Ніякого підземелля «Верфольфу» під Вінницею немає

Дослідив цей факт бельгійський історик Мартін Богарт. У понеділок, 14 жовтня, він разом з дослідником історії Другої світової війни киянином Андрієм Швачком презентували у Вінниці їхню спільну книгу – Ставка Гітлера «Вервольф». Її особливість в тому, що написана на основі документів з німецьких й американських архівів. Нема жодних вигадок чи домислів. У ній багато фотознімків, зроблених у Стрижавці особистим фотографом фюрера.

Вигадка доктора Фердінанда після нічної пиятики 

- Вигадку про підземелля могла спричинити нічна пиятика, - каже містер Богарт. – В архівах є запис про те, що знаменитий німецький хірург доктор Фердінанд Заурбрух провів на ставці тільки одну ніч. Разом з офіцерами пиячив мало не до ранку. Після війни доктор опинився в Америці. Там написав книгу під назвою «Це було моє життя». Вона вийшла у 1951 році. В ній згадав про своє перебування у 1942-му на «Вервольфі». Вперше повідомив про існування глибокого підземелля на ставці Гітлера у Стрижавці. До того часу про таке не згадував ніхто.

> Автори книги припускають, що, можливо,  під час пиятики хтось у п’яному чаду щось таке втяв, а доктор сприйняв його за реальний факт. Зрештою, міг сам вигадати. Для чого? Для підвищення цікавості до написаного. Якщо це було саме так, то німець влучив у «яблучко». Американців цей епізод заінтригував. Про нього стало відомо на кіностудії у Голлівуді. Один із сценаристів запропонував автору зняти фільм за його книгою. Той погодився.

- В результаті Фердінанд став мільйонером, - каже Мартін Богарт. – Після виходу книги німецькі офіцери, які служили на «Вервольфі» і залишилися живими, намагалися спростувати написане. У пресі з’явилися їхні публікації про те, що хірург Заурбрух все вигадав, ніякого підземелля у бункері не було. Однак легенда настільки сподобалася, що про її спростування ніхто не хотів слухати. Фільм переглянули мільйони глядачів і кожен, без сумніву, запам’ятав епізод із поверхами під землею. 

Як стверджує дослідник, жодних документів, які б підтверджували наявність у бункері Гітлера глибокого підземелля, він не знайшов у архівах. Андрій Швачко звертає увагу на той факт, що автори разом аналізували звіти про виконану на будівництві роботу. Педантичні німці зберігають навіть такі документи. У них зазначено, скільки було завезено щебеню, використано бетону на спорудження трьох бункерів. Відома товщина стін - 2 метри, фундамент мав 2,5-3 метри, товщина перекриття даху – 2 метри. 

- Якщо підсумувати загальну кількість  використаного будівельного матеріалу, то його аж ніяк не вистачить на підземні бункери, - пояснює Андрій Швачко. – Напрошується ще й таке питання: чому не збереглося жодної фотографії з підземелля, адже фотограф фіксував кожен крок фюрера?
{photo_gallery id=1065|}

Будували три німецькі компанії

Польові ставки Гітлера у Європі споруджували за типовими проектами. Об’єкт у Стрижавці будували три німецькі компанії. Одна з них, за словами містера Богарта, працює і в наш час. Основні роботи виконували професійні інженери і майстри. Військовополонені займалися підсобними роботами. Автори книги не впевнені в тому, що всіх, хто працював на будівництві, стратили. 

- Фашистам потрібна була робоча сила для будівництва доріг, мостів, інших об’єктів, - каже Андрій Швачко. – Чи могли вони знищити тих, хто міг бути зайнятий на будівництві? І в архівах нема документів про масові розстріли тих, хто працював на будівництві ставки.

Після завершення будівництва на ставці служили вісім тисяч офіцерів і солдатів фюрера. Офіцери квартирували у будинках в навколишніх селах і у Вінниці. Нинішній готель «Вінниця» теж був повністю зайнятий німецькими офіцерами. Всі події, що відбувалися на ставці, ретельно записували п’ятеро стенографісток. А ось факт приїзду з фюрером Єви Браун не підтверджується ніякими документами. 

- У щоденнику ставки є запис, що стенографісток просили не конспектувати факт про те, що фюрер постійно запитував у когось котра година, - каже Мартін Богарт. – Робити йому це доводилося тому, що сам не носив годинника. П’ятеро стенографісток кожен день записували по 100-120 сторінок тексту. 

Історик пояснює це німецькою скрупульозністю. Збереглося також понад тисячу фотографій.  Як стверджує дослідник, фотографували скрізь, навіть у секретних місцях, де, здавалося б, не можна було цього робити.

- Один із записів свідчить про те, що фюрер вимагав записувати і фотографувати мало не кожну хвилину подій часів війни, - каже містер Мартін. – Найбільше фотознімків зроблено особистим фотографом Гітлера Вальтером Френцом.

Буде фотоальбом про Вінницю особистого фотографа Гітлера

Мартін Богарт і Андрій Швачко поділилися інформацією, що до кінця нинішнього року побачить світ ще одна їхня спільна книга про «Вервольф». Зібрано дуже багато матеріалів з першоджерел. Їх використали при написанні книги. Мартін Богарт перший з істориків так детально дослідив у німецьких архівах документи про ставку під Вінницею. Володіючи німецькою, він опрацював щоденникові записи, документи, що стосуються об’єкту, зняв копії майже всіх фотознімків. До речі, сто з них безкоштовно подарував нашому обласному краєзнавчому музею. У форматі 3D зняв відеоролик про подорож усіма об’єктами Стрижавської ставки.

- У наших планах випустити фотоальбом про Вінницю часів воєнного періоду, зроблених особистим фотографом Гітлера, - каже Андрій Швачко. – Поруч з старими фотографіями плануємо розмістити знімки тих самих об’єктів, якими вони є сьогодні. Щоб вінничани могли побачити фрагменти із зображеннями рідного міста у двох часових вимірах. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 

Вінничанка Луїза Білозерова: "Тунелі під Вервольфом мають форму свастики"

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.