Знайомтеся - Бірмінгем, місто-побратим Вінниці

У Бірмінгемі живе понад мільйон людей, а його площа перевищує вінницьку у багато разів. І весь цей "мурашник" якось примудряється обходитися без трамваїв, тролейбусів, автобусів і "маршруток". Немає там і метрополітену. 

Пішоходів на тротуарах, до речі, теж не густо. Зате свій автомобіль є практично у кожного старшокласника. 

Півтора дня у Вашингтоні

> В компанії бірмінгемців цілий тиждень провели п'ять вінничан:

Вінницька делегація, зліва направо: Ольга Безпалько (голова "Спілки молодіжних організацій Вінниччини), Сергій Штукарін (супроводжуючий групи, сам з Донецька),  Євгеній Фролов (головний редактор "RIA", "20хвилин"),  Алла Гара (аспірант кафедри шкірних та венеричних хвороб ВНМУ), Дарія Тихонова (голова секретаріату ВМГО «Спілки робітничої молоді України») Дмитро Слободянюк (громадьскій діяч, почесний голова Студпарламенту Вінниччини).

Подорож відбулася завдяки програмі "Відкритий світ" від Американських Рад з міжнароної освіти.  Фінансує її Конгресу США. У рамках цієї програми вже багато українців відвідало Америку. Подорожі вінничан посприяв громадський діяч Олександр Капітан.

Першим етапом “Відкритого світу” є відбір,  на який подавати своїх кандидатів мають право лише ті організації, що отримали запрошення.  З тих, кого обрали, формують групи по п'ять осіб - кожна команда летить в окреме місто. До кожної п'ятірки приставляють провідника-фассілітатора, який добре володіє англійською і вже бував у США. Потім - оформлення документів і виліт до Вашингтона. 

Разом з вінничанами з Борисполя летіло близько 50 українців. Подорож була тематичною - присвячена освіті. Майже всі з наших попутників були представниками тих професій, що сіють добре, мудре, вічне. Лише наша, вінницька група дещо виділялася, була найбільш молодіжною та складалася з представників лише одного міста. Виявляється, на цьому наполягли самі бірмінгемці - вони хотіли бачити у себе лише вінничан. 

У Вашингтоні ми провели півтора дні. Нам організували швидку екскурсію містом, розповіли про сильні та слабкі сторони державного механізму США, спробували (без особливого, правда, успіху) пояснити, як влаштована американська виборча система, познайомили зі своєю життєвою філософією. Вся делегація також побувала в нашому рідному українському посольстві, де пригощали смачною, але переважно американської їжею. 

Ну без цього ніяк. Фото на фоні Капітолію

Шкода, що з якихось причин не відбулася обіцяна зустріч з Мирославою Гонгадзе, яка зараз живе у Вашингтоні і працює на "Голос Америки" та радіо " Свобода ". Зате приємним, незапланованим пунктиком стала неофіційна вечірня екскурсія по Джоржтаунського університету, яку ексклюзивно для вінничан влаштував 31-річний професор Сем Потоліккіо. 

Сцена зали для урочистостей Джоржтаунського університету. З неї виступали багато президентів США

Сем Потоліккіо (праворуч) - входить в число найперспективніших молодих викладачів у світі. Він часто буває з лекціями у Росії і Україні.  

Що стосується Білого Дому - то він набагато менший і скромніший, ніж очікуєш. Якщо порівняти його з Межигір'ям, то американцям має бути дуже соромно. 

Маленький, скромний Білий Дім. Підійшовши до нього, ви одразу потрапляєте у приціл снайперів, що сидять на даху 

Загалом Вашингтон запам'ятався своєю особливою атмосферою, затишком. І величезною кількістю бомжів.

У Вашингтоні багато бездомних

Безхатько влаштував собі "квартиру" прямо поряд із знаменитим монументом Лінкольну

Знайомство з бірмінгемцями

Після Вашингтона ми відразу вилетіли до Бірмінгема.

Просмотреть увеличенную карту

У маленькому аеропорту нас зустріли Скотті Колсон, Майкл Флінор і Влад Чуєнко зі своєю дружиною Мариною. Ці люди взяли на себе головну роль в організації всієї програми перебування вінницького десанту в Бірмінгемі.

