Доброчинність як шлях у секту

Хлопець, який познайомився з молодою вінничанкою Валерією на вулиці, розповів їй про діяльність однієї з волонтерських організацій. Зацікавившись, вона почала відвідувати квартиру де збираються її учасники. Там їй сказали: «Будь готова до того, що батьки тебе не зрозуміють».
Починалося все чудово. Дівчину запросили прийняти учать в одній із благочинних акцій у дитячому будинку, потім – відвідати волонтерський фестиваль.
 «Нарешті я знайшла щось своє», - щасливо думала дівчина. Нові друзі відносилися до Валерії дуже доброзичливо і уважно. Пройшло зовсім небагато часу, а вона їм вже цілковито довіряла.  
Але  розмови про волонтерстово і благочинність закінчилися, коли Валерія навідалася до квартири де мешкають члени організації (до речі усі не місцеві) . Там їй прочитали курс лекцій -  у дуже простих і чітких  фразах дівчині пояснили, що, виявляється, епоха Нового Заповіту вже закінчилася і друге пришестя відбулось. Месія живе у Кореї. «Це свята країна», - сказали їй.
Лише деякий час за допомогою своїх друзів Валерія змогла повернути собі раціональний світогляд
- Нового месію звуть Сан Мен Мун, - каже 20-річний вінничанин Антон. – Два місяці для цієї людини я заробляв гроші. Спочатку ходив до однієї з вінницьких квартир, де мешкали ті, хто йому поклонявся. Потім поїхав у Київ на трьохтижневе навчання. Після цього мене направили подалі від дому – у Донецьк.
Антон каже, що він із самого початку розумів, що то була секта. Але йому було цікаво себе випробувати і отримати життєвий досвід. Хоча він сам сумнівається у правдивості цих слів.
- За два місяці я побував у Харкові і Донецьку, - розповідає Антон. – Займався тим, що ходив по місту і продавав газети. Зранку мені їх давали на руки цілу пачку і мав  продати кожну із них принаймні за дві гривні. Головна мета була у тому, щоб виручити якнайбільше грошей. Для цього нам давали читати книжки по гіпнозу, НЛП і іншим методам впливу на людей. Ця самоосвіта для мене не пройшла даром:  іноді мені вдавалося продавати газету за 10 і навіть за 20 гривень.
По словам Антона, перебуваючи в Харкові їх група, що складалася із восьми чоловік заробила за місяць 20 000 гривень. Власне їм з цієї суми нічого не перепало.

- Вечором усе, що заробив, я повинен був здати, - каже він. - Спочатку перераховував гроші і ретельно вирівнював кожну гривню. Потім записував на папері кількість банкнот різного номіналу. Складав усе це разом у конверт і залишав поряд із зображенням Муна.

Ось що розповідає хлопець про той спосіб життя, який вони вели:
- Все було дуже аскетично. Ми ночували у спальних мішках прямо на підлозі. Харчувалися переважно вівсяною кашею і кефіром. Постійно молилися. Кожний ранок потрібно було відбити перед зображенням Муна певну кількість поклонів. Вона періодично збільшувалась – доходило до декількох сотень…
Особливо цікавим є те, як послідовники релігії Муна, створюють сім’ю.
- Шлюбну церемонію мені показували на відеозаписі,  - розповідає Антон. – Хлопці стоять з однієї сторони, дівчата з іншої. Між ними проходить чоловік, азіатської зовнішності і  самостійно призначає хто за кого вийде заміж. Оскаржувати його вибір ніхто не має право. Дисципліна всередині секти просто військова.
Начальник відділу у справах релігій облдержадміністрації Ігор Салецький повідомив, що жодної релігійної громади, яка визнає месією Сан Мен Муна, у Вінницькій області не зареєстровано.
За словами директора Вінницького міського центру соціальних служб для сім’ї і молоді  Світлани Сулімової волонтерську організацію, про яку йде мова,  їй порекомендували спеціальним листом з Міністерства освіти і науки від 25 квітня 2008 року. Там зазначалося, що організація займається волонтерською діяльністю в інтересах молоді усієї планети.
- Я не цікавлюсь тим, релігійна організація чи ні, - каже Світлана Іванівна. – Для мене головне, що її діяльність пропагувала серед молоді ідеали здорового і повноцінного життя.