Біатлон — її життя

Спортсменка Олена Підгрушна не планувала стати на “поріг” спортивної кар'єри, хоч завжди була енергійною та сильною дівчиною, адже виросла у селі.

 

— У мене був звичайний шкільний день, а тут приходить тренер із біатлону, та й починає запитувати, хто хотів би займатися цим спортом, - розповідає Олена Підгрушна. – Ну, і я зголосилася.

Але це тільки були маленькі кроки до серйозного спорту. Справжні “спортивні дні” у неї розпочалися у восьмому класі.

Відео дня

Але, як завжди, у всьому хорошому має бути ложка дьогтю.

— Оскільки я була наймолодшою серед спортсменів, спочатку на мене зі “старших” ніхто не хотів звертати уваги, - згадує спортсменка. - Тоді мені було так сумно... Але з часом я почала знайомитися, потім одне за одним пішли різні змагання. Словом, часу для смутку просто не вистачало.

У Швейцарію на “Ямодо”

Після двох місяців наполегливих тренувань пані Олена почала займати призові місця. Саме тоді тренери звернули на неї особливу увагу.

— Після декількох відповідальних змагань за мене, як то кажуть у народі, “серйозно взялися” тренери, - каже спортсменка.

Згодом перший раз біатлоністка виїхала за кордон на європейський молодіжний олімпійський фестиваль “Ямодо”, що у Швейцарії. Це було п'ять років тому.

— Цей фестиваль став важливим для мене, адже вже у перший день змагань я виборола бронзову медаль, - ділиться спогадами чемпіонка. - А також в історії українського біатлону — це була перша медаль на цьому олімпійському фестивалі.

Після “Ямодо” Олену Підгрушну взяли в штатну дорослу олімпійську команду, в якій чемпіонка займається упродовж трьох років.

— Зараз передолімпійський сезон, наступний буде олімпійським, - каже майстер спорту. - Саме цього року будуть тренувати основний склад. Надіюся, що і я потраплю у нього.

Всього в складі Олімпійської збірної з біатлону є 11 чоловік, з яких лише шестеро поїде на Олімпіаду в Канаду.

— Четверо чоловік із збірної вже обрано, - зазначає спортсменка. - Надіюся, що і я потраплю у число “олімпійської шестірки”, адже я наймолодша і найперспективніша.

Довелося покинути все

Спортивне життя дуже складне, бо більшість часу доводиться проводити у роз'їздах. Заради спортивної кар'єри пані Олена пожертвувала всім іншим.

— Коли я серйозно почала займатися цим спортом, - пригадує вона. - То перше, що мені сказали тренери, це те, що коли я хочу досягнути чогось у біатлоні, то повинна відмовитися від звичайного режиму життя. Тобто на першому місці для мене має бути не родина, розваги та хлопець, а спорт, спорт і ще раз спорт.

Олена Підгрушна через постійні змагання рідко буває вдома.

— Ну, що я можу сказати, я дійсно мало часу проводжу із сім'єю, - каже чемпіонка. - Вдома я буваю раз у декілька місяців. І моя так звана відпустка триває близько п'яти днів. А з іншого боку — це моє життя. І якби не було цих поїздок, то не було б і мене як спортсменки.

Пані Підгрушна зізнається, що коли приїжджає у Тернопіль, то почуває себе справжньою жінкою, одягаючи плаття і взуваючи туфлі на високих підборах.

— Ви знаєте, коли я вдома, то знімаю з себе весь спортивний одяг, і переодягаюся у більш жіночий, - розповідає пані Олена. - Адже тільки вдома можна одягти сукню і підбори. Саме тут я без лиж, рушниці та іншого спорядження.

Спортсменка намагається використати кожну вільну хвилину для спілкування з родиною і друзями.

— Коли вдома, то проводжу багато часу з рідними і друзями, - каже пані Олена. - Намагаюся якомога більше спілкуватися із рідними, адже потрібно надолужити згаяне.

Катання над хмарами

Біатлоністка об'їздила всі країни Скандинавії, а також Америку, Італію, Болгарію, Австрію та інші. Саме Австрію спортсменка називає “казковою країною”.

— Я дуже люблю Австрію, - каже Олена Підгрушна. - Біля підніжжя Альп все буяє зеленню, а коли підіймаєшся вгору хребтом, то, подивившись вниз, опиняєшся в країні снігів. Коли сходиш вгору, то завжди дивишся на небо і думаєш, чи сьогодні будеш кататися над хмарами, чи під ними.

Австрійці відрізняються своєю ментальністю від інших народів.

• Хочу сказати те, що всі австрійці є дуже доброзичливими і приязними, - зауважує пані Підгрушна. - А ще такий цікавий момент, що у них замість котів і собак бігають маленькі гірські свинки. Цих чарівних істот всі жителі дуже люблять гладити.

Оксана ЧУЙКО

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.