Трохи докладніше про кожного з них.

Скотті Колсон - велетень, зростом під два метри, який дуже любить пожартувати і голосно посміятися. Своїм сміхом він мені запам'ятався надовго. А ще Скотті дуже розумний і приємний у спілкуванні чоловік, об'їздив безліч країн, не раз бував в Україні і навіть є почесним консулом нашої держави. 

- В Україні мене пригощали найгидкішою їжею, з того, що я їв, - сміється Скотті. - Салом у шоколаді!

У Вінниці Скотті теж бував не раз. Причому до побратимства наших міст він ставиться дуже серйозно і сумує від того, що ці відносини існують фактично лише на папері. Скотті - людина відповідальна, він - помічник мера Бірмінгема. До того ж пересидів на цій посаді вже не одного міського голову.

Майкл Флінор - лікар за професією. Трохи розуміє російську. Дуже поважний і приємний чоловік. Громадський активіст і багато років очолює українську програму в Бірмінгемі. Зараз з якихось там причин відходить від справ і передає свою громадську ношу Владу Чуєнко. 

Влад Чуєнко і його дружина Марина - ці люди стали для нас мало не рідними. Обоє родом з України. Переїхали в Штати на початку 90-их. Починали тут життя з нуля, пережили нелегкі часи і змогли порівняно міцно стати на ноги. Вже в Америці у Влада і Марини народилася дочка. Зараз дівчина вчиться в престижному коледжі в Сан-Франциско. 

Марина займається науковими дослідженнями, а Влад працює в мерії пожежним інспектором. У його обов'язки, зокрема, входить контроль пожежної безпеки приміщень. 

В Україні це дуже "хлібна" робота. Хабарі, хабарчики, хабарища...

- Але тут таке не пройде. Це виключено, - каже Влад. - В Америці ніхто не бере і не дає хабарів. Люди цінують свою роботу і свободу.  

Перш ніж влаштуватися на державну посаду, Влад в додаток до своєї радянської вищої технічної був змушений отримати місцевий диплом. І навіть встиг попрацювати шеф-кухарем у ресторані, хоча ніколи не навчався цьому. 

- Покликання, - каже він.

Глибока обізнаність Влада у найменших тонкощах всіх місцевих страв, соусів і напоїв, не раз ставала нам у пригоді. Адже, розкривши меню мексиканських страв англійською мовою, дуже складно зробити усвідомлений вибір.

Скотті Колсон, Майкл Флінор і Влад Чуєнко приймали у Бірмінгемі не одну делегацію з України, в рамках “Відкритого світу”. Приїжджали різні люди з різних регіонів.  Була навіть делегація, що складалася виключно з голів сільських рад. Зазвичай прилітали делегати старше 35 років. 

- Скотті цього разу попросив, щоб до нас запросили лише вінничан, - каже Влад. - І він хотів бачити молодь. Так і вийшло.

 

Вихідні у Флориді

Приїхавши в Бірмінгем, штат Алабама, ми повечеряли і по нічному хайвею відразу попрямували... в сусідній штат Флориду. У місто Панама Сіті на березі Мексиканкої затоки. На носі були субота-неділя, де ж їх ще провести, як не на пляжі.

Перше спільне фото з бірмінгемцями

Відстань між Бірмінгемом і Панама Сіті десь така ж, як між Вінницею та Одесою. Що в американських масштабах означає "поряд". Їхати - кілька годин. Але милі в Штатах пропливають під колесами набагато швидше і м'якше, ніж кілометри в Україні. Дороги гарні, навіть на великих швидкостях машину абсолютно не трясе.

Панама Сіті - улюблене місце відпочинку багатьох жителів Бірмінгема. Тут добре, замість дерев - пальми. Сюди нерідко приїжджають і Влад з Мариною. А Скотті - той взагалі має дачу в ста метрах від пляжу, який в Панама Сіті тягнеться на десяток кілометрів і висипаний чистеньким, дрібним, біло-прозорим піском. 

Гортайте галерею фото з Панама Сіті:
{photo_gallery id=2469|}

- Цукрові піски Панама Сіті Біч. Так це називають, - каже Влад.

