Бабуся на Артинова виживає з розуму ... сусідів

> - Вона раніше працювала медсестрою, а покійний чоловік був головним інженером на ДПЗ, працював разом із моїм батьком, - розповідає сусід Євген Васін. – Зараз вона сама і нікому не потрібна. Дочка – Тетяна Стецюк, мешкає поруч, на Грушевського, але до Галини Іллівни зовсім не приходить. Ходили до Стецюк додому – ніхто не відкриває двері. Контактного телефону доньки нема, де вона працює – невідомо. Наразі Галина Іллівна нікого, крім мене до себе не впускає, я приношу їй поїсти і намагаюся переконати звернутися до лікарів – у неї гноїться нога, вона ледве ходить. Втім, сусідка навіть розмовляти на цю тему не хоче і каже, що категорично проти «насильницького втручання в її життя». Коли приїжджала швидка допомога, вона просто не відчиняла бригаді двері. Я регулярно телефонував дільничному інспектору міліції Олександру Вихристу, щоб він поставив питання про забезпечення хворої медичним наглядом. Я писав заяву 17 вересня, але не бачу ніякої реакції.  

Нічні візити міліції - традиція

Сусідка хворої жінки розповідає, що пенсіонерка своєю поведінкою лякає дітей.

- Ми просто боїмося, що одного разу заснемо і не прокинемося, - долучається до розмови сусідка з нижнього поверху Лариса, теж медсестра (прізвище називати не хоче). – Не дай Боже вона відкрутить газ і…потім уже пізно буде щось робити. Вона абсолютно непередбачувана людина. Я їй співчуваю і хочу, щоб медики не залишали її в біді, але разом з тим ми її побоюємося. Галина Іллівна періодично викидає з квартири речі, говорить зі стіною, чим лякає моїх дітей, звинувачує сусідів у неіснуючих крадіжках. Але це ще дрібниці, в порівнянні з регулярними викликами міліції. За останні 10 днів їх було чотири, всі вночі. Нам потрібно спускатися, відчиняти правоохоронцям двері до під'їзду і пояснювати, що бабці знову щось здалося. Останній був четвертого жовтня, о третій  години ночі. Бабусі показалося, що до сусідів Кушнірів залізли крадії. 

- Так і було, - підтверджує сусідка Тетяна Кушнір. – О третій години ночі міліціонери настирливо стукали у двері. Я виходила заспана, у нічній сорочці, пояснювала, що знову Галині Іллівні «скучно».

«Кругом вороги»

Лікар Євген Васін довго вмовляє бабку відчинити двері. Нарешті виходить. З квартири їдучий важкий запах, ліва ступня перев’язана, але гній вже сочиться крізь пов'язку. Перше враження – бабця виглядає спокійною, ввічливою і врівноваженою, але потім…

- Галино Іллівно, - благає сусід, - вашій пов’язці вже два тижні, ви ледве ходите. Дозвольте лікарям допомогти вам. 

- Євгене Валентиновичу, я вдячна вам за турботу, але, будь ласка, – залиште мене в спокої, - відповідає бабуся. - Мені вже недовго залишилось. Я не хочу ніяких лікарів і соціальних працівників – я ж чудово розумію, що вони хочуть зжити мене зі світу заради квартири.

Сусіди розповідають, що вони намагаються переконати бабцю, що черговий лікар зі швидкої допомоги квартири в неї не відбере. Не допомагає, пенсіонерка стверджує, що її труять миш’яком і навіть приїжджав Інтерпол, робив відповідні процедури, щоб довести це.

- Навіщо ви майже щоночі викликаєте міліцію? Може нарешті дасте нам поспати? – питає сусідка Лариса.

- Перший раз, то справді були крадії, - твердо стоїть на своєму Галина Іллівна. Тут кругом камери і це зафіксовано.

Після півгодинних умовлянь показатися лікареві нарешті наступає невелике дипломатичне звершення. Галина Іллівна запросила журналіста зайти до квартири, прикриває двері і пошепки повідомляє, що «сусіди шизофреники і хочуть відібрати у неї квартиру». Втім, секретом це було недовго, адже потім вона оголосила свій «вердикт» і їм. Далі вона дістала уявний «телефон» і почала розповідати уявній Тані, що на неї тиснуть сусіди, а журналіст RIA без дозволу робить її фото. Потім вона закрила двері.

«Шукайте дочку»

Дільничний інспектор каже, що примусово госпіталізувати пенсіонерку не можна.

- Я не можу нічого зробити, - говорить дільничний інспектор міліції Олександр Вихрист. – Примусова госпіталізація допускається, лише якщо особа вчинила суспільно небезпечні дії і становить загрозу для оточуючих. Переконати чи змусити пенсіонерку звернутися за допомогою до лікаря я теж не можу, оскільки вона не йде на контакт.

В територіальному центрі соціального обслуговування кажуть, що на догляд жінки потрібен дозвіл її дітей.

- Ми забезпечуємо догляд одиноким людям непрацездатного віку, які залишились без рідних. Але тільки за заявою і згодою особи, що потребує догляду, - розповідають у Вінницькому територіальному центрі соціального обслуговування. – Соціальний працівник в такому разі періодично навідується до підопічного, допомагає йому в побуті та придбанні продуктів. Але займатися людьми з психічними розладами (при наявності відповідного висновку психіатра) ми не уповноважені.  

Лікарі теж кажуть, що без дочки хворої пенсіонерки нічого не буде.

