В Тернополі бразильцю сподобався зелений борщ

Бразилець Ензо Ленін вперше у своєму житті побачив тролейбус у Тернополі. Тут же він вперше спробував зелений борщ. Каже, що саме це – найкраща страва в Україні. Ензо подорожував нашою країною майже місяць і обіцяв приїхати ще в грудні – коли буде сніг. Улітку бразильцеві тут здалося спекотно.

Відео дня

З українцями 21-річний бразилець Ензо Ленін познайомився у гуртожитку для іноземних студентів під час свого навчання в Варшаві. З більшістю із них він потоваришував. Під час же літніх канікул вирішив їх відвідати. Першим у його маршруті був Тернопіль.

— Із вашого міста я їздив до інших, а коли повертався до Тернополя, то було враження, наче повертаюся додому, — зізнається Ензо. – Мені тут сподобалася чистота і спокій, а також Став.

Найбільше сподобалася бразильцю головна вулиця Тернополя — Руська, особливо кольорові споруди в районі “бурячка”. На цій же вулиці Ензо вперше у своєму житті побачив тролейбус — ні у містах Бразилії, де бував хлопець, ні у Варшаві, де  він навчається, такого транспорту немає.

Сподобався бразильцю в Тернополі і зелений борщ..

– Ще у Польщі я чув, що червоний борщ – основна українська національна страва, — каже Ензо. — Та мені більше сподобався зелений у хлібі. Я його спробував у перший же день приїзду на Україну і за весь час подорожей нічого кращого не їв.

За словами бразильця, незнайомі люди у Тернополі часто приймали його за араба. Під кінець перебування у місті він навіть вирішив зробити собі футболку із написом українською “Я не араб, а бразилець!”.

— Я зрозумів, що футболка, це дуже ефективний спосіб повідомити щось про себе у вашому місті, — жартує Ензо. — Дуже багато бачив таких із написами “Слава тобі, Боже, що я не москаль”, навіть собі таку купив, але носити її у Східній Україні не ризикнув. А от у Варшаві вже одягав. Це викликало сміх у моєї сусідки-білоруски та якихось дівчат в автобусі з підручниками з російської мови у руках.

Під час подорожі Україною Ензо більш за все сподобалося спати у потягах. У Бразилії колію не використовують для перевезення людей — пасажири подорожують автобусами і літаками. А в Україні юнак не лише найдовше поїздив потягом, а ще й поспав так, як “давно вже не висипався”. Хлопець помітив, що у вагонах люди дуже часто грають у карти. Одного разу 10-річні хлопчаки, які їхали у тому ж купе, вчили грати і його.

— Я з ними познайомився, бо помітив, що в одного з хлопчиків був браслет із прапором Бразилії, — згадує Ензо. — Коли розповів, що я бразилець, то вони одразу почали брати в мене автографи, показували, як грають у футбол на мобільному телефоні, та фотографуватися зі мною. Таке враження, що був якоюсь “зіркою”, а вони моїми фанами.

Особливою людиною бразилець відчув себе і на “Шешорах”. На фестивалі будь-хто мав змогу написати назву свого рідного міста в одній із літер, зображених на великому полотні. Всім охочим для цього давали фарби і пензлі.

— Щойно я вималював слово “Brasil” на полотні, до мене підійшли кореспонденти з якогось вашого каналу, — розповідає юнак. — Хтось їм розповів, що я бразилець і вони запитали, чи схожі “Шешори” на карнавали у Ріо.

В Університеті Варшави Ензо доволі добре вивчив російську. Однак, трохи розгубившись перед кореспондентами, не міг вдало підібрати потрібні слова. Англійською мовою брати інтерв’ю не хотіли.

— Я дуже зрадів, коли дізнався, що по телебаченню мене таки не показали, — каже Ензо.

Перебуваючи на Західній Україні, бразилець казав людям, з якими знайомився, що планує також відвідати Центр і Схід України.

– Мені казали, що там немає на що дивитися, — каже Ензо. — Тому було ще більш цікаво подивитися, як там насправді, а також, що кажуть східняки про західняків.

Подорож Східною і Центральною Україною Ензо сподобалась. Деякі міста здалися бразильцю “комуністичному“, а деякі, як Дніпропетровськ, – сучасними.

—У “Дніпрі” мені сподобалося навіть більше, ніж у Львові, — зізнається юнак. — Львів мені дуже схожий на польські міста, тому нічого нового я там не побачив. Крім того, це місто дуже неспокійне — автомобілі їздять як хочуть, пішоходи на світлофор не зважають, старі будинки облуплені. А от у Дніпропетровську все чисто та красиво, а над Дніпром багато сучасних будівель.

У плані мови бразильцю було легше саме під час подорожі Центром і Сходом — там люди зверталися до нього більш зрозумілою російською.

—  Там російська мова рідна для людей, багато хто не розуміє, чому їм нав’язують вивчення української, — каже Ензо Ленін. — На їх бік я стати не міг, та й взагалі я ні на чийому боці —для мене Україна була екзотичною саме через її двомовність.

У Бразилії вже склався такий стереотип, ніби у Східній Європі завжди холодно, розповідає Ензо Ленін.

— Якось розказував мамі, що в Польщі засмагав, а вона питає: “Де? На снігу”, — сміється бразилець. — В Україні саме випала нагода довести, що тут не те, що не холодно, а іноді так само спекотно, як у Бразилії — коли їхав на фестиваль “Шешори”, то на вінницькому вокзалі сфотографувався на фоні інформаційного табло. Воно показувало температуру 38 градусів С. Це фото обов’язково вишлю мамі

Бразилець каже, що планує відвідати нашу країну ще під час зимових канікул — у грудні.

– Влітку у вас справді трохи жаркувато, – каже Ензо.

Віра ІВАНОВА

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.