Передноворічна депресія: чи справді вона існує і що радять психологи?

До Нового року залишається все менше часу. Діти пишуть листи до Святого Миколая, а дорослі планують ідеальне свято й тихо мріють про справжнє чудо. Навіть найбільші скептики десь глибоко в душі сподіваються, що після бою курантів розпочнеться нове життя, а всі негаразди залишаться у минулому. 

Проте для декого підготовка до свят щороку перетворюється на тортуру, а замість відчуття казки систематично приходять смуток, апатія або тривога. 

Три історії вінничан

Троє вінничан зізналися, що страждають від передноворічної депресії та поділилися своїми переживаннями з журналісткою RIA/20хвилин. 

Аріна. 23 роки. 
— Цього року такого відчуття новорічної казки немає від слова «зовсім». Мене чесно дратує метушня, яку розігрують навколо свята мої знайомі. Жінки, наприклад, ще на початку грудня починають перейматися через манікюр, одяг, місце для святкування — не вважаю це аж настільки важливим і суттєвим, щоб обговорювати такі питання на кожному кроці. Ялинку прикрашаю лише заради доньки, для якої це важливо, — зізнається 23-річна Аріна. — Найбільше, що мені подобається — це вихідні, коли можна просто побути вдома. Власне, враховуючи мій активний спосіб життя, мені дуже не вистачає саме чотирьох стін, теплих шкарпеток і пледу. Ще мені подобається підбиття підсумків і планування майбутнього року. Я завжди знаходжу за що себе похвалити, я люблю замислюватись про минуле, робити висновки й потім ставити плюсики, коли виконую свої ж завдання. А так, я б із радістю нічого не робила, навіть обійшлася б без святкової вечері.

За словами дівчини, рік видався не з простих, тому й святкового настрою особливо немає.

— На початку грудня я втратила роботу, а зважаючи на кризу в країні, почувалася перший час досить розгубленою. Пояснення просте — безгрошів’я. Свята для мене — це, перш за все, витрати: на подарунки, на їжу та інші необхідні штуки. В моїй родині багато дітей, заради яких хочу жити і ставати кращою, тому доводиться працювати, аби нікого не обділити увагою. До речі, я не сприймаю дешеві дрібнички за подарунки. Я максималістка, «полюбити — королеву, а програти — мільйон», тому не скуплюсь на те, щоб зробити приємно дітям та найближчим рідним. Знаю, що вони від мене цього чекають і оце відчуття Санта Клауса в спідниці мене трохи напружує. Не дуже люблю зобов’язання, але докладаю максимум зусиль через «не хочу», щоб всі залишилися задоволені, — додає Аріна. — Найважче останнім часом — надягати маску веселої та життєрадісної людини. Не хочеться викликати якісь запитання у людей, розповідати про свої проблеми, бо вони в кожного є і всім болить, а ділитися з кимось не вважаю за необхідне, менше знають — краще сплять. Та й псувати комусь настрій не хочеться. Усі ж люди різні, і кожен по-своєму сприймає ту чи ту подію. Оцю свою «інакшість» і приховану бабцю-буркотунку я собі дозволяю і прощаю. Маю на це право. Тим паче я ж не відпускаю в’їдливих коментарів щодо ставлення інших людей до Нового року чи інших свят — як хочуть, хай себе так і почувають. Головне, щоб це не стосувалося мене.

Владислав. 30 років. 
Відчуття байдужості до новорічних свят знайоме й 30-річному Владиславу. 
— Багато моїх знайомих дуже «люблять» понеділки, у мене така сама історія з груднем. Знаю, що це смішно звучить, але коли до Нового року залишається тиждень-два, у мене починається паніка, — опустивши очі, каже чоловік. — Мені вже кілька років не хочеться святкувань, не хочеться телефонних дзвінків, одноманітних привітань. Мені абсолютно байдуже до прикрашання квартири і реально все одно за яким столом слухати президента. 

Владислав розповідає, що найгірше він почувається, коли починає читати у соціальних мережах дописи знайомих про досягнення за рік.

— Ви не подумайте, що я заздрю чи щось типу того. Я живу своїм життям і 11 місяців у році цілком ним задоволений. Взагалі, дитиною я дуже любив його (Новий рік — авт.), чекав на Діда Мороза, коли був студентом теж ще з вересня планував «тусовки» з друзями. Не знаю, чому зараз перед святами так себе почуваю, — розмірковує він. — Та ще й особливо ні з ким не поділишся подібним. Якщо чужі люди назвуть хворим — це одне, і зовсім інше — коли рідні починають дивитись, як на білу ворону й через кожних п’ять хвилин лізти з непроханими порадами. Я просто роблю вигляд, що все окей, посміхаюсь, жартую. Але через це почуваюсь таким виснаженим.

Альона. 50 років. 
Трохи інакшу причину своїх передсвяткових переживань називає 50-річна Альона. 

