Два різних за стилем фасади - це не єдине, що вирізняє замок в Хмільнику від аналогічних будівель Вінниччини. Тільки в ці апартаменти в радянські часи повертався їхній власник і зустрічався із своїм колишнім лакеєм...
Статний красень, російський дворянин Костянтин Ксідо прибув в кінці 19 століття в чині офіцера у Хмільник на службу в батальйон Казанського піхотного полку, який придушував Кармелюкові постання подільських селян. Поміж військових справ Ксідо не оминав світських балів, на яких запаморочив не одну юну голову у модному капелюшку. Нічого не бракувало видному кавалеру, крім одного - він не був із заможних. І так Ксідо, можливо, й залишився б на військовому жалуванні, якби не "продав" свою красу. Відкинувши популярність серед перших красунь, Ксідо, за порадою Буніна, який служив у цьому ж полку по сусідству в Летичеві, зробив пропозицію немолодій графині Лєвашовій.
Місцевий краєзнавець Микола Іващук описує її як "страшно негарну", а на додачу Катерина Лєвашова була глухоніма. Цю прогалину графиня заповнила щедрим посагом - 28 навколишніх сіл, не рахуючи власності в самому Хмільнику. За капітал й графський титул офіцер відплатив непохитністю шлюбу, а на отримані гроші збудував родинний замок Ксідо в 1911 році.
В'язень останньої баштиЦі та інші історичні відомості зберігаються в краєзнавчому музеї Хмільника, який Микола Іващук на громадських засадах облаштував в уцілілій вежі кам'яної фортеці. З протилежного боку башту кілька років тому підкопали й відкрили ресторан. Іващук каже, що новий заклад сплюндрував архітектурну пам'ятку, а його самого, за зауваження будівничим, викликали до суду.
Музей займає два верхніх поверхи башти. Ще два - під землею. На освоєній території - минуле і сучасність району в чотирьох експонатів. Все це зібрав і відповідно оформив Микола Іващук. Він приймає екскурсії поодиноких курортників і вже 30 років не отримує зарплати. Музей громадський, а його упорядник, директор, екскурсовод й прибиральниця в одній особі, працює на таких же добровільних засадах.
Музей два рази обкрадали. Винесли дореволюційні документи, нумізматику тощо, всього майже 200 експонатів. Але, каже краєзнавець, до єдиного у місті музею - нуль уваги.
Таємниче зникненняЗ боку річки замок обкладений кам'яною плиткою, щоб нагадував фортецю, а з іншого зроблений під стиль панського маєтку з білими колонами й балконами. Який був кінцевий задум - невідомо. Ксідо не особливо переймався будівництвом, бо хмільницька резиденція більше була дачею. Граф жив переважно в Петербурзі, а після революції емігрував на захід. У 1943 році граф Ксідо знову з'явився в Хмільнику. Нібито з Чехії, куди одразу повернувся, лише поблукав своїм замком і зустрівся зі своїм колишнім лакеєм. Ксідо тоді вже було під 70. Його лакеєві, дідові Дмитру, - ще більше. Микола Іващук пам'ятає лакея, який діалог із своїм графом передав скупо:
- Це ж Ваш маєток, будете повертатись?
- Ні, не буду.
Зрештою, повертатись не було куди. Радянська влада відкрила в будинку агрономічну, а потім електротехнічну школу. Пізніше облаштувала контору НКВД, а Ксідо застав у своєму замку склади. У 1964 році відкрили готель, який працює і донині.
Ніч за 70 копійокЗаночувати в замку - надто інтригуючий факт, щоб від нього відмовитись, але треба надто прагнути екзотики, щоб приректи себе на умови замкового готелю без водогону й зручностей. Адміністратор Ніна Лозинська працює в готелі 15 років і каже, що зараз його може врятувати тільки сучасна реконструкція.
- Часто приходять курортники - подивитись, що за замок височіє, а нам навіть соромно казати, що це готель і в ньому живуть люди, - розповідає Ніна Лозинська. - Мер нам каже, що в нього душа болить, і що тепер, коли готель передали з обласної в міську власність, він буде щось із ним робити.
"Щось робити" в розумінні мера Хмільника Володимира Деменщука - шукати інвестора.- Вже навіть приїжджали люди з Києва, - розповідає Володимир Деменщук, - сказали, щоб готель у замку мав привабливість, треба в нього вкласти до півтора мільйона доларів, і поїхали. Я не Манілов, який мріє про щось нереальне, але оголосив про пошук інвестора.У відділі охорони пам'яток обласного краєзнавчого музею не мають нічого проти того, щоб замок здали в оренду.
- Довготривала оренда з обов'язковим відновленням пам'ятки архітектури - це прийнятне рішення, половина подібних споруд в нашій області зараз просто пропадають, - вважає науковий працівник відділу Борис Лабай.
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.