БУМ - вболівай за своїх!

Після запеклих битв в проекті "БУМ", вінничани повернулися на батьківщину. Результат покритий завісою таємниці. Про це дізнаємося, лише переглянувши весь цикл телепрограм. Але наша команда вже зараз ділиться враженнями про участь у проекті.
Є кілька правил: ми не говоримо - шоу, ми говоримо - проект. Ми не говоримо - каруселі, ми говоримо - смуга перешкод. Ми не говоримо про результати проекту - це таємниця. Ми не говоримо про гроші - це комерційна таємниця.
Ми говоримо про враження. Вони зашкалюють! Цікаво було все, тому виділити щось конкретне неможливо.
Так говорять самі вінничани-бумівці.
- Найяскравішим враженням для мене було саме потрапити на проект, - розповідає Олена Возна. - Побачити атмосферу, яка там склалася. Це була не битва міст, це була співдружність міст, людей. За місяць, проведений в Аргентині, ми встигли пізнати одне одного, подружитися. Правда, коли заповнювала анкету, не зовсім розуміла, куди я їду, та й батьки теж. Якщо б вони знали, з якими травмами це пов'язано, напевно не пустили б. А коли приїхала, зрозуміла, що назад дороги вже немає.
Справді, травми підстерігали багатьох учасників. Смуга перешкод - важкий екзамен на міцність для хлопців, не кажучи вже про дівчат. Особливо складним етапом стали величезні кулі, якими треба було... пройти. Проте найважчим моментом було - розставання.
- Найголовніше - все було дуже чесно, - ділиться враженнями Олексій Стрікун. - Це приємно, і весь проект проходив у такому ж дусі. Зі своїм капітаном В'ячеславом Узєлковим познайомилися тільки під час відбору. Він - найкращий капітан, самий, самий. Безумовний лідер. Під його керівництвом і моральною підтримкою, ми стали єдиним організмом, з однією метою. Це важливо, адже зібралися всі різні люди, кожен зі своїм характером. Без його підтримки, ми б і половини результатів не показали. Постійно тренувалися. Спали дуже мало, о шостій ранку підйом. Наш капітан в Буенос Айресі готувався до боїв, кожного ранку о п'ятій годині у нього пробіжка, а потім тренування з нами.

Вінничанин Олексій Стрикун разом з Романом Орловим з Миколаєва в аеропорту Бориспіль радіє поверненню на рідну землю
Ми хотіли гідно виступити за наше місто, і думаємо, це у нас вийшло.
Хоча проект могли спостерігати глядачі вже 27 країн, про майбутні конкурси вінничанам доводилось лише здогадуватись. Щось подивилися в інтернеті. Але які саме конкурси випадуть вінницькій команді, ніхто не знав.
За словами учасників, смуга перешкод - взагалі лотерея. З екранів телевізора весело спостерігати за спробами команд подолати чергову перешкоду, насправді це дуже складно. Бувало, питали один в одного - ну, як пройшов? А ніхто нічого не пам'ятає! Мозок у цей час ніби відключається, все на інстинктах.
Дихати починали тільки на фініші, посміхаються вінничани. І обіцяють - уболівальникам будь-якого міста у неділю буде на що подивитися.
- Завжди існує ефект несподіванки, - розповідає Олександр Дрозда, - В залежності від фізичної підготовки визначалися фаворити в кожній команді, але смуга перешкод робила стрімкі рокіровки. В одній грі ти сильний, в іншій - навпаки. Кожна нова гра вимагає нових здібностей, тому й результати часто несподівані. Не можна сказати, кому на даному етапі пощастить.
Цікавим був випадок, коли олімпійський чемпіон з гімнастики, капітан команди Сум Валерій Гончаров проходив дистанцію і побив рекорд проекту. А слідом йшов звичайний хлопець і... побив рекорд олімпійського чемпіона. Це лотерея!
За словами вінничан, проект показав, наскільки важливий в людині стрижень, завдяки якому, не дивлячись на численні травми і поразки, люди не зламалися.
Вони розповіли, що на високому рівні працювали рятувальники. Ще ніхто не розумів, що відбувається, а вони вже на місці надавали першу допомогу. Приємно вразила демократичність українських зірок. Усі були на рівних. Де зірка, а де не зовсім, не мало жодного значення. Усі були однією командою.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.