— З віком Новий рік перестає бути казковим святом, а стає точкою відліку, де ти розумієш, що ще один рік минув, що ще ближче до старості — це оптимізму не вселяє. Деякі люди рахують час по своїх днях народженнях, я ж рахую по зимових святах. Через це у грудні часто відчуваю смуток і бажання повернути час назад, починаю шкодувати, що свято перестало бути таким, як у дитинстві чи молодості. А ще стає важко від усвідомлення, що повернення часу назад просто неможливе, — говорить вона. — З кожним роком стає все менше коло спілкування і менше можливостей десь вирватись, щоб святкувати не лише з сім’єю, але й з друзями.

Пані Альона розповідає, що з сумом намагається боротися, але це не завжди у неї виходить.

— Я намагаюсь прикрашати дім, робити якийсь декор своїми руками, бо це заспокоює. Намагаюсь купувати нові іграшки на ялинку та обов’язково влаштовую генеральне прибирання, викидаю багато зайвих речей. Я вірю, що це не просто очищення дому від мотлоху, але і якесь очищення голови від набридливих думок, — переконана жінка. — Коли свята вже проходять, то все стає на свої місця. І до наступного грудня я фактично забуваю про те, що ще один рік життя позаду. 

Депресія чи хандра? Що говорять психологи?

Психоаналітик Надія Тарасова каже, що діагнозу передноворічна депресія немає, проте такий стан все ж існує і чимало людей можуть відчути його на собі.

— Жоден лікар не поставить діагноз передноворічна депресія, але у людей такий стан перед святами справді може виникати. Він характеризується певними переживаннями, тому на нього важливо звернути увагу. Це певний дзвіночок, який сигналізує, що в житті щось не так, що є внутрішні негаразди, — розповідає Надія Тарасова. — Передноворічний, як і будь-який інший, депресивний стан характеризується, наприклад, зниженим настроєм і втратою сил. Перед святами у нас завжди так багато справ: потрібно й дома поприбирати, і річні звіти на роботі здати, і план святкування написати. Все це перетворюється у необхідність. Замість задоволення відчуваємо оце «мушу», а воно дуже посилює відчуття тривоги. 

Психотерапевт Ольга Муха вважає, що доречніше вживати термін передноворічний смуток замість депресії.

— Ми дуже часто чуємо від людей, що у них депресія. Але зазвичай при цьому вони мають на увазі просто поганий настрій чи хандру. Це цілком нормально, і такий стан може тривати протягом кількох годин або навіть дня. Але з клінічної точки зору, пригнічений настрій є лише однією складовою. Депресія має такі симптоми: щоденне зниження настрою, який тримається протягом більшої частини дня, втрата всіх або майже всіх зацікавлень, відчуття байдужості до речей, які ще не так давно захоплювали, зменшення або збільшення ваги, яке не залежить від дієт, безсоння або навпаки сонливість, швидка втома, втрата енергії, почуття власної меншовартості, порушення концентрації уваги, складнощі з прийняттям рішень, погіршення мислення, суїцидальні думки...Коли людина має хоча б п’ять таких симптомів, і вони тримаються не менше двох тижнів, то лише тоді можемо говорити про клінічну депресію, — пояснює вона. — Перед святами ж люди дійсно можуть відчувати смуток, коли є якесь розчарування і відчуття безпорадності. 

Чому виникає передноворічний смуток

Надія Тарасова звертає увагу на ставлення до самих себе і постійне порівняння з іншими. 

— Люди зазвичай ставлять до себе значно більші вимоги, ніж дійсно можуть виконати. Перед святами дуже помітне це негативне ставлення, коли ми думаємо: «Ну чому ж у мене все саме так, чому всі встигають, а я ні. Я якийсь не такий і в мене нічого не виходить», — зазначає психоаналітик. — Крім того, зараз світ вчить, що в кінці року потрібно підбивати підсумки, вирішувати відповідно до досягнень молодці ми чи ні. Цей тиск досягнень, необхідність пред’являти світу певну кількість перемог створює психологічний тиск. Важливо розуміти, що всі ці переживання не з’являються у моменті, чітко першого грудня. У принципі для людей характерно бути надто критичними до себе. Просто перед Новим роком, у такий напружений період, усі переживання виринають на поверхню. 

Надія Тарасова наголошує, що передсвяткові переживання мають стати приводом замислитись загалом над життям.

— Новий рік може бути просто тригером, який провокує депресивний стан. Важливо зрозуміти безпосередню причину, замислитись, що в житті відбувається і чому в грудні людина опинилась у такому стані, — говорить співрозмовниця. — Я ніколи не зустрічала статистики в кого передсвятковий депресивний стан виникає частіше. Але як показує досвід, все залежить від першопричини. Якщо стан пов’язаний із великою кількістю відповідальності, яку людина бере на себе і не може виконати, то це характерно для людей старшого віку. Їх вчили, що потрібно бути максимально відповідальними, не можна говорити «ні», не можна хотіти чогось  для себе, а завжди потрібно все робити для інших. Якщо ж причина полягає у незадоволені собою, то це, звичайно, більше стосується молодих людей. Сучасний світ змушує молодь вимагати від себе все більше і більше звершень, ідентифікувати себе через досягнення. І коли молодій людині здається, що вона ще не зробила чогось значного, то у неї може виникнути погане самопочуття і хибне враження, що «я ніхто і звати мене ніяк». 

