Тернополянка робить ляльок улюблених кінозірок

>Таке хобі з'явилося в Наталії Басараб близько 10 років тому. Її перші ляльки були з пап'є-маше, потім – із гіпсу і нарешті - з пластику. Жінка виготовляє не лише “двійників”, а й їхнє взуття, одяг, аксесуари, навіть білизну. Перші її критики - рідні.

- Серед лялькових “двійників” є навіть ваша подруга - актриса Віра Самчук....
Я створила дві ляльки Віри. Перша була з пап'є-маше. Я подарувала її Вірі. Друга - вже за новою технологією, з пластику. Вона - значно краща, має “живий” погляд. “Двійник” - у вишиванці, зі збіркою поезії в руках. Саме так Віра виглядала на вечорі, присвяченому пам'яті Лесі Українки.

Також я створила ляльки тернопільських акторів Миколи Булата і В'ячеслава Хім'яка та народної артистки України Любові Ізотової. Під час поїздки у Францію я познайомилася з Юлією Рудницькою з тріо бандуристок “Оріана”. Коли побачила її виступ, виникла ідея створити її портретну ляльку.

- Ви виготовляли ляльки на замовлення?
- Це було лише раз. Я робила портретну ляльку на день народження одній тернополянці. Про це мене попросила наша спільна подруга. Дуже хвилювалася, чи вийде. Адже ми не були знайомі. Подруга багато розповіла мені про іменинницю, принесла цілу підбірку її фото. Адже, аби створити ляльку, потрібно добре вивчити людину, передати її внутрішній світ. “Двійник” вийшов дуже схожий.

- Скільки часу потрібно на виготовлення одної ляльки?
Переважно - від кількох місяців до пів року. Мерлін Монро - ікону жіночності на всі часи - я декілька разів переробляла. І навряд чи це остаточний варіант. Найважче передати схожість і характер.

Зараз роблю тільки пластикові ляльки. Це - ідеальний матеріал. Спершу вирізаю ляльку, потім запікаю її в духовці. Після того, як пластик остигне, розмальовую його фарбами. Можна скористатися і жіночою косметикою. Але під час запікання вона може втратити свій колір. Я роблю з пластика видимі частини тіла. Найбільше люблю ліпити обличчя: ніс, очі, губи. У мені говорить художник. Інша справа - пошиття гардеробу. Треба зібратися з силами, мати бажання. Найдовше – цілий тиждень - я шила костюм для Ольги Сумської в ролі Роксолани Він дуже складний - з безліччю дрібних деталей, бісером і паєтками.

- Чи була нагода познайомитися зі знаменитими “двійниками”?
- Колись до мене привели журналіста зі Львова. Він мав зустріч з Людмилою Гурченко і дуже хотів нас познайомити. Людмила Марківна тоді гастролювала по сусідству - в Чернівцях. На жаль, я не змогла поїхати. Про що тепер дуже шкодую. Її ляльку я поки що ховаю за іншими. Не можу спокійно дивитися на неї - переповнює жаль втрати. Цікаво, що ляльку Людмили Марківни можна переодягати. У неї – найбагатший гардероб: аж три наряди. Я зобразила її в кокетливій позі. У цій яскраво-жовтій сукні вона була на одному з новорічних святкувань.

- Де шукаєте натхнення?
- Якщо робота не йде, мушу цей стан переходити. Дивлюся фільми, гуляю з подругами, відпочиваю на природі. І все стає на свої місця. У мене вдома - величезна підбірка фільмів. Навіть всі серії “Бідної Насті” на дисках. Дуже люблю переглядати улюблені кадри. Навіть створила ляльку героїнї Олени Корікової. На актрисі - плаття зі сріблястої парчі і кольє, у яких вона була на одному з балів. Ще хочу зробити віяло і рукавички.

- Пам'ятаєте свою першу ляльку?
- Вона була з пап'є-маше, з великою головою, тряпчаним тулубом і м'якими ніжками. Не могла ні стояти, ні сидіти. Мала дуже цікавий костюм. Я віддала її знайомій дівчинці.
Кожна моя лялька має свій день народження. Я записую ці дати у старий доньчин блокнот. Там - і плани на майбутнє. Хочу створити “двійників” Богдана Ступки, Жана-Поля Бельмондо, Шерон Стоун. Для актора Олега Борисова з фільму “За двома зайцями” навіть колись купила сорочку в смужку.

- Чи трапляються курйози?

- Коли я робила ляльку Мішель Мерсьє у ролі Анжеліки, вона тричі падала і билася на грудях. Вочевидь, сповнене пригод життя героїні подружжя Голон позначилося і на ляльці. Вона має три перуки і плаття з золотистої парчі, в якому була на королівському прийомі. Та нещодавно я переодягнула її в просте народне плаття. Анжеліка біжить у ньому  на самому початку фільму. Колись один німець пропонував мені за “маркізу ангелів” 150 доларів. Але я не продала. Ляльки для мене – хобі, а не заробіток. Це як частинка душі.

- Які ваші останні роботи?

- Герої “Кавказької полонянки” - нерозлучна трійка Віцин, Моргунов і Нікулін. Я постійно експериментую, намагаюся щось вдосконалити, додати. Я розмальовувала їх перед запіканням у печі – різниця помітна одразу. Я використала сухі пастелі. Вони нагадують пудру і дають дуже тонкі, плавні переходи. Виходить дуже цікаво. Після запікання у печі в ляльки трішки змінюється колір, а тіло стає як живе. Не обійшлося й без курйозів. Щоб передати схожість, я довго шукала матеріал для кошулі героя Моргунова, робила виделкою ямку зношеності у штанах Нікуліна. Костюм Віцина усе-таки доведеться переробити – він у фільмі вільніший.

Також у мене є Михайло Боярський в ролі д'Артаньяна. Але його портретна лялька ще не одягнена. Це – один із моїх улюблених акторів. Навіть французи визнали, що він найкращий мушкетер у світі.

Біографія
Наталія Басараб народилася 23 квітня 1954 року в с. Іванківці Зборівського району на Тернопільщині. Закінчила Кобзарівську середню школу, Кооперативний технікум та школу декораторів. 17 років працювала художником-декоратором у ЦУМі. Заміжня. Має дочку Софію.

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.