Звідки у Тернополі взялося “Заведеніє” (ЩЕ ФОТО)

Гроші у часи, коли Тернопіль був ще молодим, на опіку над бідними та потребуючими, або ж просто “дідами”, виділяла не держава - усе необхідне подібні заклади отримували від господарювання у своїх же маєтках. Поля та будівлі для шпиталів у місті XVI ст. виділяли його власники.
Шпиталь мав лани

Притулки для бідних у Тернополі з’явилися принаймні тоді, коли власником міста з 1567 р. став князь Костянтин Острозький. Уже через три роки вельможа видає грамоту, згідно з якою при соборній церкві Різдва Христового має бути такий заклад для українців-русинів. На шпиталь князь записує “на вічні часи” волоку або ж лан такий самий, як і для поляків. Обидва поля повинні мати навіть аналогічні довжину та ширину. Відомо і те, де приблизно розташовувався шпитальний фундуш: на межі грунтів села Біла.
Одначе ланів у русинського шпиталю було два. Ще одне поле власник міста виділив у стороні Березовиці, де “від гостинця теребовлянського до гори йдучи, до рогу окопів, до якого міські грунти впираються кінцями з двох боків”.
Призначив пан Острозький також вісьмох опікунів-розпорядників шпиталю та церкви. Збереглися навіть імена і прізвища людей, які цю посаду зайняли першими: Душин Олехович, Гицько Ваєвич, Марко Сукенник, Симеон Личковецький, Андрій Крупка, Тимко Крамар, Лука Гороховський та Лукаш Дяк. Ті люди мали, як написав власник міста, розпоряджатися усіма справами церковними. Коли ж хтось із них помре, громада мала обрати йому заміну.
Хотіли нажитися на бідних
Громадські поля у Тернополі і дохід від них були не тільки порятунком для бідних, а й ласим шматком, на який зазіхали різні шахраї. Так, уже у 1600 р. лан, що межував із землями села Біла, захопили жителі Білої і підприємливий єврей Мендель. Тож тернополяни Лаврін Ледтвуйт, Андрій Крупка і Лесько Чайка поскаржилися Острозькому. Власник міста наказав справу залагодити, виділивши Менделю стільки ж землі, по скільки мали польський і руський шпиталі. Жителям Білої землі не додавали, мовляв, вони мають окрім того достатньо поля.
Та зазіхання на землю на суперечці 1600 р. не завершилися. До зловживань, як писав у своїй розвідці про Тернопіль священик Петро Білинський, вдавалися навіть самі пожиттєво обрані громадою опікуни шпиталю. Вони винаймали поле самі чи дозволяли робити це своякам. Коли ж ті помирали, їхні діти присвоювали собі маєтності і громаді доводилося судитися. Так, 27 липня 1725 р. перед судом у Тернопільському замку постав уже Петро С…ій (прізвище повністю не збереглося - прим. ред.). На нього подали позов саме через присвоєння шпитального поля. Вирок винесли оперативно: уже 6 серпня постановили, що землю потрібно повернути. Таким чином з утриманням старців при церкві виникали проблеми.

Зрештою у 1883 р. фундацію Острозького взагалі відділили від храму і заснували “Заведеніє фундації Константина князя Острозького в Тернополі”. Благодійний заклад не зник. Навпаки, для нього взялися зводити новий будинок на вул. Острозького - те саме “Заведеніє”, білі на синьому фоні літери вивіски якого досі впадають у вічі тернополянам та гостям міста. Цю двоповерхову споруду відкрили 12 травня 1886 р., з нагоди 360-річчя від народження Костянтина Острозького. Про 22 старців, город і сад, а також дитсадочок для дітей почали дбати сестри-служебниці Непорочної Діви Марії. Їх у Тернопіль запросив отець Володимир Громницький і свою роботу черниці проводили аж до ліквідації українських закладів радянською владою.
“Так було з фондом руським. Як керовано фондом польським, не можу нічого сказати, бо жодних документів про те не маю. Знаю тільки, що той фонд належить тепер до латинського пароха, за що він має утримувати “дідів костельних”, - написав у 1893 р. Петро Білинський. І справді, документів про тернопільські шпиталі - катма. Навіть ті, що зберігали у парафіяльному архіві церкви Різдва Христового, втрачені під час двох Світових воєн. А от нещодавно віднайдені на горищі цього храму старовинні документи тепер зберігають у Тернопільському обласному архіві. Їх ще не вивчили.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.