Жінка Року 2013 Тетяна Чубата

Дата народження: 06.06.1984г. спортивне звання: МСУ (майстер спорту України), тренер вищої категорії. Ступінь майстерності: 2 дан Спортивні досягнення: багаторазова Чемпіонка України з 1998 ..
4 місце на чемпіонаті Європи 2006 (Київ) 4 місце на Чемпіонаті Європи 2008 (Москва)
8 на Чемпіонаті Світу 2010р (Угорщина, Будапешт) член збірної України Кіокушинкан карате-до Ренмей (Зі спогадів Віталія Кушнірика):
У 1995 році в Тернополі, тренер ДЮСШ № 1, Тетяна Кушнірик набирала дітей у секцію кіокушинкай-карате. Серед перших її учнів була однокласниця 11-річної Чубатої Тетяни. Вона і загітувала Таню вперше відвідати тренування.
Тетяна успішно брала участь у змаганнях з ката, причому перемагала не тільки в стилі кіокушинкай, але і між іншими стилями (шотокан, до шинкан). Для неї тоді було характерним те, що в ката Таня завдавала ударів з великою силою, що особливо вирізняло її серед інших дівчинок. Тренери почали помічати, що дівчинка здатна на не тільки виконувати сильні технічні елементи, але вже і демонструє характер спаринг-бійця. У секції в той час була дуже здорова, і вкрай корисна конкуренція серед дівчаток. Кожна хотіла виконувати краще ніж інші, бити сильніше, красивіше.
У 1998 році в Тернопіль прийшло запрошення від Миколаївської організації карате на участь в турнірі, за результатами якого визначалася збірна України серед юнаків та дівчат на Всесвітні юнацькі ігри в Москву. Таня Чубатий та Юля Кулик вперше почали готуватися під керівництвом Віталія Кушнірика разом з його учнями, хлопчиками. Вперше потрапивши в компанію призерів та переможців престижних турнірів, змагань, дівчатка відчули справжнє потрясіння. Адже не щодня доводилося зустрічатися з такими іменитими спортсменами, а тут - тренуватися разом з ними. Треба зізнатися, що хлопчики особливо серйозно не сприйняли "новобранців", але й особливо не "діставали" їх. Під таким моральним пресингом дівчатка тренувалися з повною самовіддачею. Але їх рівень залишав тоді бажати кращого. Були прогалини в техніці захисту, вони не вміли віртуозно атакувати ногами, що особливо було помітно на тлі таких "технарів", як Рома Рудий. Наприклад, Таня не вміла тоді бити з ходу уширо-гері. Зате завзяття було хоч відбавляй.
В результаті змагань в Миколаєві без нагород залишилися "технарі" Волович, Рудий, Головачук і Маленький. Справедливості заради треба сказати, що багатьох з них "перемогли" судді. А ось Тетяна зайняла друге місце. При чому від перемоги її "відокремили" удари руками в голову суперниці. Все-таки, це було через брак досвіду. Зате тоді вона показала справжній бійцівський характер, уміння "рубатися" до кінця. Додому дівчинки вже їхали "своїми" в компанії хлопчиків. Їх почали поважати! Після цього турніру Тетяна почала займатися в групі Віталія Кушнірика. Але і першого тренера вона не забувала, дівчинка часто приходила на тренування до "Вікторівни" і допомагала вже в якості ... інструктора.
1999 рік, Київ. Своєрідний турнір. Бої проходять ... на борцівському килимі, де у приїжджих від незвички грузнуть ноги. Це потрібно віднести до "маленьких хитрощів" організаторів, які своїх бійців спеціально готують на цих килимах. У першому ж бою було ясно, що Таня (і її тренер) обрала неправильну тактику: вона бігала за суперницею, весь час її атакуючи, а та уникала обміну ударами. Таня витрачала багато сил. Судді (Київські, "Своєрідні") в цьому бою угледіли ... нічию. У додатковий час перемогу довелося віддати таки Тетяні, проте стало ясно, що в такому тактичному ракурсі вона швидко "видихнеться". У півфінальному бою Тетяна зустрілася з киянкою Тонею Гніденко. І знову Таня бігає за суперницею! Та ж, зустрічаючи прямими має-гирі, уникає прямого бою. Київська спортсменка благополучно дочекавшись нічиєю, перемагає різницею у вазі. Розсерджена Тетяна, за кілька секунд "рве" миколаївську спортсменку в бою за третє місце. Ще будучи в Києві, на вокзалі, Тетяна питала тренера, коли ж вона зможе взяти реванш у Гніденко. Адже явної перемоги не було! Однак доля так склалася, що їм не довелося зустрітися.