Психотерапевт Ольга Муха виокремлює ще одну важливу причину передсвяткового смутку. Цього року вона, ймовірно, є визначальною для багатьох людей. 

— Причиною глибокого смутку може бути втрата. У теперішній ситуації втрата знайома багатьом, хтось втратив близьких людей через коронавірус, хтось свій бізнес, економічну стабільність, спокій, впевненість у завтрашньому дні й свою зону комфорту...Цього року багато людей думають не стільки про свято, скільки про звичайні речі, про їжу і житло, наприклад, — розмірковує вона. — Для тих, хто втратив близьких людей, цей Новий рік буде першим без, скажімо, мами, батька, чоловіка або дружини. Зараз вони не вважають Новий рік взагалі святом, бо поки просто не розуміють як жити далі. Враховуючи, що деякі країни закриті, є родини, які не зможуть цього року зібратися разом, в Україні залишились пенсіонери, до яких уперше не приїдуть діти з-за кордону. А це теж   втрата — втрата важливих сімейних традицій. Пандемія справді вплинула на нас і багато в чому обмежила, не дивно, що люди відчувають сильний передноворічний смуток. 

Ольга Муха додає, що відчувати передсвятковий сум можуть не лише дорослі, але й діти, які зазвичай обожнюють свята.

— Психологічний стан дітей дуже залежить від атмосфери в сім’ї. Якщо у батьків є певна емоційна нестабільність, діти дуже добре це відчувають, навіть якщо проблеми вголос не обговорюються, — переконана вона. — Діти стають заручниками дорослих ситуацій.

Як впоратися з передсвятковим стресом

Психологи наголошують, що всі люди й ситуації різні, тому немає єдиного правильного рецепта. Важливо дослухатися до своїх відчуттів і не соромитись у разі потреби звертатись за допомогою.

Ольга Муха рекомендує все робити поступово й берегти внутрішні ресурси.

— Для багатьох людей корисним може виявитись саме процес підготовки до свята. Не дарма ж кажуть, що принести задоволення і щастя може не стільки подія, скільки її очікування. До того ж підготовка дає відчуття потрібності. Можна почати прикрашати оселю, зробити щось креативне своїми руками. Бо творчість справді важлива у моменти, коли людині важко себе віднайти, — каже  психотерапевт. — А взагалі ми маємо розуміти, що є речі на які нам не вплинути жодним чином. Важливо сісти наодинці з собою і подумати, на скільки ситуація, яка нас хвилює, реально залежить від нас, і чи можемо ми щось зробити. Іноді потрібно дозволяти собі таку безпорадність і не картати себе за неї весь час.

Ольга Муха радить вивчити ситуацію, подивитись на неї з боку і зрозуміти, що можна зробити зі своєї позиції.

— Можна організувати свято для своїх дітей, залучити їх до процесу підготовки і зрештою чомусь у них навчитись. Коли немає можливості поїхати кудись далеко, варто просто вийти на прогулянку, подивитись на природу, на красиві речі, зробити те, що заспокоює. Це можуть бути зовсім маленькі і, на перший погляд, несуттєві речі. Ми, люди, завжди хочемо рухатись вперед п’ятиметровими кроками, але так не буває, — переконана вона.

Надія Тарасова закликає не ігнорувати передсвятковий депресивний стан, особливо якщо він виникає не вперше.

— На жаль, передноворічні негативні відчуття згодом можуть перерости у щось складніше. Якщо роками не звертати увагу на нього, може виникнути справжня хвороба. Та й без діагнозу ігнорування може призвести до погіршення якості життя. Замість задоволення, людина почне все сприймати в негативному ключі й з острахом чекати на передсвятковий період, — застерігає вона. — Жодна людина не застрахована від схожих переживань. Кожен із нас може відчути щось подібне, і це цілком нормально. Проблеми виникають, коли з цим нічого не роблять, відпускають ситуацію і пливуть по течії у своїх переживаннях. Кому знайомі негативні стани, потрібно подумати, що саме до них призвело, чому ви перевищили свої можливості, чому не змогли сказати «ні», чому не змогли побудувати свою роботу так, щоб було легше. І, звичайно, потрібно подумати, що можна зробити, аби покращити ситуацію. 

Психоаналітик рекомендує дати собі час, відпочинок, по можливості розвантажитись від обов’язків і не соромитись попросити допомоги у близьких.

— Якщо це новий стан для людини, якщо вона вперше зустрічається з важкістю перед святами, то зовнішнє створення свята може сприяти покращенню настрою. Передноворічний депресивний стан може зменшитись або зникнути після, скажімо, прогулянки торговим центром, де є прикрашені ялинки й грає новорічна музика. Але якщо ця історія повторюється і з року в рік, то таке штучне створення свята буде ще більше виснажувати. І в січні може прийти вже післяноворічний депресивний стан, — підкреслює Надія Тарасова.

Дізнатися більше про післяноворічну тривогу та депресію, до речі, можна у відео від Надії Тарасової.

Автор: Дарина ДІДИК

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.