю з’явилася тільки наприкінці ХІХ століття. З часом вона вже не могла вмістити усіх пасажирів. Третє приміщення спорудили перед війною, коли Вінницька залізниця стала окремими структурним підрозділом, її виділили зі складу Південно-Західної залізниці. Будівля була у стилі тодішнього радянського монументалізму. На жаль, вона недовго служила пасажирам - у 1943 році фашисти під час відступу повністю зруйнували вокзал.
- Досліджуючи історію нашого вокзалу, ми порівнювали фотографії зруйнованої будівлі і нинішньої, - каже Олег Матюхов. – У будинках є багато схожих архітектурних елементів. Це свідчить про те, що архітектор на прізвище Сидоманідзе з організації «Київгіпротранс» намагався зробити проект нової будівлі подібним до зруйнованої.
За словами пана Матюхова, у новому вокзальному приміщенні, яке урочисто ввели в експлуатацію у 1952 році, можна було побачити ліплене з гіпсу пшеничне колосся, грона винограду, іншу сільськогосподарську продукцію. Вони нагадували пасажирам, що ті прибули в аграрний край. При вході з одного боку встановили скульптуру робітника, з іншого – колгоспниці. Навпроти вокзалу був гарний сквер, нині, хоч як це прикро, замість нього - автомобільна стоянка.
Десять років тому будівлю реставрували. Ремонтні роботи тривали трохи більше двох років, на них витратили сто мільйонів гривень. За ці кошти київські метробудівці продовжили підземний тунель, через який тепер є вихід на всі три платформи, повністю замінили систему опалення та водопостачання.

(Фото з сайту "Вінницький трамвай")

ХХ століття. Вокзал у роки громадянської війни