Те, що ми побачили у Флориді, сильно відрізняється від того, що можна побачити, наприклад, в Криму. Пляжна смуга абсолютно нічим не забудована, ніяких грибочків або іншої нісенітниці. Пісок, мушлі, трава - більше нічого. Ряд будівель починаються тільки через 50 метрів від води. В США отримати в приватні руки пляж неможливо. Це - державна власність. Але є ще одна причина.

- Раз на п'ять-сім років всі ці будинки на березі змиває ураганом, - каже Влад. - Чим далі від моря, тим простіше.

Клімат в Панама Сіті відмінний. Середина листопада, а термометр вдень показував нам 25-27 градусів. Сонце, блакитне небо... Скотті назвав це "Ukrainian weather", тобто "українська погода".  Нам пощастило - наприкінці осені там часто бувають холодні, похмурі дні. 

- Щоразу, коли я привожу сюди українців, стоїть дуже гарна погода, - каже Скотті. - Навіть взимку.

Море тепле, ми з задоволенням купалися. Втім, тільки ми одні. Американці ж гуляли вздовж берега або сиділи біля води в шезлонгах.

- У цей час тут купаються тільки наші і канадці, - жартує Влад. - А взагалі, місцеві купатися не особливо люблять. Навіть влітку. Зайде у воду по пояс з пляшкою пива і стоїть. Багато хто навіть плавати не вміє.

До речі, нас ще по дорозі в Панама Сіті попередили, щоб ми далеко не запливали і не заходили в море в час від заходу до світанку. Бо - акули. І їх тут багато.

Живність на півдні США взагалі екстремальна. Тут водяться небезпечні змії, отруйні павуки і комахи. Місцеві домашні таргани - це теж щось. Бачив одного на дачі Скотті Колсона - сантиметрів п'ять у величину.

В Бірмінгемі з живністю те ж саме. Дикої фауни багато і вона нахабніє. Головну проблему становлять єноти і білки, які тероризують мешканців приватного сектора, тобто 99% жителів Бірмінгема. 

- А коли їдеш по трасі, на дорогу запросто може вискочити щось з лісу, - розповідає Влад. - У машину Скотті колись олень збоку врізався. 

За словами Влада і Марини, в Америці диких тварин дуже багато. Є спеціальні шерифи, які охоронять зелені зони. Кара за браконьєрство сурова.

- Тут за природою добре доглядають, - каже Марина.

 

Місто з кількох міст

Провівши вихідні в Панама Сіті, ми повернулися в Бірмінгем у понеділок вранці. 

Попереду - п'ять днів з насиченою програмою. Скотті запланував для нас екскурсії до лікарні, відвідування університетів, в редакцію місцевої газети "Велд Бірмінгем" і багато іншого. 

Зустріч вінничан з редактором газети і сайту "Weld for Birmingham"

"Weld for Birmingham" і вінницька RIA 

Така картина висить у редакції "Weld for Birmingham". Художник, що її намалював працює у виданні кур'єром

Жити нам належало в місцевих сім'ях, які погодилися прийняти у себе гостей з України. Це теж обов'язкова частина програми "Відкритий світ" - знайомство з простими американцями в їх домашньому, сімейному середовищі. Цей досвід виявився дуже приємним, хоча не всі серед нас добре володіли англійською мовою, а в приймаючих родинах ніхто не знав ні російської, ні української. Ми вдячні за гостинний прийом. 

Дмитро Слободянюк та Євгеній Фролов з подружжям Шері і Джиммі Крелл (в центрі). В будинку цієї родини вінничани мешкали п'ять днів. Американці були дуже гостинні  

Загальне фото вінничан з приймаючими родинами

Сам Бірмінгем порівняно невеликий. Вікіпедія пише, що його населення лише 230 тисяч осіб. Однак фактично місто складається з декількох містечок, які притиснуті одне до одного і утворюють єдину агломерацію. Її загальне населення, за словами Скотті, 1,1 мільйона, з яких 68% - чорношкірі. 

Більшу частину площі міста займають райони приватних будинків. Звичних для наших міст багатоповерхівок тут немає. 

