Виявляється, якщо вас на вулиці зупинив міліціонер, якому захотілося перевірити ваші особисті дані, а якщо ви ще й зробили йому зауваження, то готуйтеся бути відповідати за законом за те, що на вас “повішають” правоохоронці.
Будь які докази вашої невинуватості, а також відсутність доказів вашої вини, ніяким чином не зіграють на вашу користь. Корпоритивна солідарність тріади мілція-прокуратура-суд, поставить на своє місце будь-якого сміливця, який вирішив сказати своє “фе” системі.
Міліція відбере ваш фотоапарат, видалить усі фото та відео докази, потім знайде свідка, який бачив, що ви шарпали правоохоронців за формений одяг та рвали погони. Прокуратура відмаже усіх фігурантів справи, як то мажора даішника Пахольчака Олександра, а суд, вкінці, поставить крапку: винен, в тому, що вказав на порушення міліції; винен в тому, що спитав імена правоохоронців; винен в тому, що не виконав незаконну вимогу міліції та не представився.
Міліція не називала себе, хоча згідно статті 5 Закона України Про міліцію “При звертанні до громадянина працівник міліції зобов'язаний назвати своє прізвище, звання та пред'явити на його вимогу службове посвідчення”.
Прохання до міліціонера назватися, суд розцінив як “порушення громадського порядку”. Далі “почесний” суд підтримав ініціативу міліціонера, який на повторне прохання назватися, викликав оперативну групу.
Оперативники захотіли дізнатися, хто ж це дозволяє собі вказувати на порушення їх колег та почали вимагати показати посвідчення особи всупереч статті 11 Закона України Про міліцію, за якою вони повинні “перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу”.
Підозру журналісту не оголошували, а лише вимагали у нього назватися. Та в разі відмови, погрожували відвезти в райвідділ та скласти протокол за “злісну непокору”. Хоча згідно практики розгляду судами справ про адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління (статті 185—1852 КУпАП), яка розміщена на сайті Верховного суду України, “вимоги працівника міліції та розпорядження — акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, — мають бути законодавчо обґрунтовані.”
Обґрунтовувати міліціонери нічого не збиралися, власне і не було що. Затримали просто так, написавши в протоколі, що журналіст порушував громадський порядок та шарпав їх за одяг. Які ж дії він вчиняв, що порушував громадський порядок у протоколі не зазначено.
З чого слідує, що міліціонер може незаконно попросити ваш паспорт (ну бо йому так захотілося), а в разі його відсутності чи відмови, затримати вас за злісну непокору та скласти протокол. Цікаво, що санкція за 185 статтею передбачає навіть 15 діб арешту. З цього слідує, якщо вас замовлять, то посадити вас на два тижні - простіше й не буває.
Суддя Юрій Олексієнко впродовж засідання ставив одне й те ж запитання, подане під різними кутами: “як вів себе Столяров при спілкуванні з міліцією”. Негативне, для журналіста рішення, стало, апріорі, очевидним на середині судового процесу, коли суддя почав висловлювати беззаперечність і правильність вимог міліціонерів представитися.
- Як це ти їм не хотів назвати себе, - щиро дивувався суддя Олексієнко. - Це ж міліціонери!
Дивом, судове рішення було надруковано та зачитано неймовірно швидко - через 15 хвилин після закінчення засідання.
Присутність в залі правозахисника Дмитра Гройсмана, громадського активіста Володимира Воловодюка, журналіста Антона Булгакова та Бориса Максимчука, який також зараз судиться з “мєнтовським безпрєдєлом”, не стимулювала апеляційний суд до оголошення законного рішення. Чим пригнітила і так слабку віру та надію в українське правосуддя. Залишилася тільки надія на Європейський суд з прав людини, куди в Страсбург буде подана відповідна скарга.
Читайте також:
Суд штрафанув журналіста 20 хвилин Олександра Столярова за “злісну непокору” міліції
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
№ 16 від 17 квітня 2024
Читати номер
Anonymous
Anonymous
Anonymous
Anonymous