Тернопіль: канадці з "Євшану" співали Гімн України

>За лаштунками – лише англійською
Початок концерту трохи затримується. У залі глядачів – негусто. Переважають люди старшого віку. Порожні місця є навіть у передніх рядах партеру.

- Ми розуміємо – у вас сьогодні фінал "Євро-2012", - каже зі сцени керівник ансамблю Віталій Сорокотягін. – Але сподіваюся, ми потішимо вас танцями. Програма триватиме дві години. Не судіть нас суворо, якщо побачите помилки…

 На сцені в’язочкою один за одним артисти виконують номери "Привіт", "Гуцульські дівчата", "Дубо-танець", "Лемківський танок", "Хортичанка", "Циганський танець". Поки дівчата виконують "Волинський танець", за кулісами – гамірно і метушливо. Дівчата перевдягаються просто у глибині сцени. Хлопці бігають у кімнату, що через коридор. Юнаків у колективі - удвічі менше, тому "віддуваються" вони на повну. Коли пробігають повз, то помічаю, що сорочки - хоч викручуй.
 

- Oh my God (О мій Боже)! – вигукує Левко Полард, роздивляючись себе у великому дзеркалі. Юнак ще більше червоніє, бо помічає, що розійшовся шов на штанині у костюмі для номеру "Моряки". Зашивати ту дірку вже немає часу. Усі, хто за кулісами, допомагають перевдягатися дівчатам. Дзеркало тримає навіть директор колективу Сандра Балт. Адже мають танцюристки не лише швидко костюми змінити, а й на голову капелюшки одягнути.

Всюди чути лише англійську. Вдається перекинутися слівцем лише із однією з сестер Войцеховських. Вона радо відповідає на "Добрий день", пробігаючи мимо.

- Ми, на жаль, уже мало говоримо українською, - просить вибачення дівчина. – Адже серед нас переважають ті, хто вже представляє п’яте покоління тих емігрантів, які свого часу оселилися і Саскачевані. 

Помічаємо у темному куточку Себастьяна Гардульського. Він перемотує ногу еластичним бинтом – розтягнув зв'язки, стрибаючи під час одного з концертів. Утім, у глядацькій залі ані втоми танцюристів, ані їхніх труднощів ніхто не помічає. Обличчя артистів – незмінно усміхнені, костюми вражають яскравими кольорами.

Приїхали за свої гроші

 

- У такому колективі працюється із задоволенням, - розповідає пан Сорокотягін. – Ці діти люблять те, що роблять. Як бачите – не всі вони мають українське коріння. Є у колективі "чисті" канадці, яким теж подобається виконувати українські народні танці. Вони цьому віддають усе своє серце. Звісно, ми спілкуємося англійською. Хоча я намагаюся з деким говорити й українською.

Спілкуємося із чоловіком уже після концерту. Адже під час виконання усієї програми з двох дій він був за лаштунками і, як міг, підтримував своїх вихованців. До нього час від часу підбігав хтось із танцюристів. Одні - за порадою, інші запитували, яке враження від номеру.

- У Канаді я працюю з 1993 року, - додає чоловік. – Протягом цього часу уже тричі з колективом бував в Україні. У нас – чимало контактів із українськими колективами. Так, ми співпрацюємо із ансамблем зі Львова. Вони допомагають нам із пошиттям костюмів. Буквально вчора жінки, які вишивали нам костюми, зробили чудовий презент – віночки, у яких дівчата виходили на фінальний номер – "Гопак".

Із музичним супроводом, як він каже, колективу допомагає ансамбль фольклорного танцю із Запоріжжя. Їхній оркестр нещодавно допоміг "Євшану" із музикою до балету "Сорочинський ярмарок".

Приїхали до нас артисти за власний кошт. Допомогли їм фінансово родичі або представники канадської української діаспори, які хотіли, щоб молодь побувала на землі своїх пращурів. Увесь тур – благодійний. У більшості міст кошти, виручені за квитки на концерт, віддають на потреби сиротинців.

- Тернопіль дуже змінився, - каже Віталій Сорокотягін. – Філармонію, "Березіль" я впізнаю. Став не змінився. Але місто стало гарнішим. Дай Боже, що люди у вас так жили, як місто змінюється…
До слова, глядачів, які прийшли на концерт "Євшану", виступ канадців не розчарував. Тож, коли опускалася завіса, тернополяни кричали: "Браво! Молодці! Приїжджайте ще!".

Довідка
Художній керівник ансамблю - Віталій Сорокотягін. Він народився і виріс у Запоріжжі. Був магістром балету і режисером танцювального ансамблю "Надзбручанка" в Тернополі. У Канаді відкрив власну школу танців "Веснянка – Академія Українського танцю".

Танцюристи: Дженіфер Арчібальд, Сара Балл, Алексіс, Анжела та Люба Войцеховські, Слава Гаінз, Бріан Гегі, Таня Грабова, Женя Грикан, Себастьян Гардульський, Христина Дудек, Василь Кабун, Неля Кригницька, Алексіс Колоджеська, Карлі Ліонс, Олівія Павлюк, Анатолій і Христина Палії, Левко Полард, Дмитро Сорокотягін, Яна Саковська, Анастасія Слободзян, Кайлі Смисько, Роберт Стефанишин, Ітан Федорчук, Куртіс Форсіер, Таня Черепущак, Коля Черней.
 

Коментар

Микола КРУТЬ (39 р.), нач. управління у справах сім'ї, молодіжної політики і спорту міськради:
- Ми дуже вдячні цьому колективу, що він у своєму турі не обминув Тернопіль. Те, що вони роблять, - це збереження і примноження українських традицій. Вдячні ми їм і за ту благодійну справу, яку вони роблять у Галичині. Раді, що "Євшан" долучився до нашої акції "Я хочу жити!". Сподіваюся, що спільними зусиллями ми все-таки назбираємо кошти, аби купити нові авто для служби швидкої допомоги.
Думаю, багатьом у нашій країні є чого повчитися у цих хлопців і дівчат. Насамперед того, якими мають бути справжні українці.

 

Стежте за новинами Тернополя у Telegram.