Щоб роздивитися панараму Бірмінгема детальніше натисніть зображення 

Як і громадського транспорту. Тільки один раз в Бірмінгемі ми побачили невеликий автобус - стилізований під старий трамвайчик.

- Це один з небагатьох у місті, - сказав Скотті. - І ходить він практично вздовж однієї вулиці.

Зате в Бірмінгемі майже у всіх є автомобілі. Не так як у нас - один на всю сім'ю, а по машині на кожного, починаючи з 15-річних підлітків. 

Є машини і у найбідніших. Іноді дуже непогані. Коли ми проїжджали по одному з неблагополучних районів, Влад звернув увагу на спортивний автомобіль, припаркований біля старого будинку.

- Швидше за все тут живе наркодилер, - сказав він.

Злочинність і церкви 

Злочинність і наркоманія - велика проблема для Бірмінгема, як і для США в цілому. Алабама займає 10 місце по злочинності в Америці. За словами Скотті, тільки в самому Бірмінгемі за 2012 рік вбили близько 60 осіб (у Вінниці, для порівняння - 18).

Грунт для криміналу - це 27 відсотків населення, яке живе за межею бідності, тобто заробляють менше 20 000 доларів на сім'ю в рік. Основна частина бідних - афроамериканці. 

- У Бірмінгемі є райони, в які ввечері і вночі навіть поліція рідко заїжджає, - каже дружина Влада Марина.

А одним з найнебезпечніших в нічний час районів Бірмінгема виявляється є ... центр міста, даун таун. Причому це стосується майже всіх американських міст.

- Центр - це діловий район, де люди тільки працюють, і до вечора він порожніє, - каже Влад. - Якщо гуляти там, можна нарватися на неприємну зустріч.

Втім, не все так страшно. Основна частина міста - цілком благополучні райони. Їх жителі, схоже, себе почувають абсолютно безпечно. Що підтверджують вхідні двері - звичайні дерев'яні, часто з великими вставками скла. Замки у дверях теж прості, скоріше для галочки, ніж для реального захисту.

А  ще у Бірмінгемі майже на кожному кутку стоять церкви. Їх тут близько 1300, переважно протестантські. Це дуже релігійне місто. Але церковна громада в Америці - це перше за все клуб, який об’єднує cусідів і друзів, де також вирішується багато цивільних питань. Наприклад церква, пастором в якій служить Скотті Колсон (так, в нього бурхливе життя) кожного року 24 серпня святкує день Незалежності України. 

А ще Скотті є головою сусідської громади - об’єднання власників будинків в окремому районі, таке собі мікросамоврядування. У Бірмінгемі їх 99. Коли він зайняв цю посаду, його район був у занепаді. Щоб врятували ситуацію, він зробив досить несподіваний крок. 

- В нас було багато пустих будинків і ми запросили до себе жити одностатеві сімі’ї, - каже Скотті. - Зараз вони займають чверть будинків.  І район потроху почав квітнути.  Бо геї і лесбіянки - це люди, які мають гроші. І ще в них зазвича гарний смак. 

Одностатеві шлюби в Алабамі не дозволеніі. Але якщо пара одружилася  в іншому штаті, їх союз вважають дійсним і тут.

- Алабама буде останнім штатом в Америці, який легалізує марихуану і одностатеві шлюби, - каже Скотті. - Тут традиційно притримуються дуже консервативних поглядів. 

Найбільший работодавець - університет

Якщо дивитися на Бірмінгем з пагорба, то лише на околиці міста можна побачити, що димлять труби заводу. Так з вигляду і не скажеш, що це місто - промисловий центр, гігант металургії, індустріальне серце півдня США.

Втім, це вже більше стосується минулого. Автоматизація виробництва призвела до безробіття і, починаючи з 70-их років, місто поступово змінило вектор розвитку. Тепер це - центр освіти і медицини.

- Найбільший роботодавець у місті - UAB, - каже Скотті. 

Ці три букви - місцевий бренд номер один, їх можна зустріти повсюди. Означає - University of Alabama at Birmingham, тобто - Університет штату Алабама в Бірмінгемі. 

- Друге місце в зайнятості населення займають банки, - говорить Скотті. - Третє - енергетична компанія "Алабама Павер". Четверте - телефонні компанії. 

