Щодня спішу в свій другий рідний дім ,
У 21 школу , що на Злуки .
Так затишно я почуваюсь в нім ,
Воістину – прекрасний Храм Науки .
Я квіти серця дітям віддаю ,
Воно , мов пташка , радісно тріпоче .
Себе я почуваю , як в раю ,
Коли сміються щирі вдячні очі .
А вибрала свій шлях я неспроста :
Люблю дітей , люблю свою роботу .
Кругом щебече юність золота ,
До неї проявляю я турботу .
Життя було розкрилене , мов птах ,
Коли зайшла у клас до учнів вперше .
В 10 – ій школі починала шлях ,
Майстерність шліфувала в 21 – ій .
Летять літа у вирій , мов пташки ,
Назад не повертаються ніколи .
Ідуть щоріч у світ випускники ,
Моя дорога стелиться до школи .
Тримаю птицю щастя у руці ,
Що близька серцю , рідна аж до болю .
Я повторила долю у дочці -
Вона працює вчителькою в школі .
Люблю природу , музику , тварин ,
Класичну світову літературу .
Снагу черпаю я з людських перлин
І ваблять мене пам'ятки культури .
Ціную в людях чесність , доброту ,
Лише вперед – життєве моє кредо !
І пам'ятаю заповідь святу -
Свій колектив ніколи не підведу !
Збручанський краю , я тебе люблю ,
Плакучі верби і в гаю калину ,
Щоденно тебе , Господи , молю :
Нам бережи як матір Україну !
№ 19 від 8 травня 2024
Читати номер