На Тернопіллі лицарі бились під Rammstein

RIA плюс

Поламали огорожу арени під час лицарських боїв у Бережанському замку, що на Тернопільщині. А дівчата у середньовічних костюмах змагалися у конкурсі краси

Побачити на власні очі сбаньйорату і мальтійський брант, відчути вагу лицарського меча і лука і навіть власноруч викувати підкову змогли учасники четвертого середньовічного фестивалю Бережанського замку.

Цими вихідними, 9 та 10 червня, на відокремленій задля безпеки глядачів арені хлопці з історичних клубів билися на справжніх бойових мечах. До речі, поєдинки тривали під музику Rammstein. А за те, чиє обличчя матиме скульптура русалки, яку під час свята витісував майстер, дівчата боролись у конкурсі краси. Вже у перший день фестивалю лицарі так захоплено боролися за призовий фонд, що поламали огорожу арени.
- Після бою завжди легко, особливо, якщо перемога, - каже учасник історичного клубу “Чорна Галич” Володимир Прокоф'єв. - Обладунки зазвичай важать понад 30 кг. Найдовший бій, який я витримував - підряд 6-7 сходів по хвилині боротьби. Така справа нелегка, але цікава. Це бойове чоловіче діло, і завжди приємно перемагати іншого хлопця своєю силою і вмінням. Зазвичай більшість із нас замовляють обладунки в таких, як і ми, тільки вони, крім того, що б’ються, ще й роблять обладунки.

Відео дня

>До міста завітали панянки у старовинних сукнях та юнаки в обладунках та історичних костюмах зі Львова, Києва, Чернігова та Тернополя. Традиційно гостей фестивалю зустрічали осучаснені пани Синявські - власники замку і фундатори Бережан.

Удень учасники фестивалю танцювали середньовічний брант - танець у колі, і сбаньйорату - танець з прапорами, а увечері відривалися під виступи сучасних музичних гуртів. Просто неба народні умільці вчили свого ремесла.

- Ковальством займаюсь вже 14 років, - каже коваль з Вишнівця Андрій Бурковський. - У вільний від роботи час їжджу по фестивалях. Ковальство - набуте вміння. Спочатку вчився в академії, потім працював по кузнях Львова, в Києві трішки. Тепер кую підкови. Промисел приносить якийсь додатковий невеликий прибуток. Ну і задоволення, спілкування з людьми. Подобається показувати, як раніше підковували коней. Зараз люди поняття не мають, як то робилось. Зараз підкову знайти навіть на щастя проблема, бо коней не кують. Ковалів майже нема, це вимираюче ремесло.

Розважалися гості фестивалю як у стінах замку, так і поза ними. Усіх охочих розфарбовували гуашшю і вчили виготовляти прикраси за символічну ціну, аби матеріали окупились. Шанувальники високого мистецтва не нудьгували - на фестивалі бережанського замку діяла картинна галерея та проводили літературні читання. А наймолодших учасників фестивалю возили на справжній бричці.

- Нашим людям потрібно також організувати дозвілля. Вони постійно заклопотані працею, городами, їм же треба десь поспілкуватись, - каже міський голова Бережан Володимир Музичка. - Тим більше, свято замку переходить у День молоді, свято вишиванок. Це вже стає традицією. Я чекаю від заходу успіху, адже люди почують про Бережани, хто, можливо, не знав, що є такий замок і місто. У майбутньому плануємо зробити туристичні маршрути. Замок чим раз більше руйнується. Сподіваємось, держава зверне на це увагу і виділить кошти.