Металургійні заводи в цьому рейтингу займають п'яте чи навіть шосте місце. Деякі з них і зовсім зупинили свою роботу. У Бірмінгемі є місця, що нагадують наш вінницький “Хімік”. Все в руїнах.

Закинутий металургійний завод на околиці Бірмінгему 

Але це на околиці. А в центрі -  нові будівлі, з яких багато має відношення до охорони здоров'я. Бірменгем - центр медицини та медичної освіти. До речі, були спроби співпраці з нашим університетом імені Пирогова. Але американці залишилися розчарованими цим досвідом.  

Так як серед вінницької делегації двоє медиків, нам влаштували грунтовну екскурсію по лікарнях Бірмінгема. Перше, що там кидається у вічі - це інтер'єри і екстер'єри. Місцями забуваєш, що це лікарня. Ніякого характерного запаху, ніякої плитки на стінах. Навпаки - скрізь картини, скульптури.

Гортайте галерею фото з лікарень Бірмінгему:
{photo_gallery id=2473|}

Дитяче відділення більше нагадує супермаркет - все яскраве, веселеньке. Від лікарів, які працюють з найменшими, навіть не вимагають носіння білих халатів, адже вони лякають малюків.

Дивувало все. І відділення швидкої допомоги зі своїми вертольотами, і величезне пологове відділення на 16 палат, в якому одного разу поставили рекорд - 49 пологів за 24 години.

Але найбільше вразило відділення хірургії в одній з головних лікарень міста. Два поверхи, 22 операційні кімнати.

- Всі операції виконують роботи, - каже лікар Сандра Дейлі. - Крім пересадок органів і нейрохірургії. Хірург не контактує з хворим безпосередньо, він одягає на пальці спеціальні датчики і керує діями робота.

У центрі хірургічного відділення є центральний пункт, з нього на великому екрані можна спостерігати за всіма операціями, які відбуваються в даний момент.

Коротше, все круто. Але дуже дорого. Медицина в США - це в першу чергу бізнес. Проблема охорони здоров'я - чи не головна для американців. Медичну страховку дають не на кожній роботі, а купити її самому - дуже дорого. Але навіть якщо у вас є страховка, не виключено, що доведеться доплачувати. За деякі аналізи, наприклад, - по кілька сотень доларів. Стикаючись з серйозними хворобами - своїми чи близьких - люди влазять у борги, розоряються, втрачають житло. 

- У цій країні добре живеться, тільки поки ти здоровий, - сказав нам хтось із місцевих.

Темне минуле. Боротьба проти расизму

Коли ми були в Бірмінгемі, там якраз святкували 50-річчя руху за громадянські права чорношкірих, яке очолив Мартін Лютер Кінг. Бірмінгем зіграв в цій історії дуже важливу роль.

В минулому місто-побратим Вінниці було одним з найбільш сегрегованих у США. Ще в 60-тих роках в місцевих автобусах існували м'які сидіння для білих і жорсткі для чорних. Бірмінгем був також одним з оплотів Ку-клукс-клану. Відчувається рабовласницьке минуле, від якого Алабама відмовився не по своїй волі. Мартін Лютер Кінг говорив: "Якщо я поміняю ситуацію в Бірмінгемі, я поміняю ситуацію в усій країні".

Монумент чотирьом дівчатам, що загинули від теракту у 1963 році

За основу для цієї скульптури, що стоїть біля музею громадянських прав Бірмінгема, взяте фото з газети

Боротьба афроамериканців за рівноправність з білими - одна з улюблених тем Скотті Колсона. Він каже, що в Бірмінгемі досі іноді відчувається дух сегрегації. Хоча з часом все рідше. 

- У 80-тих роках я ходив до церкви, де були тільки білі, - розповідає Скотті. - Чорношкірих туди не пускали. Я запропонував відкрити наші двері для людей з будь-якими кольором шкіри. Мене вигнали. Довелося знайти собі нову церкву, а та стара, до речі, скоро розорилася.

Щоб розповісти про події 60-тих років, Скотті привів нас до музею цивільних прав.

