A A A
Размер шрифта: - Я не понял, что вы меня оставляете тут? Я ведь билет уже взял на понедельник… Не верил, что суд в Украине может быть справедливым

Український журналіст у Грузії розповів, як він сів у мікроавтобус, а пасажир, дізнавшись звідки той, із кавказьким акцентом привітав: «Нас багато, нас не подолати». От тільки їх не багато – грузинів усього чотири з половиною мільйони, тобто населення Києва. І чим для нас обернеться п’ятиденна війна на Кавказі, підсумовувати зарано. Але, як каже керівництво вінницької міліції, „тенденція прослідковується”.

- Грузинів у Вінниці вистачало раніше, вистачає й тепер, - каже заступник начальника УМВС у Вінницькій області Микола Зубар, який курує міграційну службу. – Значна частина проживає в області тимчасово, трапляються і заїжджі «гастролери». Якщо говорити про кримінал, то групами затримуємо «лиц кавказкой национальности». Чи збільшилася їхня кількість у нас після грузинського-російського конфлікту? Так одразу важко мені сказати, але тенденція прослідковується…

Мало хто сьогодні згадує, як на початку 90-х Вінницю «тримали» кавказці. Недовго – поки не вийшов на свободу місцевий, вінницький «авторитет», якому вдалося відстояти рідне місто і навіть уникнути серйозного конфлікту. Вони були чужі. А торік вінницький УБОЗ затримав «Авто». Як кажуть правоохоронці, такого рівня злочинця у Вінниці не брали років 20.

18 років грузин Автанділ Антадзе належав до номенклатурної касти криміналітету. Але у Вінниці він зрікся «корони» - написав заяву начальнику “шостого” відділу:

“Я, Автандил Павлович Антадзе (криминальная кличка Авто) ранее судим, в местах лишения свободы отбыл 25 лет. С 1986 года “вор в законе”, в 2004 году я от своего имени “вор в законе” отказался. Все написано мной собственноручно и по собственной инициативе”.

П'ять років - такий строк покарання Автанділу Антадзе торік визначив Ленінський суд. На батьківщину він не повернувся – сидить у вінницькій тюрмі. Проте не всі грузини таким чином залишаються в Україні.

Нещодавно земляк Авто виграв суд у паспортного столу Замостянського РВВС: Вінницький окружний адміністративний суді визнав недійсною депортацію громадянина Грузії. Житель Боржомі сам звернувся із позовом, адже, на його думку, йому незаконно скоротили перебування в Україні. Спочатку на ринку «Привокзальний» до нього підійшли, «вирішивши, що я торгую». По суті, це і стало причиною для депортації. Присутні на суді запам’ятали емоційного Омара Несторовича: він сказав усе, що він думає про Україну, про її міліцію… Суддя адмінсуду Олена Іващук робила йому зауваження, дійшло навіть до виклику охорони у зал засідання. Та коли суддя оголосила вирок – скасувати рішення про видворення його за межі України громадянина Грузії, - Омар Зедгінідзе на п’ять хвилин замовк.

- Я не понял, что, вы меня оставляете тут? Я ведь билет уже взял на понедельник… Не верил, что суд в Украине может быть справедливым.

Він не вірив, що Вінницький окружний адміністративний суд може ухвалити рішення на його користь, зізнався, що тому хотів наостанок висловитися про все, що він думає… Насправді об’єктивність суду пояснюється просто: міліція вимагала депортації грузина після того як він відповість за адміністративне порушення – торгівлю яблуками без ліцензії. А це незаконно. 

Довідка

Чотири роки тому у Грузії нараховували 346 “законників”, 13 із яких проживали в Україні. Новий президент Саакашвілі вирішив посадити “законників” в одну спеціалізовану тюрму — знайшов хитрий спосіб звільнити країну від “ворів”. Він їм запропонував: авторитет чи багатство. Уже у 2005 році у Кримінальному кодексі Грузії з’явилася стаття “Членство злодійського світу. Злодійство у законі”. Її санкції передбачають до 10 років позбавлення волі і конфіскацію майна. До речі, під роздачу там потрапляють і родичі “ворів”. Саме тому багато з “коронованих” грузинів поїхали в Україну та Росію.

Це, по-перше. А по-друге, за негласною інформацією, Саакашвілі збирав посланців від кутаїського клану злодіїв, де заявив, що не дасть їм грабувати грузинський народ, який і так живе убого. Результатом політики Саакашвілі був і приїзд в Україну у червні 2005 року шести “апельсинів” (так називають тих, хто купує “корону”), які побоялися їхати у Росію. Двох із них згодом депортували.

Олександра МАЄВСЬКА