Чому у нас кожен як хоче, так і пише, а правопис відстає від життя?

Ми вже звикли, що до нас у редакцію телефонують люди, яким потрібна порада, допомога. Звичайно, нашого втручання вимагають якісь життєві негаразди чи інші буденні проблеми читачів. Але одного разу дзвінок був зовсім нетиповим: пані просила роз’яснити певні правила правопису, мовляв, мало не кожна газета пише “по-своєму”. Тоді наш кореспондент зустрівся з доцентом кафедри української мови ТДПУ ім. Гнатюка Зиновієм Бичком. — Зиновію Михайловичу, вас, як нам відомо, давно цікавлять і культура мови, і проблеми сучасного правопису, отже, кому, як не вам, відповідати на запитання нашої читачки. — Так, ці проблеми мене як мовника справді турбують, тому я брав участь у розробці проєкту (я не помилився, відповідно до особливостей української фонетики, це слово має звучати саме так) нового правопису, який, на жаль, досі проєктом і залишився, бо Кучма сказав, що досить бавитися — є, на його думку, важливіші справи. Що ж до питання вашої читачки, то порадив би їй керуватися правописом 1993 року, бо він досі чинний... Кучма сказав, досить бавитися, хлопці... — Погодьтеся, цей правопис відстав від життя... — У ньому багато “білих плям”, та й й “ляпів” вистачає. Нічого не поробиш — доки у державі не буде національної мовної політики, доти й перспектив в української мови не буде. Коли російською мовою говорять перші особи держави, то про яке майбутнє української мови можна говорити... — Що ж сталося з тим “проєктом”, над яким кілька років працювали науковці? Ще недавно кипіли пристрасті, а тепер зовсім нічого не чути... — Вчені, які працювали над “проєктом”, намагалися повернути живу природу мови, без нашарувань останнього часу, без того впливу, що 70 років намагався довести спорідненість української та російської мов (насправді ж наша мова значно ближча до словацької). Тому й було вирішено повернутися до правопису професора Голоскевича 1928 року. Змін передбачено було не так багато, однак це викликало стільки галасу! Ми лише прагнули спростити деякі правила, зменшивши кількість винятків та ін. Через брак коштів ми, на жаль, не могли поширити “проєкт” у засобах масової інформації, навіть науковці мусили передруковувати його один в одного. Остаточну крапку поставив Кучма, наклавши вето на подальшу роботу. Подейкують, що влітку комісію знову скличуть. У такому разі, можливо, новий правопис з’явиться ще у цьому році. Зміни у мові найкраще фіксують газети — Отже, про ЗМІ “забули”... — У мене і багатьох моїх колег склалося враження, що держава взагалі зацікавлена у... русифікації. Послухайте радіо, подивіться телевізор. Щоб поляки так крутили чужу мову! Та ніколи, вони зараз навіть борються із засиллям термінів іншомовного походження, “виробляючи” свої польські аналоги. А ми досі керуємося Законом УРСР “Про мови” 1989 року, бо нового нема. Не секрет, що найкраще зміни у мові фіксують газети. І так має бути! Ось тільки біда в тому, що занадто багато помилок пробралося і прижилося в них. — Про які помилки йдеться? — Ми звикли, що в україномовному Тернополі мало не щодня у транспорті можна почути: “Ви вилазите на слідуючій остановці?” чи щось подібне. Це приклад так званих побутових кальок. Вони “плавають” на поверхні, тому відразу впадають в око. Значно більшу небезпеку несуть у собі приховані кальки, які прижилися у словниках. Скажімо, чому пишуть “у першу чергу” (дублюючи рос. “в первую очередь”), якщо в українській мові є слова “передусім”, “насамперед”. Список можна продовжити: “прийняти участь”, “на сьогоднішній день”, “міроприємство”... Значний вплив спричиняє сленг. Він теж переважно російськомовний. Я постійно борюся з цим явищем молодіжного середовища. Зрештою, я розумію, що вони це переростуть і слова “чікса”, “обалдєл” та інші з їхнього лексикону зникнуть. Проте намагаюся, щоб вони вже тепер зрозуміли, що культура мови — показник загального рівня культури людини. За Олесем Гончаром, культура мови, сама мова — доля народу нашого. І як ми будемо її плекати, то такою вона й буде. Мають перемогти здоровий глузд і логіка — Чим би ви порадили користуватися, щоб уникати “ляпів”? — Здоровим глуздом та логікою. Скажімо, з’явилося слово, яке ще не зафіксоване у словниках, дійте за аналогією, наприклад: слово “пінг-понг” пишеться через дефіс, тому цілком логічно писати “біг-борд” саме так. Щодо прізвищ іншомовного походження, то я прихильник транслітерації, тобто українськими буквами все треба точно передавати так, як воно звучить у рідній мові. Ми ж не робимо Філіпа Кіркорова Пилипом, чи не так? Якщо не помиляюсь, лише ваша газета відмовилася від крапок після буквенних скорочень типу млрд, грн і т. п. Вчинок розумний і цілком логічний. На щастя, вже почали з’являтися нові довідники, словники (наприклад, довідник для журналістів мого колеги Анатолія Капелюшного), які можна брати за основу при правці. Преса повинна йти вперед. А науковці лише через десяток років зроблять дослідження про зміни, які відбулися у мові... Точка зору читача “Ми у боргу перед мовою...” ...