Показував місце поряд з ним, де в 1963 вибухнула бомба, забравши життя чотирьох чорношкірих дівчаток. Реакція суспільства на цей теракт, який влаштували люди близькі до Ку-клукс-клану, прискорила скасування законів, що утискають права чорношкірих. Зараз біля місця вибуху споруджена зворушлива скульптура - дівчатка грають з голубами. А поруч з нею інші фігури - діти за гратами, поліцейський з собакою, що нападає на чорношкірого. 

Завідувачка міським архівом Бірмінгема Бріджит Джордж тримає в руках поліцейську палицю. Вона зроблена із дерева. У 1960-их роках, під час демонстрацій афроамериканців, такі палиці роздавали навіть пожежним, яких активно долучали до розгону протестів

- У 60 роках по Бірмінгему прокотилася хвиля мирних протестів, - розповідає Скотті. - Чорношкірі люди виходили на демонстрації, вимагаючи рівних прав. Їх за це били поліцейські, поливали з пожежних шлангів. На протести виходили школярі. Один раз дітей заарештували в такій кількості, що замість в'язниці довелося використовувати кілька стадіонів.

Дивний експонат, що зберігається в міні-музеї мерії Бірмінгема. У цих черевиках перукар Мартіна Лютера Кінга ніс американский прапор під час однії з демонстрації афороамериканців проти сегрегації

З рештою все закінчилось так, як про те мріяв Мартін Лютер Кінг. Чорні і білі зрівняні в правах і можливостях. Але в соціальному плані різниця відчутна і досі. Відсоток бідних і малоосвідчених серед чорношікирих дуже високий.

Спорт в Бірмінгемі

Бірмінгем місто не тільки релігійне, але й спортивне. Тут десятки стадіонів, майданчиків, басейнів. З командних видів спорту найбільше цінується американський футбол, баскетбол и бейсбол. 

В Бірмінгемі є найстарша з діючих бейсбольних арен в Америці - стадіонів Rickwood. Він побудований у 1910. Колись належав команді "Бірмінгемські барони", зараз вони перебралися на новий стадіон, а на "Ріквуді" грають школярі. І знімаються фільми.

Найстарший діючий бейсбольний стадіон Америки - Rickwood у Бірмінгемі

Девід Брувер - хранитель стадіону Rickwood

- Якщо комусь в Америці потрібно зняти сцену про бейсбол на початку ХХ століття, вони їдуть сюди, - каже Девід Брувер. 

Девід - хранитель стадіону. Він займається цим, як волонтер. Ще недавно "Ріквуд" хотіли знести, тепер завдяки таким як він - це одна з  визначних міських пам'яток.

Шкода, що ми потрапили в бейсбольне позасезоння, було б цікаво подивитися на гру.

Зате нам пощастило з баскетболом. Були на матчах місцевої команди "UAB Blazers", яка грає в університетській лізі. Її логотип - дракон, він красується на половині всіх автомобільних знаків у місті. Наприклад - на номерах Скотті Колосона. Команда має величезну підтримку в місті і навіть на рядові ігри збираються сотні вболівальників

Арена "UAB Blazers" виглядає зовсім не по-студентському. Все дуже масштабне, блискуче, чисте. Одні тільки екрани над ігрової зоною чого варті. Таких баскетбольних стадіонів в Україні, напевно, годі й шукати. 

Гортайте галерею фото з баскетебольного матчу:
{photo_gallery id=2476|}

Сама гра - ціле шоу. Таке відчуття, що це не університетська ліга, а майже NBA. Особливо радували дівчатка чірлідери - все як у кіно, хіба що обличчя не такі симпатичні. В Америці з цим складно.

Є ще одна "UAB Blazers" - команда з американського футболу. У США цей спорт - релігія. Навіть захоплення українців європейським футболом не настільки повальне.

До речі, звичайним американцям швидше за все нічого не скажуть слова, якими ми так пишаємося - "Кличко" та "Динамо” Київ. Наш футбол (або сокер, по-їхньому) в Америці не дуже популярний, а про братів Кличків чули лише ті, хто цікавиться боксом.

