Вирушаємо у Космач по рідну культуру

20 ХВИЛИН

У Космач приїжджають майстри з усіх куточків світу, починаючи з Польщі та Словаччини і закінчуючи Бразилією та Аргентиною, - розповідає Тетяна

Космач - село на Гуцульщині (в Івано-Франківській області), подібне до багатьох, що розкинулись біля підніжжя Карпат: з присілками, полонинами, нестримними гірськими ріками. Та деякі речі вирізняють його з-поміж інших.
Перше - це його розмір: Космач - найбільше село у Європі, що розкинулось на площі 84 квадратні кілометри. До того ж своєю формою воно нагадує сонце: його 32 присілки розходяться, мов промінчики, по навколишніх горах. Друге - у Космачі цього року вдруге відбудеться другий міжнародний фестиваль "Великдень у Космачі". У його рамках відбудеться IV Всесвітній зліт писанкарів. А торік стартував перший молодіжний фестиваль етноеволюції. Фотохудожник Тетяна Веселова, побувавши на ньому, привезла чимало вражень і спогадів.

Через етнофестиваль до стародавньої культури
Навіть переглядаючи фотографії, було зрозуміло, що фестиваль привабив до себе абсолютно різних людей за статусом, віком, поглядами. Місцеві жителі в національних костюмах, іноземці і "свої" в джинсах, неформали у властивому їм вільному стилі - гуцульська земля радо приймала всіх.
- Таким чином молодь дійсно може зацікавитися українською музикою, культурою взагалі. Адже на етнофестивалі можна було почути творчість і місцевих жителів, які приходили з навколишніх гір і представляли свої пісні, і гуртів із осучасненою етнічною музикою. Це дійсно цікаво і дуже захоплює.

Відео дня

>Хочеш грати на трембіті? Приїжджай у Космач!
Крім того, що слухати, у Космачі можна навчитись і грати на музичних інструментах. Серед безлічі майстер-класів: писанкарства, різьблення по дереву, виготовлення ляльок-мотанок – є й ексклюзив - навчання гри на трембіті. Тільки якщо думаєте, що це просто, то дозвольте вас розчарувати: ні, непросто і нелегко. Тетяна в цьому запевнила.
- Із першого разу не в кожного виходить витягти з інструменту хоч якийсь звук, - розповідає моя співрозмовниця. - До того ж краще завжди виходить чомусь у чоловіків. Там треба губи по-особливому, специфічно ставити, у них (чоловіків), виходить краще.
Трембітами на Гуцульщині користуються і донині. Можливо, не з тими цілями, що раніше, - для попередження про небезпеку чи запрошення на якусь подію. Та щоб зробити інструмент, часу та зусиль треба докласти чимало. Трембіта виготовляється тільки зі ствола сосни, в яку вдарила блискавка.
- Найбільше таких дерев можна відшукати після громовиць - періоду сильних дощів із грозами. Та ще й після цього дерево тривалий час висушується, вимочується під дощами, виставляється на вітрах, - щоб воно загартувалось.
Чим складніші умови пройде дерево, тим глибший звук буде в результаті у трембіти.

На нічліг до Петра та Марічки
Про місце, де можна заночувати, за словами дівчини, турбуватися не треба. Місцеве населення дуже гостинне і за символічну плату (гривень 20-25) обігріє, нагодує і спати покладе.
- Гуцули дійсно дуже відрізняються від нас і способом, і ритмом життя. Там особливо нікуди не поспішиш і цьому не треба опиратися. Автобус, наприклад, запізнюється на годину - добре: є можливість поспілкуватися з рідними та знайомими.
Тільки от порозумітися мандрівникам зі своїми господарями було спочатку досить важко. Адже мова гуцулів - то суміш російської, української, угорської, молдавської, польської плюс говірка, властива даному регіону.
- Ми купили "Словничок української говірки" і займалися тим, що брали якесь гуцульське слово і намагались вгадати, що ж воно значить. Вдавалося це рідко, - сміється дівчина.
Та, незважаючи на це, Тетяна розповідала про господарів із захватом. Обом під сімдесят, а вони такі "живчики", що й не скажеш.
- По господарству пораються, холодною водою обливаються - вони дуже загартовані, - каже Тетяна, - і дуже працьовиті. До того ж завжди допомагають один одному, і не має значення, знайомий ти з цією людиною чи ні. Просто в горах без цього не вижити. А ще хазяйка одного ранку спеціально піднялася вдосвіта, щоб наварити нам вареників із сиром. Бо напередодні подруга обмовилась, що дуже хотілося б покуштувати.
Тетяна запевнила, що вареники були дійсно смачними, незважаючи на специфічний смак гуцульського сиру. Цього року дівчина знову збирається з друзями на фестиваль. Каже, що таку подію не пропустить нізащо.

Довідка:
Фестиваль відбудеться 30 квітня та першого-другого травня 2008 р. Додаткові відомості - на форумі сайту www.my_kosmach.com.ua.

Майстер-клас із гри на трембіті. Фото надане Тетяною Веселовою