1999 рік. Волочиськ. Таня приїхала битися з дівчатами. Однак, дівчат її рівня в командах суперників не виявилося. Тренер запитав її, чи хоче вона битися з хлопчаками. Таня погодилася: "Дарма чи що їхала?". Хто б міг подумати, що в цьому турнірі вона переможе? У фінальному бою вона зустрілася з сильним хлопцем з Хмельницького Віталієм Цимбровським. Той засипав її градом ударів ногами, багато з яких вона пропустила, але мужньо продовжувала битися далі. За рівний бій з хлопцем, судді одностайно віддали перемогу Тані. Цимбровський здивовано показував після бою синці, отримані в цьому бою.
1999 рік. Знову Миколаїв. Неофіційна першість України серед клубів IFK і інших запрошених. На цей Турнір Таня готувалася по новій тактиці. Була спрощена схема ведення бою за рахунок зменшення арсеналу прийомів і збільшення витривалості. Дівчинка весь час готувалася і спарингувала з хлопцями. Скидала вагу до 50 кг. Важливо, що Таня поїхала на турнір зі своїм першим тренером, "Вікторівною". Витривалість і вміння дотиснути суперницю в додатковий час принесло свої плоди. Результат - перше місце (незважаючи на те, що організатори "запхали" її в категорію до 60 кг).
2001 рік. Ужгород. Таня знову найменша і найлегша у своїй ваговій категорії. Крім того, вона давно вже не виступала на змаганнях. Її встигли "призабути". Суперниці не сприймають її всерйоз. Але перший же бій з Юлею Торсімбаєвою з Києва змінив їх думку про Таню. У додатковий час вона на кожен удар суперниці відповідає двома-трьома. І хоча судді показують "нічию", зважування визначає переможцем тернополянку. Її почали поважати! У фіналі Тетяні належало битися з спортсменкою вищою за неї на 25 (!) сантиметрів.
Зі спогадів Віталія Кушнірика:
"Я знав, що Тетянина витривалість не підведе у фіналі, головне не було пропустити відразу удари з довгої дистанції. Та й Таня повірила вже в свої сили. Перед боями я їй сказав, що якби був на місці суперниці, то я діяв би так і так ... Таня обурилася, наче її суперниця могла нас підслухати. Я попросив її "зробити" цю красуню ... Як Тетяна говорила: "Перед фінальним боєм я була спокійна як платформа". Однак виклик на татамі застав її зненацька - попередньо її бій не оголосили. Вона біжить до татамі, не розігрівшись, на ходу чіпляючи щитки. Хлопці з Тернополя та Хмельницького допомагають їй, а я думаю одне: "Лише б не пропустила одразу маваші або коліно в голову". Тим більше, що один із суддів був ... батьком її суперниці . Сама Тетяна раділа, що суперниця вища: "Вона буде потрапляти мені у голову руками". Бій почався. Секунд через 30 я був упевнений, що Таня виграє кубок України. Що й сталося на моє найглибше задоволення. Хотілося б відзначити, що глядачі дуже тепло вболівали за найменшу спортсменку, яка невтомно ганяла суперницю з кутка в куток татамі. В один момент, під час паузи, Таня сказала: "Я вже втомилася". тернополян і друзів з Хмельницького розібрав регіт: "Та ти на свою суперницю подивися! ". Під час нагородження Таня стояла на п'єдесталі пошани. На сходинку нижче стояла її переможена суперниця ... Мене здивувало і навіть розсмішило, що вони виглядали однакового зросту."
Хочеться відзначити, що весь шлях нашої Тані не був завжди однаково гладким і легким. Тренер як до кращої завжди вимогливо ставився до неї. Були навіть образи, нерозуміння. Були навіть такі дні, коли Таня думала кинути заняття. Але справжня любов до спорту таки брала гору.
На завершення треба додати, що Таню поважають усі члени не тільки Тернопільській секції, але і всі, кому доводилося зустрічатися з цією скромною, чарівною і дуже працьовитою дівчиною.