- Кличко чужий для Америки і його тут майже не показують, - говорить Влад. - Коли був бій з Повєткіним, я не зміг знайти жодного каналу, який би його транслював. Навіть за гроші. Ледве в інтернеті знайшов онлайн-трансляцію - російською на сайті.

Бірмінгем хоче дружити

Гарним доказом перемоги ідей Мартіна Лютера Кінга є те, що зараз Бірмінгемом керує афроамериканець Вільям Белл.  

Його попередником також був афроамериканець - Ларі Лангфорд. Скандально відомий Ларі Лангфорд. У 2010 році його посадили у в'язницю на 15 років - за корупцію. Суд визнав Лангфорда винним у привласненні 156 тисяч доларів. Ці гроші він отримав завдяки корупційній схемі, пов'язаній із збиранням грошей на каналізацію. У реаліях нашої країни - безневинна помилка для чиновника. 

У нинішнього міського голови Бірмінгема Вільяма Белла репутація краща. Він переміг на виборах в 2010 з результатом в 54% голосів. Наша, вінницька група зустрічалася з ним в останній день перебування в Бірмінгемі. Веселий, енергійний чоловік середніх років, з білосніжною посмішкою. Розмова з мером була недовгою і звелася до того, що нашим містам слід зміцнювати свої родинні стосунки.

Зустріч вінничан з мером Бірмінгема Вільямом Белллом

Вільям Белл зрадів традиційному вінницькому подарунку

Реальне зміцнення дружби Вінниці та Бірмінгема було темою всього нашого перебування в Алабамі. Скотті Колсон і Влад Чуєнко дали зрозуміти, що для них дійсно важливо перевести нинішнє братство-сестринство з порожньої формальності у щось відчутне. Хоча б у рамках інтернет-простору.

Ми домовилися, що зв'яжемо наших студентів, які вивчають англійську з їхніми студентами, які вивчають російську та українську (такі є, серйозно, ми їх бачили). А також домовилися про співпрацю газети RIA та сайту "20 хвилин" з бірмінгемською газетою "Weld for Birmingham". Це - перші кроки.

До речі, в 2015 делегація з Бірменгема на чолі з мером, цілком можливо, заїде до Вінниці. Було б непогано знову побачити людей з цього міста, тому що залишати "Американську Вінницю" було трохи шкода.

Шкода також, що за всі п'ять днів у Бірмінгемі у нас не було часу просто прогулятися по місту. Нікуди не поспішаючи. На що Скотті Колсон сказав

- Це дуже по-європейськи. В Америці просто так ніхто пішки не ходить. 

 

Чим зап’ятався Бірмінгем?  

Ольга Безпалько, 
Голова "Спілки молодіжних організацій Вінниччини"
Бірмінгем запам'ятався мені масою позитивних емоцій та корисним досвідом. Але вразила активність бірмінгемців, щодо вирішення суспільних проблем.

Алла Гара,  
Аспірант кафедри шкірних та венеричних хвороб ВНМУ
Вразила відкритість бірмінгемців, бажанням допомогти місту-побратиму у розвитку та  впровадженні кращих наробок діяльності влади міста та демократичних засад. 

Дмитро Слободянюк,
Громадьскій діяч, почесний голова Студпарламенту Вінниччини
Я радий, що влада Бірмінгема бажає активно співпрацювати з Вінницею і у нас дійсно є гарні спільні перспективи

Дарія Тихонова,
Голова секретаріату ВМГО «Спілка робітничої молоді України» 
Бірмінге запам'ятався своїм "Відкритим світом", а саме відкритістю сімей в яких ми жили, відкритість до співпраці від колег та відкритість до діалогу від мешканців міста.

Євгеній Фролов
Головний редактор "RIA", "20хвилин"
Запам'яталися місцеві краєвиди і люди. Чесно кажучи, до цього був про американців гіршої думки, а вони насправді дуже прикольні і приємні. А ще вразили порції в ресторанах. Іх просто не можливо доїсти до кінця.

 

Дослідження для цієї статті були проведені за частковою фінансовою підтримкою програми “Відкритий світ”, що адмініструється American Councils. Думки, що висловлюються у цій сатті належать авторові, і необов’язково співпадають з офіційною точкою зору Центру лідерства “Відкритий Світ” та організації American Councils.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.