Мовні проблеми — не новина. Згідно з Конституцією України, задоволено права національних меншин, яким ніхто не перешкоджає розвивати свою мову та літературу. І все ж ми в боргу перед рідною мовою. Без пересолу доводиться констатувати, що розмова більшості наших громадян прикро вражає огріхами, від яких несе безграмотністю. Весь час нагадують про себе русизми, скажімо, “подарок”, “осінню”, “сигарети”, “водка” замість подарунок, восени, цигарки, горілка. Часто відчувається, що у промовця не вистачає відповідного слова. До прикладу: “Не треба нам залазити в дебрі” (фраза одного з наших керівників), “Вони вже були золотими медальйонами” (про спортсменів), “У неї моральна сторона неустойчива” (про жінку “легкої” поведінки), “Тут нема продажної літератури” (напис у бібліотеці)... Погодьтеся, що корінь цього лиха у домашньому вихованні. Однак недопрацьовують і вихователі дитячих садків, і вчителі, мова яких теж не досконала... Однією з вимог щодо державних службовців є обов’язкове володіння українською мовою. Та невже цього досить? Сказали б — “досконале володіння”. А як прикро чути російську мову з уст державних діячів України! Що це — залишки шовінізму чи просто лінощі?.. Уривки з листа Євгена ЯКЕЛЯ, вчителя-пенсіонера із 44-річним стажем із села Нагірянка Чортківського району Думки вголос Чи стежите ви за змінами у мові? Тетяна, тернополянка: — Мені дуже подобається українська мова своєю мелодійністю, тому тішить, що зараз все більше людей нею розмовляють, книжок теж багато друкують. Ми і вдома тільки українською розмовляємо... Діти ще невеликі і вплив “вулиці” ми ще так не відчуваємо, але хотілося б, щоб говорили всі гарно, правильно, чистіше... А щодо змін?.. Я їх не помічала, знаю лише, що тепер є нова буква в алфавіті, діти у школі вже вивчають “Г” і “Ґ”. Ось і все. Василь, працівник одного з тернопільських приватних підприємств: — Саме мова свідчить про приналежність людини до певної нації, культури... Нам зараз потрібно зовсім небагато — розмовляти українською, виховувати своїх дітей у дусі націоналізму, в хорошому розумінні цього слова. Нашу мову надто довго піддавали русифікації... Треба, щоб дитина знала, що батьки у неї українці, отже, і вона — українка чи українець. А як це можна робити без знання рідної мови?! Що ж до змін у мові, то я до них ставлюся позитивно, якщо вони йдуть їй на користь. Хоча, чесно кажучи, у звичайному спілкуванні між людьми я їх не помічаю, хіба у пресі... Лілія Миколаївна, вчитель української мови: — Український правопис пережив немало змін і доповнень. Наразі у школі ми користуємося нормативами останнього, укладеного в 1993 році. Одним із побажань до нового видання було опрацювання правил написання слів іншомовного походження, зокрема географічних назв та особових найменувань людей, тому ми тепер, скажімо, пишемо: Алжир, Вірджинія, Лейпциг, Чилі. Крім того, відбулися певні зміни у правописі складних слів. Наприклад, тепер разом пишуться складні іменники з частинами пів-, напів-, полу-: піваркуша, півмісяць, полумисок, пів’яблука, півогірка. Але власні назви пишуться по-іншому: пів-Європи, пів-Києва. Хотілося б, щоб з часом усувалося все застаріле, суперечливе, нечітко сформульоване. Наразі керуємося тим, що маємо. Новий правопис, про який так довго говорять, напевно, привнесе багато змін. Фриз Теодозій Якович, пенсіонер: — Рідна мова — невід’ємна особливість кожної нації. Україна без української мови — неможлива. Я вже чоловік немолодий, тому якісь зміни у мові не зауважую — як мене навчили колись, так і розмовляю. Тільки обов’язково скажу, що хочу, щоб українська мова була по всій Україні. Турбує, що люди російською балакають навіть у нас тут, в Тернополі. А чого? Люди мають розуміти: раз в Україні живуть — мають говорити українською. Оксана, школярка: — Можливо, мої ровесники розмовляють не зовсім чистою мовою, як би це було потрібно. Ми, на жаль, переважно вживаємо багато русизмів. Шкода, бо приємно слухати саме тих людей, які розмовляють чисто, правильно і красиво... До речі, зовсім нещодавно зі мною стався неприємний випадок. Я була у Дніпропетровську (а це теж нібито Україна) і звернулася у магазині до продавця українською. На що почула, що і я, і моя мова — селянська, провінційна. Було дуже прикро... А над змінами у правописі, мові я якось не задумувалася... Лариса, знедавна тернополянка: — Я немісцева, переїхала сюди здалеку — з Криму. Тому українську мову довелося вивчати тут. Проблем із тим, якою мовою розмовляти, у мене вже майже нема, хіба що писати українською важче. Але я не впевнена у тому, що ті, хто живе тут і розмовляє тільки українською, роблять це правильно. Скажімо, нещодавно зовсім випадково у нас в колективі зайшла мова про те, у яких словах і як пишеться буква “Ґ”, то з’ясувалося, що ніхто точно цього не знає, всі пам’ятають тільки те, що їх вчили свого часу у школі. Оксана, продавець періодичної преси: — Я б, звичайно, хотіла, щоб в Україні всі розмовляли українською. Але у нас якось так склалося, що старших людей проблеми рідної мови більше турбують, молоді ж, підліткам — все одно, їм однаково чи то мова українська, чи російська. А змін у мові я якось не помічаю, навіть у пресі. Загалом місцеві газети розходяться добре, оскільки, більшим попитом у тернополян користуються саме українські видання.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.