– Що стосується надання медичної допомоги всупереч відмові хворого, – це допускається у виняткових випадках, коли своєю бездіяльністю хворий наражає своє життя на небезпеку, - каже Валентина Олевінська, заступник головного лікаря з медичної частини Центру первинної медико-санітарної допомоги №2. - У нас була історія, коли пацієнт був у важкій депресії, відмовлявся їсти, а його брат телефонував нам із Москви мало не з погрозами. Нашому лікареві довелося чергувати біля будинку хворого, щоб нарешті дочекатися, поки той вийде з квартири і вмовити його лікуватися. Але трощити йому двері і силоміць тягнути до лікарні ми не можемо.

Валентина Олевінська  викликає до кабінету дільничну медсестру Галину Рабчук, яка спостерігає за пенсіонеркою пані Галиною. Медсестра повідомляє, що у літньої жінки на лівій нозі тромбофлебіт з ускладненнями в формі трофічної язви. При цьому пенсіонерка  відмовляється від медичної допомоги і не відкриває двері.  Далі заступник головного лікаря телефонує до обласної психоневрологічної лікарні ім. Ющенка і радиться зі завідувачкою диспансеру. 

- Так і є, - продовжує Валентина Олевінська. – Потрібно знайти дочку, яка спробує вмовити матір отримати медичну допомогу. В самому крайньому випадку, якщо пенсіонерка дійсно становить небезпеку для оточуючих чи самої себе – сусідам потрібно писати колективну скаргу психіатру. 

Не існуюча пожежа

Обговорюємо ситуацію із заступником головного лікаря з медичної частини Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. Ющенка Олегом Муцем. Під час бесіди журналіст телефонує Євгену Васіну, щоб уточнити деякі деталі стосовно поведінки Галини Іллівни. Новин багато. З телефонної розмови з’ясувалося, що о 7.30 ранку дев’ятого жовтня на виклик бабусі приїхала пожежна бригада гасити неіснуючу пожежу; сама Галина Іллівна вже з валізами збиралась «їхати до Німеччини»; сусіди викликали психіатричну бригаду, яку пенсіонерка впустила не одразу; бригада поїхала ні з чим, оскільки юридичних підстав госпіталізувати стареньку не мала; сусіди з’ясували, що дочка Галини Іллівни на заробітках у Голландії, зате знайшли В'ячеслава - сина Тетяни Стецюк. 

З огляду на всі викладені обставини Олег Муц дає розпорядження організувати виїзд дільничного психіатра до пані Галини для проведення огляду. Говорить, що сусідам потрібно було одразу звертатися до психоневрологічної лікарні з колективною заявою, як тільки бабця почала влаштовувати нічні виклики міліції та ховатися від швидкої допомоги. Поки вирішуються організаційні питання, сусіди, за порадою Олега Муца, оперативно пишуть колективну заяву.  

Уже 11 жовтня зранку дільничний психіатр Руслан Закрутний намагався провести огляд літньої жінки, але вона, очікувано, не дала на це згоди. Зважаючи на її стан здоров’я, лікар звернувся до суду за рішенням щодо примусового огляду – із  колективною скаргою від сусідів та відповідним проханням онука В'ячеслава в письмовому вигляді.

Онук готовий доглядати бабусю

- Я раніше регулярно навідувався до бабці, востаннє в липні, – розповідає онук В'ячеслав. – Знайшов лікаря, який погодився би лікувати їй хвору ногу, потім ще одного – представника нетрадиційної медицини. На жаль, вона закривається в собі і не йде на контакт, відмовляється від будь-якої допомоги. Мені прикро, що вона створює незручності сусідам. Поки я ще навідувався - нічого такого вона не робила, а про виклики міліції чи пожежників мені повідомили лише дев’ятого жовтня. Не знаю, чому мені не сказали про це раніше. Звичайно ж, я буду допомагати бабці – грошима, продуктами,  забезпечувати медичний догляд та допомогу в побуті. Я і мій брат (який буває у Вінниці рідше, через регулярні відрядження) готові взяти на себе всі обов’язки по догляду за Галиною Іллівною. 

Як добитися примусової госпіталізації

- Підстави для примусової госпіталізації до психоневрологічного закладу визначені Законом України «Про психіатричну допомогу», - каже старший партнер адвокатської групи «Ваше право» Володимир Радіщев. – Такі заходи примусового впливу допускаються лише, якщо особа вчинила чи може вчинити дії, що становлять небезпеку для оточуючих або самої себе. Про можливість вчинення таких дій психіатра можуть повідомити рідні, оточуючі (написавши колективну скаргу), органи влади чи міліція. При цьому потрібно чітко мотивувати необхідність огляду, зазначивши всі факти, що вказують на небезпечну поведінку людини. Далі лікар-психіатр отримує судову згоду на огляд і зустрічається з особою. Навіть якщо остання відмовляється від огляду, але в її діях, поведінці є ознаки потенційної небезпеки для оточуючих чи неї самої – лікар може з експертним висновком та вказаною вище заявою звернутися до суду стосовно примусового огляду людини. В 10-денний термін суд розглядає заяву, забезпечивши фігуранту історії  адвоката та при обов’язковій  присутності прокурора. Якщо суд виносить рішення про примусовий огляд, протягом 24 годин після його початку комісія психіатрів визначає, чи потребує особа примусової госпіталізації. У разі, коли будуть підстави вважати, що особа недієздатна чи обмежено дієздатна – комісія ініціює судовий розгляд і після рішення суду про недієздатність чи  обмежену дієздатність розпочинається процедура призначення опікуна чи піклувальника. 

Андрій ВОВК
(097) 179 35 00

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.