Красуні — лише в аргентинських серіалах, переконався на вулицях Буенос-Айреса тернополянин (ЩЕ ФОТО)

>
Іспанської, якою розмовляють в Аргентині, Михайло не знав. Однак порозумітися з місцевими чоловікові вдавалося.
- Консьєржем у готелі, де ми жили, працювала літня напівіндіанка. Якось мені знадобилася праска. Я підійшов, привітався: "Буенос діас, сеньйора" і перейшов на українську, - каже чоловік. - Вона, звісно, не зрозуміла ані слова. Запропонувала покликати жінку, яка знає англійську. Але я її зупинив. Повторив: “Праска”  і показав жестом, як вона працює. Жінка скопіювала мій жест  і перепитала: "Що?".
Врешті аргентинка здогадалася: "Плачо?". Тернополянин зрадів: "Сі!", хоча насправді навіть не підозрював, що це за слово. І вони порозумілися.

- Та на цьому курйози не закінчилися. На вулиці сувенірів в Буенос-Айресі мене зупинив продавець-хіпі. Було помітно, що він - європеєць, - продовжує співрозмовник. - Запитав іспанською: “Ти звідки?" Я спершу не зрозумів. Він перепитав. Потім поцікавився: “Інгліш?” Я заперечив: “Ні, Україна”.
Хіппі зрадів: "О, Украйнія!” Привітався з Михайлом іспанською: “Оля, оля!" і почав розповідати щось про себе, завчив наше вітання, повторюючи “на біс” слово “привіт”.

Юшка з... травою
Після перегляду латиноамериканських серіалів складається враження, що тамтешніми вулицями ходять самі топ-моделі. Та насправді все не так.
- Буенос-Айрес, як і Москва — “казанок народів”. Слов'янок видно у натовпі одразу. Адже більшість аргентинок - не красуні, - запевняє Михайло. - Може, у них інший еталон краси...

Улюблена страва аргентинців — стейки з яловичини. Однак такий делікатес - напівсирий, а на смак, наче... гума. І українські зуби, і ментальність, жартує чоловік, від таких харчів - далекі.
- Такого поняття, як відбите м'ясо, там немає! - зауважує тернополянин. - Їм просто це не потрібно. Адже м'яса — хоч відбавляй, смаж скільки завгодно! Корова навіть є одним із символів країни.
Проте найбільше нашого гурмана здивувала інша страва - коров'ячий шлунок. Його рубають на шматки, смажать, а зверху притрушують сухарями.
- Якщо страва гаряча, то це — така смакота, пальчики оближеш, - зізнається Михайло. - Інша справа, коли шлунок вистигає. Треба бути дуже голодним, щоб на таке спокуситися!
Також тернополянину засмакувала аргентинські ковбаси, які нагадують наші мисливські. Натомість кров'янка “не пішла”, бо всередині була рідкуватою.
- Я накладав у тарілку те, що звик їсти вдома: цибулю, помідори, огірки, листя салату, - пояснює наш герой. - Інша річ — аргентинці. Вони наминали варену спаржу. Я скуштував її лише раз. Спаржа видалася напівсирою, окрім того, катастрофічно бракувало солі.
Хліб у них - не найпопулярніший продукт. Хоча придбати його можна всюди. Він переважно наче дієтичний, несолоний. Дещо дорожчий хліб нагадує наш кекс.
- Але перша страва вразила мене найбільше, - посміхається Михайло. - У тарілці не було густого: ні картоплі, ні буряка. Сама юшка з невідомою травою, яка давала кислоту.
Вода в Аргентині дорога
Аргентина — країна контрастів. Це стосується і цін, помітив тернополянин.
- За упакування багажу ми заплатили у “Борисполі" 25 грн, - пригадує наш співрозмовник. - В Аргентині така дріб'язкова послуга "тягне" 40 песо, тобто 10 доларів. Така різниця одразу впадає у вічі!
Вода там - також недешева. За півторалітрову пляшку просять більше долара (5 песо — прим. ред.). Але на цьому — хочеш ти цього чи ні - не зекономиш, адже пити кортить все одно! Причому мінералка з газом - ще дорожча.

- Парадокс: 750-грамова пляшка пива коштує в Буенос-Айресі 3,80 песо, тобто дешевше, ніж вода, - продовжує Михайло. - Вітчизняне пиво представлене лише однією маркою — "Крістал", з наголосом на першому складі. На смак воно нагадує наш "Десант".
Значно більше, ніж “Крістал”, тернополянину засмакувало бразильське пиво "Брахма". Воно нагадує наше "Микулинецьке".
- В Аргентині заборонено вдень розпивати алкоголь на вулиці, - розповідає тернополянин. - Тому місцеві нас застерігали: “Будьте обережні з випивкою. За порушення - дуже високі штрафи, навіть можуть забрати у відділок”, - пригадує Михайло Урбанський. 
Утім, щоб якось “перехитрити” закон, винахідливі пивомани ховають пляшки в пакетики, навіть якщо ті — й прозорі.
Шотландське віскі там дешевше, ніж у нас. Пляшка коштує 35 песо, тобто неповних 10 доларів. Майже стільки ж, як послуга з упакування багажу! – додає чоловік. - Перед від'їздом ми скуштували віскі. Воно, до речі, дуже легко п'ється.

У місті “Попутних вітрів” немає заторів
Буенос-Айрес, назва якого перекладається як “попутні вітри”, заснували як місто-порт.  Тепер це - гігантський мегаполіс. Офіційно там зареєстровані понад 13 млн жителів.

- Проїзд у таксі - порівняно недорогий, - каже тернополянин. - Якщо "гасати" центром, можна вкластися в 15-20 песо. Таксофірм діє багато. Навіть назви схожі до наших: “Радіотаксі”, “Протаксі”, “Пілот”, “Сіті”. Але машини - стандартного чорно-жовтого кольору, як в Індії.

Близько 20 років тому Буенос-Айресом курсували трамваї. Потім колії частково порізали, дороги заасфальтували.
- Громадський транспорт столиці - автобуси і метро, тобто “субте”. Цікаво, що заторів там немає, хоча транспорту - більш ніж вдосталь. Багато німецьких автобусів 60-70-х років ХХ століття і сучасних машин - здебільшого “Фольксвагенів”, “Рено” і “Фіатів”, - зауважує тернополянин. - У деяких кварталах - односторонній рух. Тому, якщо треба кудись дістатися якнайшвидше, варто вийти із таксі та пройтися пішки ті кілька метрів.

Усі автобани в країні - платні. За проїзд з одиниці транспорту беруть 2 песо. Якщо водій має монетку, то кидає її в автомат і отримуєш чек. Якщо ні - контролер видає решту.
- На пішохідних переходах там є цікаві знаки-штампи - на них зображена вагітна жінка, яку чоловік б'є пляшкою, - пригадує чоловік. - Літера “Е” на дорожніх знаках вказує на стоянку, але внизу, зазвичай, є інший - знак питання. Якщо транспорт “затримається” на вулиці надто довго, його забере евакуатор.

Найтемпераментніший і найромантичніший танець у світі — танго — аргентинці танцюють просто на вулиці. Він зародився в кварталах Буенос-Айреса наприкінці XIX ст.

Буенос-Айрес, назва якого перекладається як “попутні вітри”, заснували як місто-порт. Тепер це — гігантський мегаполіс. Офіційно там живуть понад 13 млн людей

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.